Рішення № 82116567, 30.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/22/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 Справа № 908/351/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс», (71101, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Кабельників, буд. 138-А)

до відповідача 1 Суб`єкта підприємницької діяльності Савченка Олексія Сергійовича, (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Дружби, буд . 2)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, кімн. 813)

про визнання недійсними договорів

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача - Сєдов М.В., на підставі ордеру на надання правової допомоги ЗП № 61428 від 18.03.2019;

від відповідача 1 - Загорський Д.Д., на підставі ордеру на надання правової допомоги ЗП № 095913 від 04.02.2019;

від відповідача 2 - не з`явився;

14.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс», м. Бердянськ Запорізької області до Суб`єкта підприємницької діяльності Савченка Олексія Сергійовича, м. Бердянськ Запорізької області і до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», м. Київ про:

- визнання недійсним договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491, укладеного Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор»;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, укладеного Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор»;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, укладеного Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор».

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2019 справу № 908/351/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/351/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/22/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2019.

Підготовче засідання відкладалося до 15.04.2019, про що винесено відповідну ухвалу суду по справі від 18.03.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/351/19 до 20.05.2019, підготовче засідання відкладалося до 13.05.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/351/19, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.05.2019.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.05.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.05.2019.

В судовому засіданні 30.05.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач 2 в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки уповноваженого представника суд жодного разу завчасно не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи відповідач 2 повідомлявся відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві.

Проте ухвали суду по справі від 19.02.2019 і від 18.03.2019 повернулися до господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат не розшуканий», а ухвала суду по справі від 15.04.2019 отримана уповноваженою особою ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» 22.04.2019, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправленні (штрих-код 6900118117398).

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті всі можливі і достатні заходи, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, для повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи № 908/351/19.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач 2 суду не надав.

Суд заслухав думку представників позивача і відповідача 1 щодо можливості розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності уповноваженого представника відповідача 2.

Представники позивача і відповідача 1 вважають за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні за відсутності відповідача 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе вирішити справу по суті за відсутності відповідача 2, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 203, 215, 227, 512-518, 655, 656, 692, 1077-1079, 1084 ЦК України та ст. 350 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, зокрема позивач вказує на наступне. 30.10.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» з СПД Савченком О.С. укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, за умовами якого відповідач 2 передав, а відповідач 1 отримав права вимоги та інші права за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, укладеним між ТОВ «БАРК» та АТ «Райффайзен Банк Аваль». Як зазначено в спірному договорі про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 розмір прав вимоги на день укладення цього договору за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 становить: основна (позичкова) заборгованість - 1214998,23 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 1193267,09 грн., штрафні санкції - 34536,49 грн. Всього: 2442801,81 грн. Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 укладений з порушенням чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. СПД «Савченко О.С. не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути кредитодовцем за кредитним договором. Також за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактично в результаті укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 відповідач 1 у справі набув грошову вимогу до ТОВ «БАРК», розмір якої значно перевищує ціну відступлення такої вимоги. Отже, аналіз істотних умов (змісту) договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 дає підстави для висновку, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу не зважаючи на його назву. Крім того, позивач наголошує на тому, що розмір набутої відповідачем 1 грошової вимоги значно перевищує розмір заборгованості ТОВ «БАРК» за кредитним договором встановлений ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в розмірі 1254311,59 грн. Крім того, в рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 310/9266/13ц зазначено, що із ухваленням судового рішення (рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2009 у справі № 2-1575/2009) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором 010/17-22/491 від 03.04.2007, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі та договорах поруки, в тому числі і сплата та нарахування відсотків за користування кредитом та пені. Враховуючи викладене, позивач вважає наявними підстави для визнання недійсним укладеного відповідачами у справі договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007. З огляду на те, що договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, укладений відповідачами у справі і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А, зареєстрований в реєстрі за № 1383, а також договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, укладений відповідачами у даній справі, є похідними від договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491, то позивач вважає, що ці договори також підлягають визнанню судом недійсними. З урахуванням викладеного, позивач наполягає на заявлених позовних вимогах і просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 08-08/6824/19 від 03.04.2019) і у запереченнях на відповідь позивача на відзив на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 08-08/9638/19 від 13.05.2019). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач 1 зазначив, що вважає хибним твердження позивача, що спірний договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 є договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги (цесії). Свою позицію відповідач 1 обґрунтовує тим, що зі змісту до ст. 1079 ЦК України слідує, що договору факторингу та цесії притаманний різний суб`єктний склад. Оскільки відповідно до умов спірного договору цесіонарієм є фізична особі-підприємець, то оспорюваний договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 є саме договором цесії, а не факторингу. Відповідно до норм чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору, та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір який не поєднує елементів зазначених договорів, зокрема, якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як це вбачається з оспорюваного договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007), то такий договір не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства. Основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Відповідно до п. 1.3 спірного договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 відступлення права вимоги за основним договором здійснюється у повному обсязі та на умовах, які існуватимуть на момент переходу права вимоги (за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому та права стягнення та нарахування пені, комісійної винагороди та інших платежів, встановлених умовами основного договору). Таким чином, набуття ФОП Савченком О .С . права вимоги по платежам, які існували на момент відступлення права вимоги, без права нарахування будь-яких додаткових платежів або права збільшувати суму існуючих платежів на момент відступлення права вимоги, не суперечить ознакам та змісту договору цесії. Стосовно вимог позивача про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010 та договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, то позивачем не наведено обґрунтування з посиланням на конкретні підстави, встановлені законом, для визнання цих договорів недійсними. З урахуванням зазначеного, відповідач 1 просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс» (позивачем у справі, далі за текстом скорочено - ТОВ «БАРК») укладено Кредитний договір № 010/17-22/491, відповідно до якого ТОВ «БАРК» отримало кредит для придбання обладнання у сумі 2459900,00 грн. зі сплатою 18 % річних строком до 31.03.2014 для придбання обладнання.

Зазначена обставина встановлена рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2009 у справі № 2-1575/2009 та не заперечується позивачем у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Для забезпечення виконання ТОВ «БАРК» зобов`язань за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 останнім з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Договір застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, згідно якого ТОВ «БАРК» (Заставодавець) передав Банку (Заставодержателю) в заставу основні засоби/обладнання, а саме: комплекс холодильних та морозильних камер в комплекті: двері ізоляційні холодильні, сандвіч-панелі марки ISO 30.100.140.170, штори ПВХ, Замки (інв. № 1/103) в кількості 1 комплекту; холодильне обладнання: компресори в кількості 8 одиниць, охолоджувачі повітря морозильних камер в кількості 8 одиниць, вентилятори системи охолодження фреону в кількості 8 блоків (інв. № 1) в кількості 24 штук.

Крім того, в цілях забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 ТОВ «БАРК» з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Договір застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстрований за № 356, за яким ТОВ «БАРК» (Заставодавець) передав Банку (Заставодержателю) в заставу основні засоби/обладнання по переробці риби , згідно наведеного в цьому договорі переліку.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2009 у справі № 2-1575/2009, яке набрало чинності 18.11.2009, стягнуто солідарно з ТОВ «БАРК», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2079645,10 грн. заборгованості за кредитом по Кредитному договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007 та 34536,49 грн. пені.

На виконання рішення у зазначеній справі видано виконавчий документ, який наразі перебуває на виконанні у ДВС Бердянського МУЮ.

Відповідно до ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.09.2013 суму боргу зменшено до 1254311,59 грн., про що видано відповідний виконавчий документ. (Зазначену інформацію суд отримав з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування)

16.09.2014 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області розглянуто справу № 310/9266/13ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «БАРК», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення залишку заборгованості за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 та вирішено стягнути з відповідачів солідарно залишок заборгованості станом на 16.05.2014 в розмірі 641720,48 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 310/9266/13ц рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16.09.2014 у цій справі в частині задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «БАРК», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення залишку заборгованості за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 відмовлено.

Як зазначено в рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 310/9266/13ц із ухваленням судового рішення (рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2009 у справі № 2-1575/2009) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі та договорах поруки, зокрема, не тільки сплата чергових платежів, а і сплата та нарахування відсотків за користування кредитом та пені, разом із тим, виникає нове грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахування на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

З аналізу наведених судових актів слідує, що підтверджена сума заборгованості ТОВ «БАРК» за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, яка не є спірною, становить 1254311,59 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.12.2017 у справі № 2-1575/09 здійснено процесуальну заміну стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ПАТ «КРИСТАЛБАНК» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів № 2-1575/2009 відносно боржників ТОВ «БАРК», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вказану ухвалу мотивовано укладенням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» договору факторингу від 24.05.2017, відповідно до якого ПАТ «КРИСТАЛБАНК» набув всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017. Також ПАТ «КРИСТАЛБАНК» від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передані права за всіма угодами, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними операціями.

Серед інших прав згаданими договорами передано від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» права кредитора: за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, з додатковими угодами до нього, який укладено з ТОВ «БАРК»; за Договорами застави, які укладено з ТОВ «БАРК»; за Договорами поруки № 010/17-22/491/6 від 27.07.2007 та № 010/17-22/491/5 від 27.07.2007, які укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Як свідчать матеріали справи, 30.10.2018 АТ «КРИСТАЛБАНК» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» (відповідачем 2 у справі) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, за умовами якого АТ «КРИСТАЛБАНК» (як Первісний кредитор) передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» (Новий кредитор) набуває права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому, на підставі Кредитного договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007, укладеного між ТОВ «БАРК» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги по якому перейшло до АТ «КРИСТАЛБАНК» відповідно до Договору факторингу (портфельного відступлення прав вимог) від 24.05.2017 та Реєстру відступлених прав вимог від 25.05.2017, в день повної оплати Новим кредитором по цьому Договору згідно п., п. 2.1, 2.2 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 між АТ «КРИСТАЛБАНК» і ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» за цим Договором Новий кредитор одержує права (замість Первісного кредитора) вимагати від ТОВ «БАРК» за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором. Розмір прав вимоги на день укладення Договору за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 становить: основна (позичкова) заборгованість - 1214998,23 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 1193267,09 грн., штрафні санкції - 34536,49 грн. Всього: 2442801,81 грн.

Як зазначено в п. 2.1 Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 між АТ «КРИСТАЛБАНК» і ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» відступлення права вимоги здійснюється на платній основі ціна відступлення права вимоги становить 600000,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» (відповідачем 2 у справі) з Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем (відповідачем 1 у справі) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» (Первісний кредитор) передає, а ФОП Савченко О .С . (Новий кредитор) набуває права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому, на підставі Кредитного договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007 (Основний договір), укладеного між ТОВ «БАРК» (Позичальник) та АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги по якому перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» згідно Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30.10.2018, в день повної оплати Новим кредитором по цьому Договору згідно п., п. 2.1, 2.2 Договору.

Також між відповідачами - ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» і ФОП Савченком О.С. укладені наступні договори:

- Договір відступлення права вимоги від 30.10.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрований в реєстрі за № 1383, за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстрованим за № 356;

- Договір відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007.

Дослідивши умови укладених ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» і ФОП Савченком О.С. спірних Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, Договорів відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010 і за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання їх недійсними, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося раніше, за умовами пункту 1.1 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги відповідач 2 (Первісний кредитор) передав, а відповідач 1 (Новий кредитор) набув права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому, на підставі Кредитного договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007 (Основний договір), укладеного між ТОВ «БАРК» (Позичальник) та АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги по якому перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» згідно Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30.10.2018, в день повної оплати Новим кредитором по цьому Договору згідно п., п. 2.1, 2.2 Договору.

Відступлення права вимоги за Основним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існуватимуть на момент переходу права вимоги (за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому та права стягнення та нарахування пені, комісійної винагороди та інших платежів, встановлених умовами основного договору). Права, що визначені Основним договором, з урахуванням положень п., п. 1.2, 1.3 цього Договору переходять до Нового кредитора в день повної оплати по цьому Договору, згідно п., п. 2.1, 2.2 Договору. (п., п. 1.3, 1.4 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги).

Згідно п. 1.2 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за цим Договором ФОП Савченко О.С. одержує права (замість Первісного кредитора) вимагати від ТОВ «БАРК» за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором. Розмір прав вимоги на день укладення Договору за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 становить: основна (позичкова) заборгованість - 1214998,23 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 1193267,09 грн., штрафні санкції - 34536,49 грн. Всього: 2442801,81 грн.

Як зазначено в п., п. 2.1, 2.2 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги сторони домовилися, що відступлення права вимоги здійснюється на платній основі. Ціна відступлення права вимоги (Ціна договору) становить 610000,00 грн., яка сплачується Новим кредитором на Користь Первісного кредитора шляхом перерахування на зазначений в Договорі рахунок. Ціна відступлення в сумі, яка вказана в пункті 2.1 цього Договору, має бути сплачена Новим кредитором в день укладення цього Договору.

Таким чином, судом встановлено, що ціна відступлення права грошової вимоги за умовами спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги становила 610000,00 грн. (п. 2.1 цього Договору), а розмір самої грошової вимоги становив 2442801,81 грн. Тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги.

Після виконання Новим кредитором обов`язків щодо оплати в повному обсязі ціни відступлення Первісний кредитор повинен передати за актом прийому-передачі Новому кредитору всі необхідні документи, які підтверджують право вимоги до Позичальника за основним Договором, а також інформацію, яка є важливою для передачі права вимоги за основним договором. (п. 3.1 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги)

30.10.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» і ФОП Савченком О.С. підписаний Акт приймання-передачі документів за Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, яким посвідчено передання відповідачем 2 відповідачу 1 сорока п`яти документів згідно переліку, зазначеного в цьому Акті, із позначками оригінал чи копія документу передається.

Згідно з п. 1.5 спірного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги у зв`язку із відступленням права вимоги за Основним договором, Новому кредитору після повної оплати ціни відступлення за цим Договором будуть передаватися права на отримання задоволення своїх вимог до заставодавця та поручителів, в тому числі за рахунок предметів забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором, про що після укладення цього Договору будуть укладені окремі правочини щодо відступлення Новому кредитору прав вимоги за договорами, які укладені в рахунок виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором (договори забезпечення).

Так, відповідно до укладеного відповідачем 1 (Новий заставодержатель) і відповідачем 2 (Первісний заставодержатель) Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1383, за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010 Первісний заставодержатель відступає Новому заставодержателю права за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/17 від 26.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстрованим за № 356 (Договір застави), а Новий заставодержатель приймає це відступлення.

За умовами п. 1.2 спірного Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010 Новому заставодержателю відступаються права вимоги за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/17 від 26.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстрованим за № 356, що укладений між ТОВ «БАРК» (Боржник та/або Заставодавець) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги по якому перейшло до Первісного заставодержателя на підставі Договору відступлення прав за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрованого 30.10.2018 за № 1382, відповідно до якого в заставі перебувають основні засоби/обладнання по переробці риби згідно викладеного переліку.

До прав, які є предметом даного Договору і які відступаються за цим Договором, включаються такі права: користуватися всіма без виключення правами заставодержателя відповідно до умов Договору застави; вимагати від Заставодавця своєчасного виконання всіх зобов`язань за Договором застави. Укладення цього Договору є правовою підставою для заміни сторони заставодержателя за Договором застави та переходу (відступлення) від Первісного заставодержателя до Нового заставодержателя всього комплексу прав та обов`язків заставодержателя за Договором застави. Новий заставодержатель набуває у повному обсязі права заставодержателя за Договором застави з моменту укладення цього Договору. (пункти 1.3-1.5 спірного Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010)

Також згідно укладеного відповідачем 1 (Новий заставодержатель) і відповідачем 2 (Первісний заставодержатель) Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007 Первісний заставодержатель відступає Новому заставодержателю права за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, а Новий заставодержатель приймає це відступлення.

За умовами п. 1.2 спірного Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007 Новому заставодержателю відступаються права вимоги за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, що укладений між ТОВ «БАРК» (Боржник та/або Заставодавець) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги по якому перейшло до Первісного заставодержателя на підставі Договору відступлення прав від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, відповідно до якого Заставодавець передав Первісному заставодержателю в заставу основні засоби/обладнання, а саме: комплекс холодильних та морозильних камер в комплекті: двері ізоляційні холодильні, сандвіч-панелі марки ISO 30.100.140.170, штори ПВХ, Замки (інв. № 1/103) в кількості 1 комплекту; холодильне обладнання: компресори в кількості 8 одиниць, охолоджувачі повітря морозильних камер в кількості 8 одиниць, вентилятори системи охолодження фреону в кількості 8 блоків (інв. № 1) в кількості 24 штук.

До прав, які є предметом даного Договору і які відступаються за цим Договором, включаються такі права: користуватися всіма без виключення правами заставодержателя відповідно до умов Договору застави; вимагати від Заставодавця своєчасного виконання всіх зобов`язань за Договором застави. Укладення цього Договору є правовою підставою для заміни сторони заставодержателя за Договором застави та переходу (відступлення) від Первісного заставодержателя до Нового заставодержателя всього комплексу прав та обов`язків заставодержателя за Договором застави. Новий заставодержатель набуває у повному обсязі права заставодержателя за Договором застави з моменту укладення цього Договору. (пункти 1.3-1.5 спірного Договору відступлення права вимоги від 30.10.2018 за Договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007)

Аналізуючи вище зазначені спірні договори суд дійшов висновку, що фактично в результаті укладення оспорюваних договорів відступлення права вимоги СПД Савченко О.С. (відповідач 1) у справі набув грошову вимогу до ТОВ «БАРК», розмір якої значно перевищує ціну відступлення такої вимоги, крім того, розмір набутої відповідачем 1 грошової вимоги значно перевищує розмір заборгованості ТОВ «БАРК» за кредитним договором встановлений ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.09.2013 в розмірі 1254311,59 грн.

Вирішуючи спір у даній справі суд враховує наступне.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс-18) Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

За приписами статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Відповідно до статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 цього ж Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як вже зазначалося раніше, судом у даній справі встановлено, що первісно між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник за всіма правами та обов`язками - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «БАРК» укладено Кредитний договір № 010/17-22/491, відповідно до якого ТОВ «БАРК» отримало кредит для придбання обладнання у сумі 2459900,00 грн. зі сплатою 18 % річних строком до 31.03.2014.

У зв`язку із порушенням ТОВ «БАРК» за вказаним Кредитним договором стовно сплати кредиту та відсотків за користування кредитом за рішенням суду солідарно з ТОВ «БАРК», як позичальника, та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як поручителів, на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто 2079645,10 грн. заборгованості за кредитом по Кредитному договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007 та 34536,49 грн. пені.

В подальшому відповідно до ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.09.2013 суму боргу зменшено до 1254311,59 грн., про що видано відповідний виконавчий документ.

В ході наступних судових спорів між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «БАРК», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з приводу стягнення заборгованості за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 судом констатовано, що із ухваленням судового рішення (рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2009 у справі № 2-1575/2009) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі та договорах поруки, зокрема, не тільки сплата чергових платежів, а і сплата та нарахування відсотків за користування кредитом та пені. (рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 310/9266/13ц)

За таких обставин, підтверджена сума заборгованості ТОВ «БАРК» за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 становить 1254311,59 грн.

У зв`язку із укладенням 24.05.2017 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» договору факторингу останній набув всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017, в тому числі за: за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007, з додатковими угодами до нього, який укладено з ТОВ «БАРК»; за Договорами застави, які укладено з ТОВ «БАРК»; за Договорами поруки № 010/17-22/491/6 від 27.07.2007 та № 010/17-22/491/5 від 27.07.2007, які укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В свою чергу, АТ «КРИСТАЛБАНК» за Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», передало останньому права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому, на підставі Кредитного договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007, укладеного між ТОВ «БАРК» та АТ «Райффайзен Банк Аваль». За цим Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 до ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» отримало право вимоги до ТОВ «БАРК» в наступному розмірі основна (позичкова) заборгованість - 1214998,23 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 1193267,09 грн., штрафні санкції - 34536,49 грн. Всього: 2442801,81 грн.

За умовами оспорюваного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 ФОП Савченко О.С. зобов`язався сплатити ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» грошові кошти в сумі 610000,00 грн. Натомість, відповідно до п. 1.2 цього Договору ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» передало ФОП Савченко О.С. право грошової вимоги до боржника (ТОВ «БАРК») за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 в наступному розмірі: основна (позичкова) заборгованість - 1214998,23 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 1193267,09 грн., штрафні санкції - 34536,49 грн. Всього: 2442801,81 грн.

Аналіз змісту оспорюваного Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 дає підстави для висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» (Первісний кредитор) уступило грошову вимогу до ТОВ «БАРК» (Боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 610000,00 грн., які ФОП Савченко О.С. (Новий кредитор) зобов`язався сплатити Первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 відповідач 2 отримав фінансування у розмірі 610000,00 грн., а відповідач 1, в свою чергу, укладаючи вказаний Договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена спірним Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018. Така різниця виразилася в отриманні ФОП Савченко О.С. від Первісного кредитора права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами в майбутньому, на підставі Кредитного договору № 010/17-22/491 від 03.04.2007, укладеного між ТОВ «БАРК» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», в загальному розмірі 2442801,81 грн.

При цьому, право вимоги, отримане Новим кредитором до Боржника в розмірі 2442801,81 грн. складається з: основної заборгованість в розмірі 1214998,23 грн.; нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 1193267,09 грн. та штрафних санкцій в розмірі 34536,49 грн., тоді як наведеними вище судовими рішеннями встановлено, що станом на вересень 2013 року сума заборгованості ТОВ «БАРК» за Кредитним договором № 010/17-22/491 від 03.04.2007 становить 1254311,59 грн. і у зв`язку із достроковим стягненням заборгованості за цим кредитним договором, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на цьому кредитному договорі та договорах поруки, в тому числі і сплата та нарахування відсотків за користування кредитом та пені.

Наведене свідчить про те, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» та ФОП Савченко О.С. оспорюваний Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 у Кредитному договорі № 010/17-22/491 від 03.04.2007 відбулася заміна кредитодавця - Банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу особу, - ФОП Савченко О.С. , який не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

З цього приводу суд вважає цілком доречними заперечення відповідача 1, які при цьому не змінюють висновків суду, стосовно того, що ФОП Савченко О.С. не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тому він не міг укладати договір факторингу.

Так, в пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - Банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

За таких обставин, та з огляду на те, що за змістом частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦКУкраїни.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, якою передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також при вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Цивільний кодекс України не містить застережень, що позивачем може бути лише сторона в правочині.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З огляду на вищевикладене, той факт, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за Кредитним договором № 010/17-22/491, укладеного Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що Договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, укладений відповідачами у справі і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А, зареєстрований в реєстрі за № 1383, а також Договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, укладеного відповідачами у даній справі, є похідними від Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за Кредитним договором № 010/17-22/491, то суд також вважає наявними підстави для визнання їх недійсними, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача 1, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс», м. Бердянськ Запорізької області до Суб`єкта підприємницької діяльності Савченка Олексія Сергійовича, м. Бердянськ Запорізької області і до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», м. Київ про визнання недійсними договорів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30.10.2018 за кредитним договором № 010/17-22/491, укладений Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор».

3. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 12/010/17-22/491/7 від 26.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстрований за № 356, укладений Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1383.

4. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 за договором застави основних засобів № 010/17-22/491/1 від 03.04.2007, укладений Суб`єктом підприємницької діяльності Савченком Олексієм Сергійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор».

5. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності Савченка Олексія Сергійовича, ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс», (71101, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Кабельників, буд. 138-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33086027) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, кімн. 813, ідентифікаційний код юридичної особи 42091357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс», (71101, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Кабельників, буд. 138-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33086027) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 31» травня 2019.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.