Рішення № 82123285, 23.05.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2107/18

2/703/295/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Бойко Л.М., Литвин Г.Т., Римському Д.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , страхової компанії «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , страхової компанії «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , 14 грудня 2014 року, близько 11 год. 45 хв., керуючи автомобілем «Пежо Боксер» д.н.з. НОМЕР_1 на 38 км.+725 м, а/д Одарівка-Жашків-Мошни, рухаючись в напрямку м. Монастирище не впорався з керуванням та з`їхав в кювет, який знаходився з права, в результаті чого перекинувся. Під час ДТП як водій так і пасажири, які на момент ДТП перебували в автомобілі, а саме вона та ОСОБА_6 , отримали травми різного ступеню тяжкості. ОСОБА_6 від отриманих травм загинув на місці. Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України та вироком суду від 8 жовтня 2017 року його визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки та звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки згідно п.г) ст.1 та ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році». Заявлений нею цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду. Вказала, що від ДТП, що сталася, вона зазнала матеріальних збитків, які виразилися у її лікуванні, проїзді до суду на розгляд кримінальної справи, отримання правової допомоги, поховання чоловіка, встановлення пам`ятника останньому та моральної шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована в страховій компанії «Глобус» вона звернулася до такої щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Листом від 25 квітня 2018 року їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що строк на його виплату минув, однак зауважила, що страхова компанія була повідомлена про страховий випадок, оскільки ОСОБА_5 звертався в грудні 2014 року із заявою про настання такого, про що свідчить заява страхового агента від 3 травня 2018 року. Відтак звернулася до суду та просить, стягнути з страхової компанії «ГЛОБУС» на її користь витрати на поховання ОСОБА_6 на суму 10 947 грн. 36 коп., на придбання пам`ятника на суму 20 000 грн., на її лікування в сумі 10788 грн. 22 коп., а всього 41 735 грн. 58 копійка та 50 000 грн. моральної шкоди. З ОСОБА_5 на її користь 10 860 грн. 23 коп., сума витрат на проїзд під час розгляду кримінального провадження в Монастирищенському районному суді Черкаської області, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 500 гривень, 6 984 грн. 19 коп. витрат понесених на проведення поминального обіду та 850 000 грн. моральної шкоди. Крім того просила стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

23 листопада 2018 року позивач надала суду уточнюючу позовну заяву в якій просила стягнути з страхової компанії «ГЛОБУС» на її користь витрати на поховання ОСОБА_6 на суму 10 947 грн. 36 коп., на придбання пам`ятника на суму 20 000 грн., на її лікування в сумі 10788 грн. 22 коп., а всього 41 735 грн. 58 копійка та 50 000 грн. моральної шкоди, а з ОСОБА_5 просила стягнути на її користь 10 860 грн. 23 коп., суму витрат на проїзд під час розгляду кримінального провадження в Монастирищенському районному суді Черкаської області, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 500 гривень, 6 984 грн. 19 коп. витрат понесених на проведення поминального обіду та 850 000 грн. моральної шкоди. Крім того просила стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві. На рахунок посилання представника страхової компанії «Глобус» на пропущення позивачем строку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 зазначила, що такий відраховується з моменту винесення вироку по кримінальній справі, тобто з 8 жовтня 2017 року. Крім того, при винесенні рішення просила також врахувати звернення її до адвоката за отриманням правничої допомоги при розгляді цивільної справи та стягнути з відповідачів понесені нею витрати за її надання в сумі 5000 тисяч гривень.

Представник ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» в судове засідання не з`явився, в заяві, надісланій на адресу суду,просив справу розглядати без його участі, в запереченнях, надісланих на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що 3 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ТДВ СТДВ «Глобус» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6647062, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль «Пежо» , д.н.з. НОМЕР_1 . 14 грудня 2014 року трапилася ДТП за участю транспортного засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_5 В результаті ДТП водій автомобіля «Пежо» - ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, пасажир вищевказаного автомобіля - ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, а інший пасажир - ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_5 23 грудня 2014 року звернувся до ТДВ СТДВ «Глобус» з заявою за Договором страхування про настання страхового випадку, пізніше, а саме, 28 березня 2018 року з відміткою написання такої – 22 березня 2018 року до страхової компанії звернулася потерпіла - ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування на неї у зв`язку з понесеними витратами на лікування та на її покійного чоловіка. Відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди. Враховуючи, що ДТП трапилося 14 грудня 2014 року, а позивач, як потерпіла, звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування лише 28 березня 2018 року із пропуском строку на звернення, у виплаті страхового відшкодування було відмовлено. Крім того, відмовлено також і у виплаті страхового відшкодування за проведене лікування і потерпілій ОСОБА_1 , оскільки таке не підтверджене належними доказами. Відтак, враховуючи вищевикладене вважає, що позовна заява в частині вимог до ТДВ СТДВ «Глобус» про стягнення матеріальної та моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_4 проти задоволення позову в частині позовних вимог до його довірителя заперечував посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є неконкретизованими, оскільки, витрати в сумі 6984 гривні 19 копійок, які позивач понесла на поминальний обід та просить стягнути з ОСОБА_5 , відповідно до ЗУ « Про поховання та похоронну справу» не відносяться до витрат на поховання, а відтак і стягненню з останнього не підлягають. Що стосується вимоги про стягнення з його довірителя витрат за послуги автотранспорту в сумі 10860 гривень 23 копійки вказав, що витрати пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження є процесуальними витратами по справі в розумінні ст. 118 ЦПК України, однак, статтею 121 КПК України розкривається зміст поняття витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, де серед іншого, не визначено витрат потерпілої на зазначені нею цілі. Відтак, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_5 витрат понесених на проїзд для розгляду справи в Монастирищенському суді задоволенню не підлягає. Звернув також увагу на те, що докази, на які посилається позивач, а саме, розписки надані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що такі відвозили позивача до суду не є належними, оскільки з них не вбачається, що саме в ці дні ОСОБА_1 викликали в судові засідання та що, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають відповідні ліцензії на здійснення перевезень. Крім того, з доданих до позовної заяви чеків на придбання пального не вбачається, що таке купувалося саме ОСОБА_1 та у вказаних в чеках літрах, витратилося саме на проїзд у судові засідання. Стосовно витрат понесених позивачем на лікування вказав, що такі має відшкодувати саме страхова компанія, крім того, з поданих позивачем чеків на придбання ліків не вбачається достатніх доказів, що саме такі види препаратів позивач потребувала для лікування. ОСОБА_1 , до 27 травня 2015 року ні на амбулаторному, ні на стаціонарному лікуванні не перебувала, відтак докази того, що ліки, придбані нею за період з 20 грудня 2014 року та 12-26 січня 2015 року були використані на її лікування від наслідків ДТП - відсутні. А придбання ліків у більш пізній час, а саме у період часу з 27 липня 2015 року по лютий 2016 року не є належним доказом того, що таке лікування перебуває у прямому причинному зв`язку із ДТП, яка трапилася 14 грудня 2014 року та жодною медичною установою ОСОБА_1 не було призначено медичних досліджень, на які остання витратила 2935 гривень. Що стосується вимоги про стягнення 850000 тисяч гривень за відшкодування моральної шкоди зазначив, що, враховуючи принцип розумності, вважає, що стягнена з відповідача на користь позивача моральна шкода буде відповідати розумності та об`єктивності лише в розмірі 50000 тисяч гривень. При цьому, просив зважити на той факт, що його довіритель є інвалідом ІІІ групи, потребує термінової операції по заміні суглоба, має на утриманні хвору дружину та внука. Крім того, під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_5 було відшкодовано позивачу частину шкоди в сумі 20000 тисяч гривень. В частині ж стягнення з його довірителя 31500 гривень витрат, понесених позивачем у кримінальному провадженні зазначив, що такі не підтверджені позивачем у належному порядку, а розрахунки, зроблені адвокатом ОСОБА_9 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки останній приймав участь лише у двох – трьох засіданнях і жодним чином не підтверджено обставин вивчення ним матеріалів справи. Крім того, питання стосовно стягнення витрат понесених адвокатом при розгляді кримінального провадження мало вирішуватися при розгляді такого в порядку КПК України. Відтак, просив в задоволенні позову в частині позовних вимог до його довірителя , відмовити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні підтримав пояснення надані його адвокатом та зазначив, що ОСОБА_6 є рідним братом його дружини. Протягом тривалого часу, коли останній хворів на рак крові, лише вони з дружиною лікували його та витрачали значні кошти на хіміотерапію та обстеження. Вказав, що після ДТП, що трапилася, його сім`я теж зазнала моральних та матеріальних втрат, по перше в ДТП загинув брат дружини, три роки судових розглядів в суді призвели до того, що він переніс мікроінсульт, перебуває на обліку у невропатолога та потребує постійного лікування. Крім того, він є інвалідом ІІІ групи, на даний час потребує заміни обох колінних суставів та в разі не проведення такої операції не зможе ходити. Вказав також, що він має на утриманні хворого внука, якому на лікування необхідно витрачати значні кошти щотижня. Відтак, при винесенні рішення просив суд врахувати його тяжке матеріальне становище, сплату ним позивачу 20000 тисяч гривень в рахунок відшкодування шкоди, його участь у лікуванні покійного ОСОБА_6 та прийняти справедливе рішення по справі. Зауважив, що сплачувати позивачу завдану шкоду він не заперечує, але в значно меншому та посильному для нього розмірі.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 8 жовтня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки згідно п. г ст. 1 та ст. 15 ЗУ «Про амністію».

Вказаним вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, при наступних обставинах: 14 грудня 2014 року, близько 11 год. 45 хв., на 38 км.+725 м, автодороги Одарівка-Жашків-Мошни, поблизу м. Монастирище, керуючи автомобілем «Пежо Боксер» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись в напрямку м. Монастирище в порушення вимог п. 12.1 ПДР України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням вказаного транспортного засобу, з`їхав з проїзної частини на праве узбіччя та допустив з`їзд в кювет, де керований ним автомобіль здійснив перекидання.

Внаслідок ДТП як водій так і пасажири, які на момент ДТП перебували в автомобілі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , отримали травми різного ступеню тяжкості. ОСОБА_6 від отриманих травм загинув на місці.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/6647062, на момент вчинення ДТП, транспортний засіб «Пежо Боксер» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований відповідачем в СК «Глобус». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну здоров`ю становить 100000 тисяч гривень, майну – 50000 тисяч гривень, франшиза – 510 гривень.

22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СТДВ «Глобус» із заявою про виплату страхового відшкодування за неї та її чоловіка в зв`язку з подіями, що трапилися 14 грудня 2014 року.

Листом від 25 квітня 2018 року №ЦВ-ЦВ-3659/3 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування їй та у відшкодуванні витрат на поховання та спорудження нагробного пам`ятника ОСОБА_6 , оскільки строк подання заяви, відповідно до вимог ст. 37.1.4 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» минув, а понесені витрати ОСОБА_1 на лікування не підтверджені відповідними документами закладів охорони здоров`я. Крім того, вказано про відсутність причинно-наслідкового зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та шкодою, завданою ОСОБА_1

Відповідно до п. 9 ст. 7 ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року, в Україні здійснюються такий вид обов`язкового страхування як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» таке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 вищевказаного закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Системний аналіз положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Відповідно до ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Стаття ст. 37 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п.п. 37.1.1 ст. 37 вищевказаного закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до СК «Глобус» 22 березня 2018 року, тобто через 3 роки та 3 місяці з моменту скоєння ДТП, відтак, суд приходить до висновку, що така пропустила, встановлений нормою ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк звернення на страхове відшкодування за шкоду, завдану життю потерпілого, відтак вимоги в частині відшкодування шкоди, а саме, витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_6 є безпідставними, відтак не підлягають до задоволення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що строк звернення до страхової компанії відраховується з моменту винесення вироку по кримінальній справі, тобто з 8 жовтня 2017 року, оскільки, таке не узгоджується з вимогами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як спеціального при вирішенні спору в даних правовідносинах.

Суд критично оцінює заяву агента СК «Глобус» ОСОБА_10 датовану 3 травня 2018 року в частині звернення ОСОБА_1 до страхового агента, оскільки, у вказаній заяві зазначено, що остання звернулася до нього «через деякий час», однак такий у заяві не вказаний. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, на предмет того, що ОСОБА_10 є страховим агентом та уповноважений приймати відповідні заяви від страхувальника та третьої особи.

Що стосується стягнення з відповідача – страхової компанії «Глобус» витрат на лікування ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно статті 24 вищевказаного закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до пп. 24.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на лікування позивачем надано довідку видану Смілянською міською лікарнею про те, що ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у Смілянській міській лікарні у неврологічному відділенні з 27 липня 2015 року по 5 серпня 2015 року та час час лікування нею придбані були медикаменти , перелік яких зазначено у довідці (а.с. 21).

Крім того, на підтвердження понесення витрат на лікування позивачем надано квитанції з аптечних пунктів на придбання медикаментів, зокрема в таких зазначено загальна група препаратів, без конкретної назви (а.с. 22, 27, 28).

Згідно довідки Смілянської міської поліклініки для дорослих №01-14/263 від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до лікаря терапевта за довідкою ф. 070/0 «Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування». Після проведених оглядів травматолога 24 грудня 2014 року, 2, 12, 15 та 26 січня 2015 року мала діагноз - розрив лівого акроміально-ключичного зічленування зі зміщенням ключиці доверху (а.с. 24).

До матеріалів справи також додано довідки про призначення препаратів для лікування із зазначенням назв лікарських препаратів призначених Кучер ОСОБА_11 . ОСОБА_12 . Однак, з доданих до справи аптечних чеків не вбачається, що саме такі препарати, які вказані в довідках та призначалися ОСОБА_1 були нею придбані. В чеках з аптечних кіосків міститься лише загальна група препаратів, а саме: судинні, серцеві, без конкретної їх назви. Крім того, матеріали справи не містять жодної виписки про перебування ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди ні на амбулаторному, ні на стаціонарному лікуванні, а пройдені нею обстеження не підтверджені жодним направленням медичної установи на його проведення.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова СК «Глобус» у виплаті позивачу витрат на лікування в сумі 10788 гривень 22 копійок є такою, що ґрунтується на вимогах ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не підлягає до задоволення і судом.

Також суд не вбачає підстав у стягненні з відповідача СК «Глобус» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 тисяч гривень виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів на предмет понесених нею витрат на лікування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, відсутність виписок з історії хвороб про наявність причинного зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що трапилася 14 грудня 2014 року та отриманним ОСОБА_1 ушкодження, відтак суд приходить до висновку про відмову останній у стягненні вказаної нею суми, моральної шкоди саме з СК «Глобус».

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно ст.2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу`від 10 липня 2003 року, поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 6984 гривні витрат на поминальний обід. Вказані витрати підтверджено рахунками та товарними чеками доданими позивачем до матеріалів справи в яких зазначено куплені продукти на поминальний обід та які суд відносить до витрат на поховання (а.с. 18-19).

Суд враховує письмові заперечення відповідача стосовно понесених витрат з даного приводу, але в той же час вважає, що з огляду на положення ст.1201 ЦК України та Закону України «Про поховання та похоронну справу», ці витрати відносяться до витрат на поховання, оскільки такі були понесені позивачем безпосередньо внаслідок загибелі її чоловіка, є обов`язковою церемоніальною частиною поховання, до того ж були здійснені нею в день поховання відповідно до звичаїв і традицій в Україні, пов`язаних зі смертю людини, відтак підлягають стягненню в повному обсязі.

Стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 850000 тисяч гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Виходячи з положень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_5 завданої позивачу моральної шкоди суд враховуючи фінансове становище останнього, той факт що позивач втратила чоловіка, що призвело до значних моральних страждань, які носять триваючий характер та вважає, що така зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання пов`язані зі смертю близької людини, з її похованням, проведенням ритуальних заходів і продовжує нести ці душевні страждання та враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає частковій компенсації з урахуванням наступного.

Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі чоловіка, у 850000 тисяч гривень, яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_5

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Враховуючи ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, а також з урахуванням конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю чоловіка, підлягає 400000 тисяч гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережила та переживає на даний час.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 10860 гривень 23 копійки витрат понесених нею на проїзд до Монастирищенського районного суду на розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_5

Стосовно стягнення вищевказаних витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Згідно з ст. 121 КПК України витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв`язку із відривом від звичайних занять.

Аналіз вищевказаної статті вказує на те, що законодавством не передбачено витрат потерпілого на прибуття до місця судового розгляду. Крім того, суд зауважує, що додані до позовної заяви розписки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що такі відвозили ОСОБА_1 в м. Монастирище в судові засідання та здійснювали витрати на пальне у вказаних в них сумах не є належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні судові повістки на підтвердження того, що саме у вказані дні позивача викликали для розгляду кримінального провадження. Крім того, додані до позовної заяви чеки на заправку пальним не підтверджують факт того, що саме ОСОБА_13 та ОСОБА_8 відвозили позивача до суду. Суд також зауважує, що суми на які було здійснено купівлю пального відрізняються від сум, зазначених у чеках та наданих позивачем як доказ.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 витрат на проїзд в сумі 10860 гривень 23 копійки, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Главою 8 ЦПК України врегульовано стягнення судових витрат по цивільній справі.

Суд, при вирішенні питання про стягнення витрат за надання правничої допомоги, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані зокрема з витратами на професійну правничу допомогу, які повязані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу під час розгляду кримінального провадження надано договір про надання правової допомоги в кримінальному провадженні від 25 травня 2017 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мельник О.Ф., розрахунок по оплаті праці адвоката, що становить 15360 гривень, квитанцію про сплату адвокату 15000 тисяч гривень, договір про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Райновим Г.С. 19 лютого 2015 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанцію про сплату адвокату 16500 гривень.

Однак, як вбачається з договорів укладених між позивачем та адвокатами Мельник О.Ф. та Райновим Г.С. такі укладалися для надання правової допомоги та участі у розгляді саме кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , відтак мали бути вирішеними під час його розгляду.

Що стосується понесених витрат за надання правничої допомоги при розгляді вказаної цивільної справи суд зазначає, що позивачем на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Геріх М.А. 25 червня 2018 року, розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги з описом проведених адвокатом дій та квитанцію про оплату професійної правничої допомоги на суму 5000 тисяч гривень, відтак суд, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін вважає за можливе стягнути такі в сумі, заявленій позивачем, а саме в розмірі 5000 тисяч гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК такий підлягає стягненню на рахунок держави з відповідача ОСОБА_5 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265,273,354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1201 ЦК України, ст. ст. 118, 121 КПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ЗУ «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , страхової компанії «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 6984 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 19 (дев`ятнадцять) копійок витрат понесених на поминальний обід, 5000 (п`ять тисяч) гривень за надання правничої допомоги та 400000 (чотириста тисяч) гривень моральної шкоди, а всього – 411984 (чотириста одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 1399 (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Страхова компанія «Глобус», місцезнаходження – м. Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ. В.

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2019 року.

Головуючий О.П.Опалинська