Рішення № 82130533, 30.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/288/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/288/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

вул. Б. Хмельницького, 1, с.Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460

До відповідача: Фермерського господарства "Агросистема"

вул. Гагаріна, 19, с.Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242

Про стягнення 402780,00 грн

За участю представників:

Позивача: Баранов О.В., адвокат, ордер серія КС №069145 від 04.04.2019

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" подано позов до відповідача - Фермерського господарства "Агросистема" про стягнення 402780,00 грн заборгованості за договором поставки товару №25 від 24.05.2018.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати грошових коштів за поставлений позивачем товар в сумі 402780,00 грн, згідно з видатковою накладною №16 від 24.05.2018 по договору поставки товару №25 від 24.05.2018.

Ухвалою суду від 18.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання було призначене на 13.05.2019 року о 09:30. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Ухвала суду від 18.04.2019 про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві: вул. Гагаріна, 19, с.Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242, повернулась до суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом 13.05.2019, щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача - Фермерського господарства "Агросистема", за умовами пошуку: ідентифікаційний код юридичної особи 35750634, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 19, с.Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242.

Отже, станом на дату судового засідання 13.05.2019, адреса місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідає тій, що вказана позивачем у позовній заяві.

У судовому засіданні 13.05.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2019 о 11:00.

Ухвалою суду від 13.05.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2019 о 11:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1440600011468 від 13.05.2019, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 21.05.2019 не скористався.

Також відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позов, відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду від 18.04.2019, суду не надав.

Ухвалою суду від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2019 о 11:00 год. Явка сторін визнана в судове засідання не обов?язковою.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 30.05.2019 також не скористався.

Заяв про зміну свого місцезнаходження, відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справи від відповідача не надходило.

Також слід зазначити, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 21.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, але відповідача повноважного представника у судове засідання 30.05.2019 для дачі пояснень по справі не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України , неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, у судовому засіданні 30.05.2019 розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме довідки від 29.05.2019 №82 про наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29.05.2019 в сумі 402780,00 грн, а також докази направлення даного клопотання та довідки на адресу відповідача.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та залучив документи до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 30.05.2019 суд здійснив огляд оригіналів: договору поставки товару №25 від 24.05.2018, специфікації на товар (додаток до договору № 25 від 24.05.2018) та видаткової накладної №16 від 24.05.2018 по договору поставки товару №25 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.03.2000, що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.04.2019.

Відповідач - Фермерське господарство "Агросистема" також зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.03.2009, що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.04.2019.

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.05.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (постачальник) та Фермерського господарства "Агросистема" було укладено договір поставки товару №25.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки товару №25 від 24.05.2018, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п. 3.1. договору поставки товару №25 від 24.05.2018, загальна ціна договору становить 402780,00 (Чотириста дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 67130,00.

Оплата здійснюється на підставі видаткової накладної до 30.11.2018 шляхом перерахування покупцем грошових коштів у національній грошовій одиниці на поточний рахунок постачальника, що передбачено п. 4.2. договору поставки товару №25 від 24.05.2018.

Відповідно до п.5.3.2. договору поставки товару №25 від 24.05.2018, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику переданий товар відповідно до умов, установлених цим договором.

У пункті 6.4. договору поставки товару №25 від 24.05.2018 зазначено, що датою прийняття товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Цей договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за переданий товар та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами, що передбачено п.9.1. договору поставки товару №25 від 24.05.2018.

Також сторонами була підписана та скріплена печатками специфікація на товар, в якій зазначено назва товару, який підлягає поставці, а саме: "Добриво азотно-фосфарне-калійне комплексне марки 16-16-16-6(S) у кількості 35 тон на суму 402780,00 грн", яка є додатком до договору поставки товару №25 від 24.05.2018.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Огляд оригіналу договору поставки товару №25 від 24.05.2018 здійснено судом у судовому засіданні 30.05.2019.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки товару №25 від 24.05.2018, позивачем (постачальником) було передано відповідачу товар на загальну суму 402780,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №16 від 24.05.2018, підписаною та скріпленою печатками сторін, копія якої додана до матеріалів справи, а огляд оригіналу здійснено судом у судовому засіданні 30.05.2019 (а.с.12).

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого товару заперечень суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом, пунктами 4.2., 5.3.2. договору поставки товару №25 від 24.05.2018 сторонами визначено, що оплата здійснюється на підставі видаткової накладної до 30.11.2018 шляхом перерахування покупцем грошових коштів у національній грошовій одиниці на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику переданий товар відповідно до умов, установлених цим договором.

Згідно з ч.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи видаткової накладної №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн, зазначена видаткова накладна містить такі обов'язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Разом з тим, відсутність у видатковій накладній №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчити про те, що така особа є не уповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Відтиск печатки на зазначеній спірній видатковій накладній №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн є свідченням участі ФГ "Агросистема", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією видатковою накладною.

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) у видатковій накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Оскільки, за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому ненадання рахунків на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити поставлений йому товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

Крім того, частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання розрахуватись за отриманий товар.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, суд доходить висновку, що за поставлений товар відповідач зобов'язаний був здійснити оплату по видатковій накладній №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн у строк до 30.11.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів сплати за отриманий товар по видатковій накладній №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн не надав.

Враховуючи, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за спірною видатковою накладною, скріпленою печатками сторін, а саме видатковій накладній №16 від 24.05.2018 на суму 402780,00 грн, яка була підписана без будь-яких зауважень з боку відповідача, однак за поставлений товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 402780,00 грн, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.

Заперечень щодо наявності суми боргу в розмірі 402780,00 грн по договору поставки товару №25 від 24.05.2018 від відповідача також не надходило.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 18.04.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні

істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений товар по договору поставки товару №25 від 24.05.2018, а тому дії відповідача щодо не сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 6041,70 грн.

Керуючись ст.73; 74; 76; 77; 79; 86; 129; 178; 202; 233; 238; 241; Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", вул. Б. Хмельницького, 1, с.Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460 (код ЄДРПОУ 30875677) до Фермерського господарства "Агросистема", вул. Гагаріна, 19, с.Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242 (код ЄДРПОУ 35750634) про стягнення 402780,00 грн заборгованості за договором поставки товару №25 від 24.05.2018, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агросистема", вул. Гагаріна, 19, с.Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242 (код ЄДРПОУ 35750634) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", вул. Б. Хмельницького, 1, с.Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460 (код ЄДРПОУ 30875677) 402780,00 грн заборгованості за договором поставки товару №25 від 24.05.2018 та 6041,70 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 03.06.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко