Вирок № 82103974, 31.05.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1127/17

Провадження № 1-кп/307/217/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

при секретарях Плиска Ю.С.

Панчишин В.І.

Белоцька Л.М.

Ком`яті Н.А.

з участю: прокурорів Юсип С.В.

Думнич М.В.

Дьолог Я.В.

Петечук А.А.

Немеш Є.І.

захисника Ціпле І.Ю.

потерпілих ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника потерплої Лозан Б.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальні провадження за № 12017070160000345 та № 1201707010000974, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новобарово Тячівського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 121 ч. 1 та ст. 162 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.03.2017 р., близько 10-ї год., ОСОБА_3 , умисно, незаконно, через незачинені на замок дверцята на фронтоні, проник на горище будинку АДРЕСА_2 , без дозволу власниці будинку ОСОБА_1

24.03.2017 р., близько 13-ї год., ОСОБА_3 , умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_2 , звідки таємно, викрав бувшу у використанні металеву каструлю об`ємом 5 літрів, вартістю 50 грв., бувшу у використанні алюмінієву каструлю об`ємом 7 літрів, вартістю 36 грв., бувшу у використанні алюмінієву каструлю об`ємом 4 літри, вартістю 25 грв., бувшу у використанні алюмінієву каструлю об`ємом 3 літри, вартістю 25 грв., дві неробочі електричні плитки, вартістю по 25 грв. кожна, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 261 грв.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини передбачені ст. 162 ч. 1 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи;

ст.185 ч. 3 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 162 ч. 1 та ст. 185 ч. 3 КК України визнав. Пояснив, що 24.03.2017 р. він разом із сином, який є психічно хворим, у с. АДРЕСА_3 , зайшов на територію якогось дворогосподарства та через незачинені дверцята на фронтоні будинку проник на горище, а потім з підвалу взяв корзину та мідний провід. На подвір`ї він нікого не бачив і не наносив нікому тілесні ушкодження. Викрадене віднесли додому. Крім того, точної дати не пам`ятає, він разом з сином зайшли на подвір`я потерпілої ОСОБА_2 зайшов до будинку та передав йому три чи чотири каструлі та електроплитку, які вони віднесли на пункт прийому металобрухту до ОСОБА_4 Тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 він не наносив і взагалі її не бачив. 23 березня у Новобарові не був. У будинок № 44 він проник 24 березня. Під час досудового розслідування свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілій визнавав, так як перед допитом його побив її син, а працівники поліції йому погрожували нанесенням тілесних ушкоджень.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 162 ч. 1 КК України доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 24.03.2018 р., вона повернулася від доньки додому, в будинок АДРЕСА_3 , і побачила що двері виламані та відчинені навстіж. У будинку був розібраний телевізор, з холодильника витягнутий мотор, з шафи все витягнуто та у спальні стояли вила. Також виявила, що викрали електричну плитку, газову плитку, чотири каструлі, пластмасове відро, кабель та праску. Після цього вона пішла у сільську раду та викликала поліцію. У день вчинення крадіжки вона не бачила ОСОБА_3 Вона разом з дільничним ОСОБА_5 пішла до обвинуваченого додому в смт. Буштино, де він зізнався у вчинені крадіжки та навіть розповів як саме її вчинив.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 разом із сином прийшли до нього додому і попросили купити від них каструлі. Вони запевнили його, що це не крадені речі. Він дав їм 20 чи 30 гривень. Через три дні до нього прийшли працівники поліції і він віддав їм три п`ятилітрових каструлі.

Із протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.04.2017 р. убачається, що ОСОБА_1 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_1 , який 23.03.2017 р ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 10-ї год., проник на горище її будинку АДРЕСА_2 , з метою викрадення її майна, однак нічого не викрав.

З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.08.2017 р. вбачається, що ОСОБА_2 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який 24.03.2017 р. шляхом вільного доступу викрав з її будинку, в якому вона проживає, електричну плиту, праску, чотири каструлі та п`ять кілограмів різного металобрухту.

Висновком експерта про вартість об`єкта оцінки стверджено, що станом на 26.09.2017 р. вартість електричної плитки радянського виробництва складає 100 грв., 5-ти літрової металевої каструлі радянського виробництва- 50 грв., 7-ми літрової алюмінієвої каструлі - 36 грв., 3-х літрової алюмінієвої каструлі радянського виробництва – 25 грв., 4-х літрової алюмінієвої каструлі радянського виробництва – 25 грв. та неробочої електричної праски радянського виробництва – 25 грв.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом`якшують: вину свою визнав, у вчиненому покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, має на утриманні троє неповнолітніх дітей; обставин, які обтяжують покарання не вказано.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи наведені пом`якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, вартість викраденого майна, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе призначити йому покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 23.03.2017 р., близько 10-ї год., перебуваючи в дворогосподарстві № 44 АДРЕСА_4 вул АДРЕСА_5 Олександрівській АДРЕСА_3 , діючи умисно, наніс власниці даного дворогосподарства ОСОБА_1 , один удар дерев`яною палицею, яку знайшов на вище вказаному подвір`ї, в область тім`яної частини голови з права, від якого вона втратила свідомість та впала на землю, після чого перевернув її на спину та наніс ще один удар дерев`яною палицею в область грудей, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому тім`яної кістки з права та перелому грудини у середній третині тіла, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як являються небезпечними для життя потерпілої в момент його спричинення.

Розглянувши матеріали кримінального провадження в цій частині обвинувачення, оцінивши досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України не доведена, і приходить до висновку, що його слід виправдати із під цього обвинувачення. До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З ч. 1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В пунктах 12, 21, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» пленум роз`яснив, що тільки після розгляду всіх доказів, як тих, що є в справі, так і поданих в судовому засіданні учасниками судового розгляду, головуючий повинен опитати учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. Доповнення судового слідства може полягати, зокрема, в постановці додаткових запитань підсудному, потерпілому, свідкам, поданні і оголошенні документів, яких не було в справі, та виконанні інших, передбачених законом судово-слідчих дій. Судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. Вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частиною 1 ст. 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку, чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України, чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування, чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України сторона обвинувачення обґрунтовує показаннями потерпілої, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протоколом слідчого експерименту, висновком судової медичної експертизи та протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Однак, після їх ретельного дослідження суд прийшов до висновку, що ці докази не узгоджуються між собою та навіть суперечать один одному.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 23.03.2017 р., біля 10-ї год., вона разом зі своїм сином ОСОБА_8 прийшли до будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 повернувся до автомобіля за ключами від будинку. За його відсутності вона почала збирати біля будинку квіти, і почула звук ніби з горища хтось зіскочив. Подумала що то кіт та продовжила збирати квіти. Після цього її хтось вдарив і вона зробила крок назад. Потім вдарили ще раз і вона знову зробила крок назад. Після того як ударили ще раз вона більше нічого не пам`ятає. Коли опам`яталася побачила сина, ОСОБА_8 , який сильно плакав і спитав хто її побив. Вона відповіла – ніхто, але побачила що вся в крові. Потім на підводі її довезли до автомобіля і відвезли до лікарні. Через 4 дні вона згадала, що її били двоє чоловіків. На питання прокурора відповіла, що бачила ОСОБА_3 і сказала йому: «тікай, я нікому не скажу і тебе не буде бити ніхто», але він бив її до тих пір поки вона не впала. Перший удар їй нанесли ззаду по голові чимось важким коли була нахилена. Вона втратила свідомість. Бачила лише обвинуваченого. Коли ударив її перший раз вона не зрозуміла що трапилося, а після другого удару нічого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердив, що 23.03.2017 р., біля 10-ї год., він поїхав з матір`ю до їхнього будинку АДРЕСА_2 . На місці він побачив що забув ключі від будинку і повернувся в автомобіль, який знаходився за 200-300 метрів від будинку. Мати - ОСОБА_1 - залишилася біля будинку. Повернувшись через п`ятнадцять хвилин, побачив матір на землі під деревом. У неї на голові була кров. Він відніс її у автомобіль та відвіз до лікарні. 26.03.2017 р., біля будинку, побачив ОСОБА_3 із сином, в яких були дві великі сумки. Він сказав, що в той день коли побили його матір, ОСОБА_9 їх бачив і вони намагалися виламати двері. Тоді ОСОБА_3 зізнався, що наніс їй декілька ударів палицею. Один з ударів наніс по голові.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він проживає на одній вулиці з потерпілою. У 2017 році, навесні, близько обіду, з боку кладовища до нього на подвір`я зайшли двоє чоловіків, один був старший, інший молодший. Вони запитали як вийти на Олександрівку та пішли в напрямку цього села. Серед присутніх у залі судових засідань цих осіб немає. Він був присутній при впізнанні тих двох людей і сказав, що їх не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні ствердив, що до нього додому прийшли працівники поліції та запропонували бути понятим під час проведення слідчого експерименту на якому були присутні ОСОБА_3 , інший понятий ОСОБА_11 та слідчий. Обвинувачений вільно без будь-якого тиску чи підказок з боку інших осіб розповідав як проникнув на горище будинку, де викрав мідний провід та алюміній. ОСОБА_3 сказав, що на місці події розпалив вогонь, щоб спалити мідь. Побачивши біля яблуні потерпілу ОСОБА_1 , він наніс їй один удар по голові, від якого вона закричала, а потім ще один удар по голові та один у область грудної клітки. Слідчий експеримент фіксувався за допомогою фотоапарату.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дав аналогічні показання.

Із протоколу слідчого експерименту від 18.04.2017 р. убачається, що ОСОБА_3 на місці розповів та показав, як 23.03.2017 р. він разом із розумово відсталим сином ішли по АДРЕСА_2 із боку АДРЕСА_1 та побачили чоловіка на прізвище Слиган, якого спитали дорогу на с. Олександрівка. Потім вони зупинилися біля будинку ОСОБА_12 , так як знали, що у ньому ніхто не проживає. Алексишинець виліз на горище, а коли зіскочив на землю біля будинку побачив ОСОБА_13 , яка закричала, що він тут робить. Він схопив дерев`яну палицю і вдарив потерпілу один раз у тім`яну частину голови. Вона не впала. Після цього, він, стоячи напроти неї, вдарив її в груди. Потім прибіг його син і вони разом відтягнули ОСОБА_13 до дерева. В цей час він побачив, що дорогою до дворогосподарства їде автомобіль сина ОСОБА_14 . Він налякався та вони разом із його сином втекли. По дорозі він викинув дерев`яну палицю в струмок.

У медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_1 у графі «анамнез хвороби» лікарем приймального відділення зроблено наступний запис: «травма в побуті 23.03.2017 р., мала місце втрата свідомості».

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 197 від 06.04.2017 р. ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому тім`яної кістки справа та перелому грудини у середній третині тіла. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути: лінійний перелом тім`яної кістки з права - в результаті удару тупим твердим предметом з обмеженою ударною поверхнею; перелом груднини у середній третині тіла – в результаті удару тупим твердим предметом з обмеженою ударною поверхнею. Строку події – 23.03.2017 р. дане тілесне ушкодження відповідає та відноситься до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як являються небезпечними для життя потерпілого в момент його спричинення.

Аналізуючи наведені докази суд констатує наступні суперечності.

У своїх показаннях потерпіла говорила, і про те, що її било двоє людей, і про те, що бачила лише ОСОБА_15 і про те, що не бачила хто її бив.

Свідок ОСОБА_7 , показав, що не бачив обвинуваченого у с. Новобарово, а про дорогу на с. Олександрівка у нього питали двоє незнайомих йому чоловіків. У показаннях ОСОБА_3 записаних у протоколі слідчого експерименту вказано, що він у чоловіка на прізвище Слиган питав про дорогу на с. Олександрівка.

Потерпіла показала, що по голові обвинувачений наніс їй два сильні удари, а згідно висновку судової медичної експертизи на голові є лише одна рана.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_16 показав, що втік із подвір`я будинку АДРЕСА_2 того як побачив, що до нього під`їжджає автомобіль сина потерпілої. Однак і потерпіла і її син, ОСОБА_6 ствердили, що автомобіль залишився за 200-300 метрів від будинку через відсутність під`їзду.

З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.03.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 , просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його сина ОСОБА_17 , які 23.03.2017 р., близько 10-ї год., у АДРЕСА_2 , нанесли їй тілесні ушкодження.

Отже до початку досудового розслідування потерпіла вже знала і прізвище осіб які нанесли їй тілесні ушкодження, і дату їхнього народження.

Не дивлячись на те, що працівники поліції не знайшли підтверджень того, що син потерпілої ОСОБА_6 побив обвинуваченого, він, ( ОСОБА_6 .) у судовому засіданні показав, що після того, як зустрів ОСОБА_3 біля будинку № 44 26.03.2017 р., той сам розповів йому як побив потерпілу.

Чим пояснити таке раптове каяття обвинуваченого ОСОБА_6 пояснити не зміг.

Статтею 228 КПК визначено правила пред`явлення особи для впізнання. Перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред`явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Протокол пред`явлення ОСОБА_1 особи для впізнання від 20.04.2017 року вказаним вимогам не відповідає, так як потерпілій не пропонувалося вказати за сукупністю яких ознак вона може впізнати нападника. Ці ознаки були зазначені у протоколі після того як їй були пред`явлені фотографії.

Крім того не зрозумілими є підстави з яких потерпілій пропонувалося впізнати особу по фотографії, якщо ОСОБА_3 не переховувався від слідства. Крім того у заяві про вчинення злочину потерпіла вказала його прізвище і дату народження.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно та без сумніву доводили вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Таким чином, застосовуючи наведені в вироку норми процесуального права, з урахуванням практики Верховного Суду України, практики Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 не доведена, а тому його слід визнати не винуватими та виправдати.

Цивільний позов не розглядався, так як всупереч ст. 128 КПК України був поданий після початку судового розгляду.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Визнати невинуватими ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та виправдати його за недоведеністю його вини.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 162 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

за ст. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на 3 (три) роки;

за ст. 162 ч. 1 КК України у виді обмеження волі на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому покарання, якщо він протягом 2-х (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази: садові ножиці та плоскогубці – знищити: залізну каструлю, алюмінієву каструлю, бувшу у використанні однокамфорну металеву електричну плитку повернути потерпілій ОСОБА_2

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 повторно не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.