Рішення № 82115960, 30.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1858/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2

до Державного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд.13, код ЄДРПОУ 32495626)

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р. у розмірі 89 723,36 грн.

Представники:

від позивача: Сіцька О.В. посв. № 921 від 22.04.13р.

від відповідача: представник не з`явився

розпорядник майна ДП "ДЕЗ" арбітражний керуючий Литвин Р.О.

СУТЬ СПОРУ:

04.03.19р. громадянка ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р. у розмірі 89 723,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у день звільнення не отримав остаточного розрахунку, що є порушенням ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою суду від 06.05.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.05.19р. о 12:45.

28.05.19р. відповідачем подано клопотання про передачу матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 . для розгляду у межах справи № 910/3406/18 про банкрутство ДП "Дніпровський електровозобудівний завод", у задоволені клопотання суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

При розгляді господарським судом трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, слід враховувати положення частини п`ятої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), відповідно до якої дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також положення частини четвертої статті 23 Закону, відповідно до якої на вимоги кредиторів щодо заробітної плати не поширюється граничний строк на їх заявлення та наслідки закінчення цього строку. Отже, спори щодо виплати заробітної плати вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство. Спори цієї категорії кредиторів з поточними грошовими вимогами до боржника до визнання боржника банкрутом вирішуються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні.

28.05.19р. в засіданні оголошено перерву до 30.05.19р. о 10:00 год.

Відповідач відзив на виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.19р. не надав.

30.05.19р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 30.05.2019р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 394,80 грн. (заборгованість по лікарняному листу) та середній заробіток за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р. (156 днів) у розмірі 59 751,12грн. та судовий збір у розмірі 1921,00грн.

Уточнення позивача позовних вимог відповідає вимогам ГПК України, тому прийняті судом до розгляду.

Розглядаються уточнені позовні вимоги.

30.05.19р. від ДП "Дніпровський електровозобудівний завод" надійшла довідка № 421 від 29.05.19р.

30.05.19р. від розпорядника майна ДП "Дніпровський електровозобудівний завод" надійшло клопотання № б/н б/н про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні розпорядником майна ДП "Дніпровський електровозобудівний завод" заявлено усне клопотання про відхилення позовних вимог у зв`язку з тим, що вони виникли не звини роботодавця оскільки на рахунки боржника накладено арешти. Таким чином, боржник не мав можливості сплатити позивачеві заборгованість по листу непрацездатності за вересень 2018 р. у розмірі 2 394,80 грн.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2019р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та розпорядника майна, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 26.12.18р. порушено провадження у справі № 910/3406/18 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з 11.12.2017р. по 13.09.2018р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем - ДП "Дніпровський електровозобудівний завод", що підтверджується копією трудової книжки, поданою позивачем.

13.09.2018р. позивача звільнено із займаної посади наказом № 155 на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Як зазначив позивач, при звільненні з роботи з нею не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено заборгованість у розмірі 2 394,80грн., яку нараховано по листу непрацездатності внаслідок захворювання.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду України № 6-76цс14 від 02.07.2014р. передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

У зв`язку з тим, що позивачеві не було виплачено належну допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання за вересень 2018р., господарський суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню. Заперечення розпорядника майна господарським судом не приймаються до уваги оскільки боржник повинен був при звільненні позивача (працівника) виплатити всі суму, що належать останній від підприємства.

Крім того, позивачем нараховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з порушенням строків виплати.

Так, статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчисленні середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплати за останній 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарі) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.)

Приписами п. 20 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999р. встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підстава ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доводе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача по нарахованому середньому заробітку за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р. у розмірі 59 751,12грн. (156 р/дн х 383,02грн.), господарський суд вважає його обґрунтованим, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації заробітку за несвоєчасній розрахунок при звільненні за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р. підлягають задоволенню та стягненню у розмірі 59 751,12 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 194, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13; код ЄДРПОУ 32495626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 394 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 80 коп. - заборгованість по лікарняному листу; 59 751 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 12 коп. - середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.09.2018р. по 30.04.2019р., 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.05.2019р.

Суддя І.В. Владимиренко