Рішення № 82102273, 21.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 р. Справа№200/473/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

представника відповідача Кононенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.01.2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 07.02.2019 року просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.11.2018 №446-к; поновити його на посаді начальника відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області; стягнути з головного управління Держгеокадастру у Донецькій області невиплачену допомогу по тимчасовій втраті непрацездатності за листами непрацездатності від 19.10.2019 серії АГЮ №251570 та від 06.11.2018 серії АДК №901096 у сумі 33343,03 грн.; стягнути з головного управління Держгеокадастру у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2018 до дня винесення рішення суду по цій справі з розрахунку вартості одного робочого дня, що складає 680,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що перебував на посаді начальника відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. 30.11.2018 його було звільнено на підстав наказу №446-к.

Позивач наголошує, що, оскільки під час прийняття спірного наказу він перебував на лікарняному, тому такий наказ, на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 11.02.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 13.03.2019 року.

13.03.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зазначав, що згідно відповіді Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 03.07.2018 за вх. №13-5384/0/1-18, листки непрацездатності було продовжено необґрунтовано. Також відповідач вважає, що Наказ про звільнення державного службовця саме за п. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» можу бути прийнятий і під час перебування останнього на лікарняному.

13.03.2019 року у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримував в повному обсязі та надав з цього приводу пояснення, представник позивача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Оголошено перерву до 04.04.2019р.

26.03.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшли заяви про витребування доказів та доручення до матеріалів справи копії листа НАДС від 05.07.2018 №5026/13-18.

04.04.2019 року було відкладено розгляд справи на 11.04.2019р.

08.04.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.04.2019 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.04.2019 року ухвалою суду було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено розгляд справи на 24.04.2019 року.

24.04.2019 року в судовому засіданні представник відповідача оголосив документи стосовно перерахунку за лікарняний, надав документи стороні та до суду, представником позивача було надано пояснення з приводу наданих документів та заявлено клопотання з приводу надання розрахунку при звільненні відповідачем, оголошено перерву до 06.05.2019 року.

06.05.2019 року від відповідача отримано клопотання про відкладення з додатками та клопотання про розгляд справи без участі представника, позивач просив витребувати у відповідача лист трудової книжки з відміткою про звільнення, оголошено перерву до 10.05.2019 року.

10.05.2019 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2019 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Наказом №245-к від 16.06.2018 року з 01.08.2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

Як не заперечують сторони по справі позивач перебував на лікарняному у період з: 10.10.2017 по 08.11.2017; 09.11.2017 по 22.11.2017; 23.11.2017 по 13.12.2017; 14.12.2017 по 23.12.2017; 10.01.2018 по 19.01.2018; 22.01.2018 по 19.02.2018; 26.02.2018 по 07.03.2018; 28.03.2018 по 11.04.2018; 20.04.2018 по 07.05.2018; 08.05.2018 по 14.06.2018; 19.10.2018 по 02.11.2018; 05.11.2018 по 06.12.2018.

Згідно листка непрацездатності від 05.11.2018 серії АДК №901096, ОСОБА_1 на момент звільнення перебував на лікарняному (а.с. 9).

Відповідно до листа НАДС №5026/13-18 від 05.07.2018 року, нез`явлення державного службовця у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на робочому місці більш як 150 календарних днів протягом року, слід розраховувати протягом періоду робочого року державного службовця з дати його призначення на посаду в державному органі.

Згідно листа СБУ від 29.11.2018р. №78/2/28-506кт на ім`я начальника Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області Якименка І.В., СБУ було проведено перевірку стосовно листків непрацездатності виданих ОСОБА_1 та встановлено, що частина лікарняних листків було продовжено необґрунтовано.

Відповідно доповідної записки від 29.11.2018р., №3116/3-18-0.42 на ім`я начальника Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області Якименка І.В., ОСОБА_1 починаючи з 10.10.2017 року не виконує своїх посадових обов`язків та не несе відповідальності за організацію роботи відділу, який він очолює, що може привести до негативних показників Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в цілому.

Згідно наказу від 30.11.2018 №446-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на підставі доповідної записки від 29.11.2018 №3116/3-18-0.42.

Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17.01.2019 №01-10/16-65 на ім`я начальника Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області Якименка І.В., листок непрацездатності, серії АДК №901096 з 05.11.2018 по 06.12.2018, виданий на ім`я ОСОБА_1 необґрунтовано.

Згідно листа Міжрегіонального управління НАДС у Донецькій та Луганській областях від 17.08.2018 №02-35/751 на ім`я в.о. наальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Штагера Д.О., відповідальність за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідно до п. 8.3 Розділу 8 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ №455 від 13.11.2011 несуть лікарі, згідно з законодавством України.

Згідно довідки Головного управління Держгеокадасту у Донецькій області від 02.05.2019 №31-5-0.51-2496/02-19 ОСОБА_1 лікарняні за листком непрацездатності АГЮ 251570 від 05.11.2018 було перераховано на картковий рахунок в повному обсязі.

Також, згідно довідки відповідача (а.с. 99), позивачу були перераховані лікарняні за грудень 2018 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну службу» основними обов`язками державних службовців є: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 2 статті 87 Закону України «Про державну службу», згідно з яким підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Як вже було зазначено вище, позивач перебував на лікарняному у період з: 10.10.2017 по 08.11.2017; 09.11.2017 по 22.11.2017; 23.11.2017 по 13.12.2017; 14.12.2017 по 23.12.2017; 10.01.2018 по 19.01.2018; 22.01.2018 по 19.02.2018; 26.02.2018 по 07.03.2018; 28.03.2018 по 11.04.2018; 20.04.2018 по 07.05.2018; 08.05.2018 по 14.06.2018; 19.10.2018 по 02.11.2018; 05.11.2018 по 06.12.2018.

Згідно загальної позиції відповідача, листки непрацездатності ЛН серії АДГ №376294, № 143693, № 348786, № 377830, № 368699 та ЛН серії АДВ № 979631 видані та продовжені необґрунтовано, з урахуванням чого позивач не був присутній на державній службі більш як 150 календарних днів протягом року.

Втім суд наголошує на помилковості висновків Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в цій частині з огляду на те, що відповідач не має повноважень встановлювати факт необґрунтованості лікарняних листів. Інших підстав, окрім позиції з приводу необґрунтованості видачі та продовження лікарняних листків, для обґрунтування звільнення позивача, матеріали справи не містять.

Поряд з цим спірний наказ про звільнення позивача не містить інших посилань на положення законодавства, окрім п. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

З приводу викладеного в листі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17.01.2019 №01-10/16-65, а саме, що листок непрацездатності, серії АДК №901096 з 05.11.2018 по 06.12.2018, виданий на ім`я ОСОБА_1 необґрунтовано. Суд погоджується з позицією Міжрегіонального управління НАДС у Донецькій та Луганській областях та наголошує, що відповідальність за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідно до п. 8.3 Розділу 8 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ №455 від 13.11.2011 несуть лікарі, згідно з законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 на момент звільнення перебував на лікарняному згідно листка непрацездатності серії АДК №901096.

Таким чином, враховуючи відсутність правового підґрунтя в позиції щодо помилковості видачі та продовження лікарняних листків ЛН серії АДГ №376294, № 143693, № 348786, № 377830, № 368699 та ЛН серії АДВ № 979631 та той факт, що спірний Наказ № №446-к було прийнято 30.11.2018, а саме під час перебування позивача на лікарняному, враховуючи імперативний характер частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.11.2018 №446-к про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на раніш займаній посаді.

Аналогічна правова позиція зазначається у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені висновки, суд суд задовольняє позовні вимоги в даній частині.

Як закріплено ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведені висновки про безпідставність звільнення позивача та враховуючи, що позивач згідно лікарняного АДК №901096 повинен приступити до виконання обов`язків 07.12.2018 року, суд вважає за належне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2018 року до дня прийняття рішення.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області невиплаченої допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності за листами непрацездатності від 19.10.2019 серії АГЮ №251570 та від 06.11.2018 серії АДК №901096 у сумі 33343,03 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вже було зазначено вище, позивач в день звільнення не працював та, згідно вимог зазначеної статті, повинен пред`явити вимогу про розрахунок, що і спричинить подальшу виплату сум. Проте відповідач, утримуючись від зазначеного вище порядку, вказує, що сплатив певні суми, на підтвердження чого надає певні довідки. Тобто позиція Головного управління Держгеокадасту у Донецькій області в цій частині позовних вимог не ґрунтується на недодержанні вимог ст. 116 КЗпП України, а полягає в стверджуванні факту сплати, відповідно момент настання обов`язку сплати сум, належних працівникові при звільненні не є спірним.

В обґрунтування позиції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині відповідачем було надано довідку Головного управління Держгеокадасту у Донецькій області від 02.05.2019 №31-5-0.51-2496/02-19, згідно змісту якої лікарняні Ільїну М.С. за листком непрацездатності АГЮ 251570 від 05.11.2018 було перераховано на картковий рахунок в повному обсязі та довідку, згідно якій лікарняні за грудень 2018 року були перераховані позивачу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 77 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 6-9 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Дослідивши вищевказані довідки, суд наголошує, що ці довідки відображають лише позицію Головного управління Держгеокадасту у Донецькій області щодо сплати лікарняних, проте доказів прийняття відповідних платежів органом ДКС України, фактичного перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відповідно суд не може врахувати вищевказані довідки в якості належного та достатнього доказу підтвердження сплати лікарняних позивачу та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно ч. 2 ст. 1, ч. 4 ст. 50 Закону України «Про державну службу», державний службовець - це громадянин України, який одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету тощо. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Враховуючи зазначене та те, що відповідач не є утримувачем коштів, які становлять фонд заробітної плати державного службовця, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за належне зобов`язати Головне управління Держгеокадасту у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2018 року до дня прийняття рішення та допомогу по тимчасовій непрацездатності за листами непрацездатності від 19.10.2018 серії АГЮ №251570 та від 06.11.2018 серії АДК №901096.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, в. Європейська, б. 13, м. Костянтинівка) про визнання протиправними наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.11.2018 №446-к “про звільнення ОСОБА_1 ”.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2018 року до дня прийняття рішення.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності за листами непрацездатності від 19.10.2018 серії АГЮ №251570 та від 06.11.2018 серії АДК №901096.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати середнього заробітку в межах суми за один місяць допустити до негайного виконання.

Вступну та резолютивну частини рішення складено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 21.05.2019р.

Рішення в повному обсязі виготовлено 30.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.