Постанова № 8212760, 15.02.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2010 р. № 8/398

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)

СуддівДемидової А.М.

Кролевець О.А.

перевіривши касаційну скаргуПриватного підприємства "Роса" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі№ 8/398 господарського суду міста Києва за позовомВідкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" до Приватного підприємства "Роса" простягнення 238065,80 грн. В судовому засіданні взяли участь представники: -          позивача: Гарбуз С.О. дов. №7-1163 від 29.12.09р. -          відповідача: не з'явились; ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Роса" 177825,54грн. заборгованості за договором № 7 на виконання комплексу робіт по влаштуванню благоустрою території спортивного комплексу на будівництві об'єкта: „Дитячий садок на 30 місць і повна середня школа на 96 місць в с. Підгірці Обухівського району” від 27.07.2007р., 52276,15 грн. втрат від інфляції, 7964,11 грн. трьох відсотків річних та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2009р. (суддя Катрич В.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 177825,54грн. основного боргу, 52276, 15 грн. втрат від інфляції, 7964, 11 грн. 3% річних, 2380, 66 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р. (головуючий Новіков М.М, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.) вказане рішення суду скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6575,98 грн. втрат від інфляції, 758,62 грн. 3% річних і викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Роса” (юридична адреса: 03028, м. Київ. пр-т. Науки, 119-6; поштова адреса: 03028, м. Київ, пр-т. Науки, 41; код ЄДРПОУ 21521174) на користь Відкритого акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд-2” (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-6; код ЄДРПОУ 04012721) 177825 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 54 коп. основного боргу, 45701 грн. (сорок п’ять тисяч сімсот одна) 16 коп. інфляційних втрат, 7205 (сім тисяч двісті п’ять) грн. 59 коп. 3% річних, 2307 (дві тисячі триста сім) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 305 (триста п’ять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд–2” (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-6; код ЄДРПОУ 04012721) в доход Державного бюджету України 0,33 грн. (тридцять три копійки) державного мита за подання апеляційної скарги."

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду в частині залишення без змін рішення, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення.

В подальшому, на адресу Вищого господарського суду України надійшло доповнення до касаційної скарги відповідача, в якому він просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р., а справу №8/398 направити на новий розгляд.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Щодо надісланого клопотання про перенесення розгляду даної справи, то воно відхилено як безпідставне.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 12.02.2010р. для розгляду касаційної скарги у справі №8/398 призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.07.2007р. між Приватним підприємством „РОСА”, як генпідрядником, та Відкритим акціонерним товариством „Трест Київпідземшляхбуд-2”, як субпідрядником, був укладений договір №7 на виконання комплексу робіт по влаштуванню благоустрою території спортивного комплексу на будівництві об'єкта: „Дитячий садок на 30 місць і повна середня школа на 96 місць в с. Підгірці Обухівського району” (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого генпідрядник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов'язання за рахунок власних сил, засобів, техніки та устаткування, виконати якісно і у встановлені строки комплекс робіт по улаштуванню благоустрою території спортивного комплексу на будівництві об'єкта: „Дитячий садок на 30 місць і повна середня школа на 96 місць в с. Підгірці Обухівського району”, а генпідрядник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що орієнтовна вартість робіт складає 577168,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Розрахунки договірної ціни підрядних робіт виконуються на підставі проектно-кошторисної документації отриманої від генпідрядника та фактично виконаних обсягів робіт згідно „Правил визначення вартості будівництва (ДБН-Д 1.1-1-2000”), доповнень та інших діючих нормативних документів. Договірна ціна є динамічною. Фактичні обсяги робіт, номенклатура та кількість матеріалів підлягають уточненню щомісячно по акту виконаних робіт (форми КБ-2в).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки з субпідрядником за виконані роботи проводяться на підставі довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф.КБ-2в, які обраховуються виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, враховуючи фактичні умови виконання робіт, протягом 10-ти банківських днів, після їх підписання.

На виконання зазначених умов договору сторонами були складені, підписані та скріплені їх печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. на суму 103568,40 грн., за грудень 2007 р. на суму 71908,80 грн., за грудень 2007 р. на суму 426494,40 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. на суму 103568,40 грн. за грудень 2007 р. на суму 71909,00 грн., за грудень 2007 р. на суму 426494,40 грн., на загальну суму 601971,60 грн., які свідчать про виконання субпідрядником робіт та прийняття їх генпідрядником без претензій та зауважень.

Втім, відповідач в порушення розділу 4 даного договору, що стосується оплати виконаних робіт, в повному обсязі не оплатив виконані позивачем роботи, сплативши йому лише 400000,00 грн.

Крім того, судами встановлено наявність актів про залік взаємних вимог №24 від 31.12.2007 р. на суму 12039,42 грн. та №14 від 10.04.2008 р. на суму 12106,64 грн., які складені, підписані та скріплені печатками сторін.

Виходячи з поданих сторонами доказів та їх пояснень, судами встановлено, що сума заборгованості за договором №7 від 27.07.2007 р. в розмірі 177825,54 грн. є кінцевими розрахунками з субпідрядником за виконані роботи.

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що кінцеві розрахунки з субпідрядником за виконані роботи здійснюються генпідрядником не пізніше ніж протягом 10 робочих днів після підписання акта Державної комісії про введення об’єкта в експлуатацію. Зазначений акт затверджено Розпорядженням голови Обухівської райдержадміністрації від 08.02.2008 р. №175.

Оскільки строк виконання зобов’язання за договором №7 від 27.07.2007 р. настав 25.02.2008 р., позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за виконану позивачем роботу в сумі 177825,54 грн. (копії претензії №4-494 від 29.05.2009 р., листа-вимоги №7-511 від 08.07.2008 р., претензії №7-899 від 30.10.2008 р. та претензії №7-69 від 30.01.2009 р. містяться в матеріалах справи).

Відповідач підтвердив існуючу в нього заборгованість перед позивачем в сумі 177825,54 грн. та мотивував невиконання своїх договірних зобов'язань неможливістю сплатити кошти через неотримання ним коштів від замовника, про що свідчить лист відповідача № 12 від 20.02.2009р.

Судами встановлено, що в досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості здійснено не було. Отже, загальний борг відповідача перед позивачем на день розгляду даної справи становив 177825, 54грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 177825,54 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, місцевий господарський суд задовольнив вимоги і в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які за розрахунком позивача становлять 60240,26грн., який прийнятий судом.

Втім, суд апеляційної інстанції не погодився з таким розрахунком, який наданий суду позивачем і на підставі якого місцевий господарський суд задовольнив вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 52276,15 грн., а суми трьох відсотків річних в розмірі 7964,11 грн., оскільки невірно визначено період нарахування зазначених сум.

Відповідно до розрахунку, зробленого колегією суддів суду апеляційної інстанції, з урахуванням положень п. 4.4 Договору, згідно до якого кінцеві розрахунки з субпідрядником за виконані роботи здійснюються генпідрядником не пізніше ніж протягом 10 робочих днів після підписання акта Державної комісії про введення об’єкта в експлуатацію (Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта затверджено Розпорядженням голови Обухівської райдержадміністрації від 08.02.2008 р.), розмір трьох відсотків річних складає 7205,59 грн., за період з 25.02.2008 р. по 01.07.2009 р.; а розмір інфляційних втрат складає 45701,16 грн., за період з березня 2008 р. по червень 2009 р.

Крім того, суд апеляційної інстанції з огляду на ст. 49 ГПК України стягнув з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 2307,32 грн. та 305грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку задоволення позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині основного боргу з відповідача в сумі 177825,54 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваної постанови суду.

Доводи скаржника не спростовують зазначених висновків Київського апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням доповнень до неї та скасування оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Роса" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р. у справі № 8/398 залишити без змін.

Головуючий                                                             Шевчук С.Р.

С у д д я                                         Демидова А.М.

С у д д я           Кролевець О.А.