Рішення № 82113153, 29.05.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5136/18

2/583/193/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Сидоренка Р.В.,

при секретарі: - Шаміладзе В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката - Єфіменко Л.І.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, -

УСТАНОВИВ:

30.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою. Свої вимоги мотивує тим, що з червня 1991 року проживала з відповідачем однією сім`єю, як чоловік і жінка у АДРЕСА_1 , але шлюб не реєстрували. За час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 1993 року вони всі разом переїхали до АДРЕСА_2 проживали по АДРЕСА_3 . 18.05.1997 вони з відповідачем за власні та позичені кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_4 , право власності на який, за взаємною згодою, було оформлено за відповідачем. Однак, з того часу вони вселилися і проживали у зазначеному житловому будинку як одна сім`я, мали спільний побут, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки подружжя. 14.01.1998 року між ними зареєстровано шлюб, який 14.10.2017 розірвано. З 09.08.2017 відповідач не проживає з нею та після розірвання шлюбу почав чинити їй перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за місцем знаходження їх спільного будинку помилково вважаючи, що він є його особистою власністю. З метою доведення в подальшому свого права на спільне майно позивачка просить встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу у період з червня 1991 року по 14.01.1998 року.

Позивачка в судовому засіданні свої вимоги підтримала та пояснила, що з 1991 року по 1993 рік проживали з відповідачем як чоловік і дружина у м. Білопілля АДРЕСА_5 Сумської області, на квартирі, яку винаймали, вели спільне господарство, за цей час у них народилася донька, відповідач не працював. Вона була у декретній відпустці по догляду за дитиною, отримувала соціальну допомогу, продуктами допомагали її батьки. В жовтні 1993 року, після того як закінчилася декретна відпустка, вони переїхали до АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 проживали по АДРЕСА_3 , але продовжували їздити до батьків у м. Білопілля допомагати їм, натомість отримували продукти харчування. З відповідачем у них був спільний бюджет, який складався з його заробітної плати та декретних коштів, які вона отримувала на дитину, крім того, допомагали її батьки, сестра, брат. За спільні кошти купували меблі, продукти харчування, одяг. Житловий будинок по АДРЕСА_4 , придбали у 1997 році також за спільні кошти, частину з яких дали її батьки, частину вона отримала як декретні кошти, частину відклали та ще позичили. Будинок коштував 11500 тисяч доларів США, з яких близько 5000 доларів США становить її внесок. До будинку переїхали проживати у 1998 році, хоча зареєструвалася вона в ньому у 2006 році, оскільки не придавала значення місцю реєстрації.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснила, що у листопаді 1988 року сторони познайомилися у м. Суми. На той час позивачка проживала у м. Білопілля, Сумської області. ОСОБА_2 почав до неї приїздити та у червні 1991 року остаточно переїхав до неї жити. Разом вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 і були зареєстровані. З того часу фактично почали проживати однією сім`єю як чоловік і дружина, за цей час у них народилася спільна донька, відносно якої було встановлено батьківство відповідача. В 1993 році вони разом переїхали проживати до АДРЕСА_2 проживали по АДРЕСА_3 , хоча вона залишалася бути зареєстрованою у м. Білопілля. Так вони проживали з червня 1991 року по січень 1998 року, а 14.01.1998 року зареєстрували шлюб. Та в період спільного проживання, в 1997 році вони за спільні кошти придбали житловий будинок по АДРЕСА_4 який вселилися всією сім`єю одночасно, вели спільне господарство, обробляли земельну ділянку.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що у серпні 1991 року він приїхав у м. Білопілля, Сумської області, із Росії та проживав там до осені 1992 року, потім знаходився у м. Олександрів, у травні 1993 року повернувся до м. Охтирка. Позивачка залишилася проживати у м. Білопілля. За час проживання у м. Білопілля вони спільного бюджету не мали, спільного господарства не вели, їхні батьки придбали їм житловий будинок, 500 грн. за який внесли батьки позивачки, а 1000 грн. – його батьки, проживали у цьому будинку разом з позивачкою та донькою, планували створити сім`ю. В 1995 році він отримав квартиру АДРЕСА_7 . В кінці 1994 року до нього в м. Охтирка переїхала позивачка з донькою, але в цей час між ними погіршилися стосунки, через що він не прописував позивачку у квартирі та не реєстрував з нею шлюб. В 1998 році вирішили зареєструвати шлюб, щоб у дитини був батько, до цього часу позивачка не працювала, він самостійно утримував родину, копив кошти на будинок та автомобіль. У 1998 році він працевлаштував дружину до себе на підприємство, але фактично вона не працювала. Він мав власний бізнес, завдяки чому придбав дві квартири та кімнату у гуртожитку, після продажу яких придбав житловий будинок по АДРЕСА_4 . Його батько вів домовленості із попередньою власницею будинку за купівлю будинку в два етапи. Вартість будинку склала 13500 доларів США, з яких 3500 доларів США були його власними коштами, 5500 доларів США він отримав за продаж КрАЗу, 2000 доларів США взяв у борг у своєї сестри, а 2000 доларів США вніс його батько у якості завдатку, які в наступному йому подарував, 500 доларів США взяв у борг. Не заперечує, що позивачка приймала участь у благоустрої будинку, однак придбав будинок він за власні кошти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживала по сусідству з позивачкою та відповідачем по АДРЕСА_8 . Із 1993 року по травень 1997 року сторони проживали однією сім`єю, виховували доньку. 05.08.1993 року вона переїхала за іншою адресою, а сторони залишилися проживати на попередньому місці. За час їх спільного проживання вони поводилися як подружжя, разом зустрічали свята, ходили в гості, в квартирі разом робили ремонт, про те, що шлюб між ними не зареєстровано вона не знала.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що проживає по одній вулиці з позивачкою з 1993 року, близько 1998 року сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_4 , вселилися як одна сім`я, проживали разом з донькою, разом робили ремонт, до того як вселилися позивачка наводила порядки у дворі.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є хрещеною матір`ю дочки сторін. Із 1991 року вони проживали у АДРЕСА_1 , однією сім`єю. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_9 пробували відкрити власну справу, але щось у них не склалося та у 1993 році вони з ОСОБА_10 переїхали до м. Охтирка, але вони продовжували підтримувати стосунки, приїздили в гості до м. Охтирка вже коли сторони проживали у будинку, вони завжди проживали як одна сім`я, вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що є братом позивачки. Із 1991 року до 1993 року сторони проживали однією сім`єю по АДРЕСА_1 . У 1993 році вони переїхали до м. Охтирка. У 1991 році у них народилася дитина, проживали вони однією сім`єю, вели спільне господарство, продукти харчування брали у батьків позивачки. Він особисто допомагав їм будувати сарай, баню, робити ремонт. Сестра завжди представляла відповідача, що це її чоловік. До того як сторони придбали будинок, проживали у квартирі, робили разом ремонт, мали спільний бюджет. На придбання житлового будинку в 1997 році їхня сім`я дала позивачці кошти в сумі 5000 доларів США, після чого він протягом чотирьох років віддавав борг.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що давно знайомий зі сторонами, разом з відповідачем створювали мале підприємство. Знає позивачку як цивільну дружину відповідача, що у них є спільна дитина, проживали вони однією сім`єю, в 1996 році приходили до нього в гості на новосілля, вважає, що будинок купувався за кошти ОСОБА_2 , так як в той час він продав КрАЗ.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є сестрою відповідача. Від своєї організації ПП «Горизонт» він отримав квартиру по АДРЕСА_8 . У 1997 році придбав житловий будинок по АДРЕСА_4 за АДРЕСА_9 доларів США. Сестра позивачки допомогти не могла, так як хворіла і сама потребувала коштів, її брат тільки почав їздити на заробітки до Москви, чи він міг їй допомогти не відомо. З позивачкою особисто знайома з 1993 року, брат представив її як « ОСОБА_14 » та познайомив зі своєю донькою. В 1993 році ОСОБА_14 переїхала до м АДРЕСА_4 , проживала у квартирі брата АДРЕСА_8 , вони часто спілкувалися, також ходила до їхніх батьків, допомагала їм.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснила, що з червня 1991 року проживала з відповідачем в АДРЕСА_1 , після того як він приїхав з м. Олександрова, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_15 . У жовтні 1993 року вони всі разом переїхали до м. Охтирка, проживали у квартирі АДРЕСА_10 , до літа 1998 року. В квартирі разом робили ремонт, матеріали для ремонту вона купувала сама, оскільки мала отримати в м. Білопілля квартиру і усе підготувала для ремонту, з цієї ж підстави і не зареєструвала місце проживання у м АДРЕСА_4 та зареєстрували право власності на будинок в АДРЕСА_1 за відповідачем, який продали згодом за 2000 доларів США. Ці кошти, а також кошти, які давали її батьки вони витратили для придбання будинку по АДРЕСА_4 , ремонт у будинку робили робочі, вона готувала для них їжу, перетирала штукатурку на стінах. З 1998 року і по даний час вона залишається проживати в цьому будинку.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного 1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 14.01.1998 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Охтирського міськвиконкому Сумської області (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1997 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Білопільської райдержадміністрації Сумської області сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.1997 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , 21.11.2006 – за адресою: АДРЕСА_4 м. Охтирка Сумської області (а.с. 5, 33-34).

Позивачка посилається на те, що у період з 1991 року по 1998 рік вони з ОСОБА_2 проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу та в цей період часу в 1997 році вони придбали за спільні кошти будинок АДРЕСА_4 , а тому встановлення факту сумісного проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки цей факт породжує юридичні наслідки, а саме визнання за позивачкою права власності на частку у спільному майні.

На підтвердження своїх вимог позивачкою надано копії світлин із зображенням її та ОСОБА_2 разом з їх спільною дочкою ОСОБА_16 , які, за твердженням позивачки, були зроблені у 1992-1996 роках (а. с. 9-13).

Надаючи правову оцінку доводам та доказам позивача, суд виходить з того, що згідно позовних вимог ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період часу з 1991 року по 1998 рік.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Так в п. 1 розділу V11 Прикінцевих положень СК йдеться про те, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав в обов`язків, які виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З наведеного вбачається, що можливість встановлення даного юридичного факту передбачена Цивільним Процесуальним Кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Положення ст. 273 ЦПК України 1963 року передбачали можливість встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, якщо такі відносини виникли до 08 липня 1944 року і тривали до смерті одного з подружжя. В інших випадках встановлення фактів проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року законодавством не передбачено.

Враховуючи, що спірні правовідносини мали місце в 1991-1998 роках, до них слід застосовувати положення КпШС України (в ред. 1969 року).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 13 КпШС, права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав та обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. А відповідно до ст. 44 КпШС, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Викладене відповідає правовій позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 163/754/17 та постанові ВСУ від 15.05.2015 у справі № 477/1629/14-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що для подальшого вирішення спору щодо поділу майна, набутого в період до набрання чинності СК України, під час спільного проживання особами, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, слід установити не лише обставини щодо факту їх спільного проживання, а й ті обставини, що спірне майно було ними придбане внаслідок спільної праці, то встановлення самого по собі факту проживання позивачки із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу - не має юридичного значення.

Отже, факт сумісного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не має правового значення для вирішення цього спору.

Суд виходить із того, що норми діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений ОСОБА_1 період.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги надані сторонами докази на підтвердження або спростування факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 1991 по 1998 рік у зв`язку з вищенаведеним.

В даному випадку, суд вбачає відсутність правових підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу у визначений в позовній заяві період.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 280-284, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу в період із червня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 січня 1998 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області Р.В.Сидоренко