Рішення № 82116561, 21.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/18/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 справа № 908/207/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавське Сонечко” (юридична адреса: 37200, Полтавська область, Лохвицький район, м. Лохвиця, вул. Перемоги, буд. 4; фактична адреса: 37200, Полтавська область, Лохвицький район, м. Лохвиця, вул. Ватутіна, буд. 124)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (адреса місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)

про стягнення 279759,43 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Грамчук М.О., адвокат, ордер ЗП № 092950 від 09.04.2019

від відповідача: Біла О.М., адвокат, довіреність № 17/2019 від 21.12.2018

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 279759,43 грн. на підставі договору поставки від 01.05.2018 № 01/05-ПС, які складаються з: 276300,00 грн. основного боргу, 1249,03 грн. 3% річних та 2210,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.02.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито провадження у справі № 908/207/19, справі присвоєно номер провадження 18/18/19. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від відповідача 05.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду 13.03.2019 суд, за заявою відповідача, ухвалив розглядати справу 908/207/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 09.04.2019; ухвалою від 09.04.2019 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, оголошено перерву до 21.05.2019.

В судовому засіданні 21.05.2019 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 01.05.2018 №01/05-ПС призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в сумі 276300,00 грн. Вказує, що товар прийнято в повному обсязі без жодних зауважень чи заперечень, акти розбіжностей не складались, видаткова накладна підписана повноважним представником відповідача. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів. Відзначив, що надані до позовної заяви видаткові накладні не містять посади та даних особи, яка вчинила підпис. У товарно-транспортних накладних також міститься лише прізвище (нерозбірливо) та підпис, без зазначення посади.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача щодо не підтвердження поставки первинними документами заперечив. Відзначив, що товар, поставлений за договором від 01.05.2018 №01/05-ПС, отримано уповноваженим представником відповідача, видаткову накладну підписано Ретинським А.О., підпис якого засвідчений печаткою ТОВ «Український Рітейл». З боку ТОВ «Полтавське Сонечко» видаткову накладну № 973 від 19.11.2018 підписано комірником ОСОБА_1 та засвідчено печаткою підприємства. Всі зобов`язання по оформленню документів у відповідності з вимогами. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем виконано.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Полтавське Сонечко” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупцем, відповідачем у справі) 01.05.2018 укладено договір поставки № 01/05-ПС з протоколом розбіжностей (надалі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – “Товар” на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 “Специфікація”, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) кожний четвер покупець направляє постачальнику по електронній пошті лист з інформацією по можливим об`ємам на продукцію яєць курячих у шкаралупі, свіжих, (код 01.47.21 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010), нефасованих, які готовий придбати. Постачальник протягом 24-х годин підтверджує або відхиляє замовлення. Узгоджений сторонами період поставкизазначається в додатку № 5 “Графік поставок”, який заповнюється та направляється на електронну адресу постачальника, ціна на об`єм зазначена у додатку № 5 “Графік поставок” – відправляється додатково листом на електронну адресу. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару по РЦ, в кількості та на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Покупець має право зробити замовлення поза графіком і дане замовлення буде мати обов`язкову силу для постачальника при направленні замовлення постачальнику не менш ніж за 48 годин до моменту поставки та у випадку підтвердження постачальником даного замовлення в додатку № 5 “Графік поставок”.

Сторони погодили у п. 2.2 Договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв`язком.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

За визначенням п. 3.7 Договору, разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- товарно-транспортну накладну;

- видаткову накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.6 Договору вимоги про оплату товару зазначаються в додатку № 6 до даного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 6 до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов Договору позивачем за видатковою накладною № 973 від 19.11.2018 поставлено товар на загальну суму 276300,00 грн. з ПДВ. Дата поставки – 20.11.2018.

Вартість отриманої продукції відповідачем не сплачено.

У зв`язку з невиконання зобов`язань по оплаті позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 218 від 13.12.2018 щодо сплати існуючої заборгованості за Договором у розмірі 276300,00 грн.

Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 3 додатку № 6 до Договору – 7 (сім) календарних днів з моменту отримання покупцем товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий за видатковою накладною № 973 від 19.11.2018 товар на загальну суму 276300,00 грн. з ПДВ.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписом особи, яка отримала товар з боку відповідача на спірній видатковій накладній, яка засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл».

Стосовно доводів відповідача про незазначення у спірній видатковій накладній та товарно-транспортній накладній посади і даних особи, яка вчинила підпис, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за наведеною у позові видатковою накладною.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, оформивши акт розбіжностей (в порядку п. 3.6 даного договору), якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність товару вимогам даного договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару, оформивши акт розбіжностей, в порядку п. 3.6 даного договору, або відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Суд враховує, що на видатковій накладній міститься відбиток круглої печатки юридичної особи – як позивача, так і відповідача. Наявність своєї печатки відповідач не заперечив. У накладній зазначене прізвище особи, яка приймала товар. Неістотні недоліки видаткової накладної, про які зазначив відповідач, не роблять дану накладну недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Щодо доводів відповідача про невідповідність наданої позивачем товарно-транспортної накладної вимогам закону з огляду на відсутність в ній посади особи, яка її підписала, суд відзначає, що товарно-транспортна накладна № Р973 від 19.11.2018 підписана бухгалтером вантажовідправника Ярмішко В.В., директором ТОВ «Полтавське Сонечко» та водієм/експедитором. Прийнято товар відповідальною особою вантажоодержувача Ретинським А.О. Підписи сторін засвідчені печатками підприємств. Отже, вказаний документ містить всі необхідні реквізити, передбачені вимогами до товарно-супровідних документів. Крім того, наведені відповідачем недоліки не свідчать про недоведеність факту поставки з огляду на наявність підписаної покупцем видаткової накладної.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов`язань за договором поставки та не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 276300,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просив стягнути 1249,03 грн. 3% річних та 2210,40 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 28.11.2018 по 21.01.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості, розрахунок визнано вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі 1249,03 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд також визнав виконаним вірно, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 2210,40 грн. інфляційних втрат за період грудень 2018 року судом задовольняються.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 276300,00 грн. основного боргу, 1249,03 грн. 3% річних та 2210,40 грн. інфляційних втрат в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (адреса місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавське Сонечко” (юридична адреса: 37200, Полтавська область, Лохвицький район, м. Лохвиця, вул. Перемоги, буд. 4; фактична адреса: 37200, Полтавська область, Лохвицький район, м. Лохвиця, вул. Ватутіна, буд. 124, ідентифікаційний код 38714012) 276300,00 грн. (двісті сімдесят шість тисяч триста грн. 00 коп.) основного боргу, 1249,03 грн. (одну тисячу двісті сорок дев`ять грн. 03 коп.) 3% річних, 2210,40 грн. (дві тисячі двісті десять грн. 40 коп.) інфляційних втрат та 4196,40 грн. (чотири тисячі сто дев`яносто шість грн. 39 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 30.05.2019.

Суддя В.В. Носівець