Рішення № 82104057, 28.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5942/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача Баїк Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , позивачі) 10.12.2018 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним розгляд та скасувати рішення, оформлене листом № 31-13-0.3-5573/2 від 06.06.2018;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства, шляхом вчинення перегляду клопотання:

- ОСОБА_1 від 23.05.2017 північніше від земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_3 від 18.06.2017, поряд з земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 від 12.03.2016, північніше від земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області протиправно відмовило позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивачі вказують, що на момент звернення ОСОБА_1 23.05.2017, ОСОБА_2 12.03.2016 бажані земельні ділянки були вільні. Щодо клопотання ОСОБА_3 , то зазначені підстави відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України. За наведених обставин позивачі вважають відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у ненаданні їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм земельного законодавства; для належного захисту своїх прав просять суд зобов`язати відповідача надати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач позов не визнає, подав відзив на позовну заяву (а.с. 58-61), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 Стверджує, що відповідач на законних підставах відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Пояснив, що земельна ділянка площею 2,00 га на яку претендує гр. ОСОБА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , кадастровий номер НОМЕР_2 ; земельна ділянка площею 1,7920 га на яку претендує ОСОБА_2 перебуває у приватній власності ОСОБА_5 та отримана ним на підставі цивільної угоди від ОСОБА_6 , кадастровий номер НОМЕР_3 . Земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лисятицької сільської ради, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя-сіножаті. На запитання суду представник відповідача повідомила, що за наслідками розгляду заяв позивачів рішення (у формі наказу тощо) не приймалося, заявникам було скеровано листи-відповіді.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному з позивачів для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом повідомив про відмову позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, це спонукало позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав.

16.01.2018 Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову № 813/3456/17, відповідно до якої суд відмовив повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про зобов`язання вчинити дії (а.с. 97-102). За результатом апеляційного оскарження цієї постанови Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2018 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 813/3456/17; прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про зобов`язання вчинити дії задовольнив частково; - зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.05.2017, ОСОБА_3 від 18.06.2017 та ОСОБА_2 від 12.03.2016 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В цій постанові суд апеляційної інстанції вказав на протиправну бездіяльність відповідача; зазначив, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявникам листів про розгляд клопотань, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Суд визначив належний спосіб захисту прав позивачів - шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 103-106).

ГУ Держгеокадастру у Львівській області за результатами повторного розгляду вищезазначених клопотань позивачів повідомило заявників листом № 31-13-0.3-5573/2-18 від 06.06.2018 (а.с. 62-64) про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 від 23.05.2017 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Дулібської сільської ради; ОСОБА_2 від 12.03.2016 площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства на території Дулібської сільської ради; ОСОБА_3 від 18.06.2017 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Лисятицької сільської ради. В листі зазначено, що земельні ділянки, на які претендують гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають у приватній власності, а земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лисятицької сільської ради відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя-сіножаті. При наданні цієї відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області взяло до уваги інформацію, надану Відділом у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у листі від 04.06.2018 № 601/417-18-0.33 (а.с. 65).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом а) частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята та одинадцята статті 118 ЗК України).

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521). У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 затверджено Типову інструкцію з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру. Ця Типову інструкцію містить такі положення: - накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань (п.84); - службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи (п.123).

Верховний суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.12.2018 в справі № 509/4156/15-а дійшов таких правових висновків щодо застосування норм ст. 118 ЗК України:

« 42. Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження» […] 45. […] У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України» […] 72. […] відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови» […] 75. Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення».

При вирішенні цього спору суд застосовує наведені вище нормативні положення та правові висновки Верховного Суду та керується такими мотивами:

Василів Т.І., Василів З.З., Василів О.В. є громадянами України та кожен має право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Позивачі неодноразово зверталась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному з позивачів для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом повідомив про відмову позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивачі оскаржили таку відмову до суду. ГУ Держгеокадастру у Львівській області, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/3456/17 повторно розглянуло звернення позивачів та, незважаючи на вказівки суду апеляційної інстанції, листом № 31-13-0.3-5573/2-18 повідомило заявників про неможливість надання їм дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок, при цьому рішення з цього приводу не приймалося та не оформлялося.

Оцінюючи такі дії ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суд керується такими міркуваннями:

в частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому нормами ЗК України не передбачено право відповідного органу виконавчої влади відступати від положень цієї статті ЗК України.

Суд констатує, що відповідач не прийняв жодного рішення за результатами повторного розгляду клопотань ОСОБА_1 від 23.05.2017, ОСОБА_3 від 18.06.2017, ОСОБА_2 від 12.03.2016, а повторно надіслав позивачам лист щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З цього приводу суд вважає, що такі дії відповідача не є законним способом поведінки органу. Застосовуючи наведені вище норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області та Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру суд дійшов висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у його наданні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом ГУ Держгеокадастру в області. Суд встановив відсутність наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову в його наданні після спливу встановленого строку розгляду клопотання позивачів, а отже - відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.02.2019 № 820/688/17.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні цього спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема «…передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси...».

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийняти відповідне вмотивоване та законне рішення, з урахуванням позиції суду. Суд вважає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області повинно повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.05.2017, ОСОБА_3 від 18.06.2017, ОСОБА_2 від 12.03.2016. При цьому відповідачеві при повторному розгляді клопотань позивачів слід зважати на принцип «належного урядування» та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам статті 118 ЗК України та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У зв`язку з цим суд також зауважує, що прийняття такого рішення не є втручання у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, а саме – дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити в його наданні. За встановлених судом обставин справи суд вважає передчасним прийняття рішення про зобов`язання відповідача надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства, - адже відповідач ще не прийняв будь-якого рішення з цього питання у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу відповідача на те, що частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд враховує, що історія звернень позивачів до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки триває з 2016 року. Незважаючи на вказівки Львівського апеляційного адміністративного суду у постанові по справі №813/3456/17, відповідач повторно скерував заявникам листи, не приймаючи рішень. Ці обставини вказують на недобросовісність дій відповідача щодо вирішення клопотань позивачів. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивачів та можливості контролю за виконанням рішення суду суд вважає за необхідне встановити порядок виконання цього рішення суду: за наслідками розгляду заяв позивачів відповідач повинен прийняти одне із передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України рішень у формі розпорядчого документу (наказу).

Враховуючи приписи частини сьомої статті 118 ЗК України про те, що заява позивачки повинна бути розглянута органом виконавчої влади у місячний строк, з врахуванням висновків суду у цій справі та забезпеченням реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для подання звіту суд встановлює строк - сорок календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили. При цьому суд попереджає відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи часткове задоволенні вимог позивачів, суд стягує на користь кожного з позивачів суму сплаченого ними судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо витрат на прибуття до суду, то суд стягує такі у сумі, що є документально підтвердженою.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, 382, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття рішення за клопотаннями ОСОБА_1 від 23.05.2017 (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017), ОСОБА_2 від 07.03.2016 (вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016), ОСОБА_3 від 11.07.2017 (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із заявників для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) від 23.05.2017 (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від від 11.07.2017 (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) від 07.03.2016 (вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Встановити порядок та спосіб виконання рішення суду - за наслідками розгляду заяв позивачів відповідач повинен прийняти одне із передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України рішень у формі розпорядчого документу (наказу).

Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту – тридцять календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили. Попередити відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 коп. та 209,97 грн. витрат, пов`язаних з прибуттям до суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2019.

Суддя Москаль Р.М.