Рішення № 82118857, 29.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/346/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930), Черкаська область, м. Черкаси, АДРЕСА_1 Оршанець, вул. Підполковника Красніка, 1

про стягнення 10 230,77 грн. 3% річних та пені за договором постачання газу,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Брагінець С.Г. – за довіреністю.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930) про стягнення заборгованості та санкцій за несвоєчасний розрахунок за поставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 19.02.2016р. №126/16БО(Т)-36 в розмірі 10 230,77 грн., в тому числі:

9 517,83 грн. пені,

712,94 грн. - 3% річних

та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні 25.04.2019р. оголошено перерву до 29.05.2019р.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

До початку судового засідання позивач подав до суду відповідь на відзив від 26.04.2019р. №14/4-1313в, яким повідомив про зміну типу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р.№226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка набрала чинності 21.03.2019р. Позивач заперечив доводи відповідача наведені у відзиві на позов, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Слід вважати правильною назвою позивача: «Акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Також позивач направив до суду заяву від 24.06.20109р. №14/4-1562в про розгляд справи за відсутності представника позивача, у зв`язку з великою завантаженістю представників юридичного департаменту позивача.

В судовому засіданні: представник відповідача вимоги заперечив та вказав на незначний термін прострочення, відсутність підстав для нарахування обтяжень на суму боргу та санкцій, оскільки борг виник 15.03.2018р., та повністю був погашений 18.03.2018р. Одночасно просить врахувати статус військової частини, постійну участь підрозділів та мотоманеврених груп частини в зоні АТО з березня 2014 року, відсутність іншого фінансування крім бюджетного, пріоритетність фінансування захисту та екіпірування особового складу для участі в охороні державного кордону в особливий період, відсутність вини відповідача в простроченні на три дні оплати спожитого природного газу в березні 2016р.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

19.02.2016р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_1 .Г., який діє на підставі довіреності від 15.12.2015 №14-121 (Постачальник – Позивач по справі) та Навчальним центром Державної прикордонної служби України (військова частина 9930) в особі начальника центру полковника Коцеруби Д.М., що діє на підставі прав за посадою (Споживач – Відповідач по справі) було укладено договір постачання природного газу №126-16-БО(Т)-36 (далі – Договір, а.с. 13-19). Підписано також дві додаткові угоди до договору, які стосуються реквізитів сторін та ціни, кількості природного газу (а.с. 20-21).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 608604,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2016р. та від 31.03.2016р. (а.с. 22-33).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до п.8.2 Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оплату за природний газ відповідач здійснив 18.03.2016р. Прострочення оплати склало 3 дні з урахуванням дня оплати.

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком за природний газ Позивач просить стягнути з Відповідача 9517,83 грн. пені та 712,94 грн. 3% річних, а всього 10230,77 грн., що є предметом спору та підставою звернення Позивача до суду для примусового стягнення санкцій.

Відповідач заперечив свою вину в прострочені оплати за газ. Заперечив стягнення пені. Надано довідку про фінансування частини та проведення оплат за спожитий газ в 2016 році.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг в Україні (відповідач – лише в частині забезпечення належних побутовий умов перемінного особового складу), що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки природного газу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір постачання природного газу №126-16-БО(Т)-36 від 19.02.2016р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Додатковими угодами 1 та 2 до договору сторони уточнили реквізити постачальна та об`єми споживання газу помісячно (а.с. 20-21).

За правовою природою Договір та додаткові угоди до нього відповідають вимогам статей 712 ЦК України, 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу №126-16-БО(Т)-36 від 19.02.2016р. та додаткові угоди до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв природній газ в об`ємі 76614 м3 на загальну суму 608604,91 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 29.02.2016р., від 31.03.2016р. з підписами сторін та не оспорюється сторонами (а.с. 22-23). Претензій щодо кількості, якості отриманої продукції не заявлено.

Строк оплати природного газу визначений п.6.1 Договору до 15.03.2016р. (а.с. 15), відповідач оплатив поставлений природний газ повністю 18.03.20216р. з порушенням п.6.1 Договору у ТРИ ДНІ.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 10 Розділу «II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В п. 8.2 Договору закріплено, що у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 9517,83 грн. пені та 712,94 грн. 3% річних за період прострочення з 15.03.2016р. по 21.04.2016р. включно, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення 3% річних з простроченої суми - 712,94 грн. з відповідача, які підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне. Відповідач – Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930) є державною установою з особливим статусом - військовою частиною Державної прикордонної служби України, що функціонує як навчальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти, який здійснює освітню діяльність з метою забезпечення здобуття професійної (професійно-технічної) освіти, перепідготовку та підвищення кваліфікації особового складу прикордонної служби. Відповідач займається підготовкою та майновим забезпеченням військових, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, не має спеціального фінансування для додаткових витрат, плату за газ може вносити лише при надходженні коштів з державного бюджету.

Згідно вимог статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Головний центр є бюджетною установою і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Грошові кошти на відповідні статті кошторису розрахункового рахунку надходять від головного розпорядника бюджетних коштів - Адміністрації Державної прикордонної служби України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади через Головне управління державного казначейства України в Черкаській області цільовим призначенням.

Представник відповідача надав суду довідку щодо фінансування коштів від АДПСУ за період з 01.01.2016р. по 12.05.2016р., згідно якої фінансування проведено 18.03.2016р. для оплати отриманого та спожитого природного газу за січень 2016року. Інших коштів, які можна було б спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем у відповідача не було. Прострочення сплати коштів за поставлений газ складає три дні, що підтверджує наміри відповідача уникнути затягування накопичення заборгованості відповідача перед позивачем.

Частина 1 статті 233 ГК України зазначає у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Суд також враховує особливий статус та значення військової частини 9930 в охороні та обороні східного кордону України в особливий період, постійну участь особового складу частини в бойових діях в зоні АТО та ООС з березня 2014 року та понесені бойові втрати особового складу, пріоритети частини в забезпеченні за рахунок бюджетного фінансування особового складу засобами особистого захисту, мінімальний строк – три дні – прострочення оплати спожитого газу в березні 2016р. та відсутність збитків для позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір санкцій та стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 грн. на користь позивача. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 700,00 грн. судового збору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930), Черкаська область, м. Черкаси, селище Оршанець, вул. Підполковника Красніка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14321512, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий.

712,94 грн. 3% річних, 1 грн. пені та 700, 00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 30.05.2019р.

Суддя Г.М. Скиба