Рішення № 82124023, 11.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4640/18

Провадження № 2/752/3705/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.10.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Колдіної О.О.

з участю секретаря Якушко Т.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника позивача Борисова К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на будівлю,

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на господарську будівлю - сарай (літ.Б), яка є складовою частиною садиби у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями є позивачі у справі.

З метою отримання Свідоцтв про право на спадщину за законом ними була отримана Довідка-характеристика в Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 21.03.2006 р., в якій помилково не було зазначено, що до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входить будівля під літерою Б - сарай.

В подальшому зазначена будівля не була включена і до складу спадщини при видачі нотаріусом Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зазначені помилки призвели до того, що будівля почала обліковуватись в подальшому під літ.К з терміном побудови 2008 р., як самовільно збудований житловий будинок.

Оскільки, у інший спосіб дані помилки не можуть бути виправлені, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на господарську будівлю під літерою «Б», як складовою частиною садиби за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході судового розгляду позивачі та представник позивача підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок помилки, яка була допущена Київським міським бюро технічної інвентаризації при видачі довідки-характеристики, порушені їх права як спадкоємців, оскільки Свідоцтва про право на спадщину випдані не на все майно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся судом належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертався.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.07.1961 р. ОСОБА_5 набув у власність 1/3 частину об`єкту незакінченого будівництва - домоволодіння по АДРЕСА_1 готовністю 95%.

У відповідності до рішення виконкому Московської райради народних депутатів від 25.03.1991 р. № 352 «Про розгляд заяв громадян, які проживають в індивідуальних будинках» розглянуто заяву ОСОБА_6 (доньки померлого ОСОБА_5 ) про прийняття в експлуатацію 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 і складається з коридорів площею 3,3 кв.м., 3,8 кв.м., 4,6 кв.м., 7,6 кв.м., жилих кімнат площею 14,7 кв.м., 21,7 кв.м. котельні площею 6,6 кв.м., вбиральні площею 8 кв.м., ванної кімнати площею 3,6 кв.м., кухні площею 11,5 кв.м., приміщень підвалу, жилих кімнат площею 13,5 кв.м. Загальна жила площа 65,5 кв.м., загальна площа 108,3 кв.м.

Відповідно до рішення міськвиконкому від 19.03.1991 р. зазначена частина будинку була прийнята в експлуатацію.

Відповідно до Акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 19.03.1991 р. до складу домоволодіння входять господарські будівлі - сарай і гараж, та споруди опорядкування - огорожа.

Після смерті ОСОБА_5 його донька прийняла спадщину, про що Першою Київською державною нотаріальною конторою видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.10.1992 р., відповідно до якого успадковане майно складається з 1/3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житшовою площею 114,5 кв.м. а також господарських будівель : літ.Б - сарай, літ.В - сарай, літ.Г -гараж, літ.Д - гараж, літ.Е - сарай.

Зазначене Свідоцтво про право на спадщину було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності за реєстровим номером № 32757 від 18.01.1993 р.

Згідно з Технічним паспортом, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації 26.12.1997 р. до складу домоволодіння в буд. АДРЕСА_1 входять житловий будинок 1959 р. побудови літ.А, сарай 1959 р. побудови - літ.Б, сарай 1959 р. побудови -літ.В, гараж 1985 р.побудови - літ.Г, гараж 1980 р. побудови - літ.Д, навіс1980 р. побудови - літ.Е, споруди № 1-9 огорожа з воротами і хвірткою.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постіно із спадкодавцм, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Законом встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст.1258 ЦК України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попердньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1269 цього Кодексу.

Судом встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_7

З метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 21.03.2006 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації була видана довідка-характеристика, в якій зазначено, що домоволодіння складається з житлового будинку, гаражу під літ.Г, гаражу під літерою Д . , навісу під літ.Е, гаражу під літерою Ж, сараю під літ.З та спорудження під №1-9.

Відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації під час видачі ОСОБА_9 Свідоцтва про право на спадщину від 20.10.1992 р. в експлуатацію прийнята лише частину будинку, яка складалась з квартири № 1 , загальною площею 108,30 кв.м., в т.ч. житловою 65,50 кв.м.

На момент видачі довідки характеристики площа квартири № 1 не змінилась, а сарай було знесено.

На підставі зазначеної довідки-характеристики, що видана Київським міським БТІ державним нотаріусом Литвиненко Л. В. було оформлено право на спадщину позивачів та видані Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2008 р., відповідно до яких кожен із спадкоємців успадкував по 1/9 частини житлового будинку житловою площею 65,5 кв.м., зазначеного на плані літ.А, а також господарські та побутові будівлі та споруди: гараж під літ.Д, спорудження під №№ 1-9

Тобто, при оформленні спадкових прав в Свідоцтво про право на спадщину не було включено всі об`єкти домоволодіння, які входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом порушує права позивачів на оформлення своїх спадкових прав і здійснення відповідної реєстрації цього права у визначений чинним законодавством спосіб.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачі у визначений законом спосіб позбавлені можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину на всі об`єкти, які входили до складу спадщини, і що їм було відмовлено в оформленні зазначених прав.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази з огляду на їх належність, допустимість і достатність, зважаючи на те, що у позивачами не надано доказів про неможливість у визначений законом спосіб оформити свої спадкові права на всі об`єкти, які входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 ,, суд не вбачає підстав для задоволення позову і визнання права власності в судовому порядку.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на будівлю відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя