Рішення № 82102266, 22.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р. Справа№200/908/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.,

за участю:

представника позивача Єлізарова К.Д.

представника відповідача Ярової С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, в якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0047124407 від 10.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 65,46 грн., № 0047114407 від 10.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 4 грн. 50 коп., № 067334407 від 18.03.2019 року про сплату штрафу в сумі 16 700,08 грн., № 067314407 від 18.03.2019 року про сплату штрафу в сумі 27,60 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень. Так позивач в період з 14.04.2014 року по 30.05.2016 року був звільнений від сплати земельного податку на підставі ст.6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". З 01.06.2016 року позивач своєчасно сплачував податкові зобов`язання. Втім позивач спірними податковими повідомленнями-рішеннями нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату земельного податку за періоди, в яких позивач був звільнений від сплати на підставі приписів вищезазначеного Закону.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 20 лютого 2019 року.

20.02.2019 року у судовому засіданні було об`явлено перерву до 12 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року було прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 02 квітня 2019 року.

02 квітня 2019 року було об`явлено перерву до 09 квітня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року було витребувано у відповідача докази-податкові повідомлення – рішення та відкладено підготовче засідання до 07 травня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 травня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.

Вказував на те, що позивач надав податкові декларації з плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки, а також уточнюючу декларацією за 2016 рік № 9270861422 від 18.04.2017 рок, але не сплатив задекларовані податкові зобов`язання, тим самим порушив строки сплати, у зв`язку з чим, позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані штрафні фінансові санкції.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивачем надано заперечення на відзив, де він зазначив, що позивач своєчасно сплатив земельний податок за податковими зобов`язаннями за 2017 рік, втім відповідач зарахував ці кошти на погашення податкових зобов`язань за 2015 рік та за перших п`ять місяців 2016 року , тобто за період, в якому позивач був звільнений від сплати земельного податку.

Представник позивача у судовому засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзивах на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 31018149, місцезнаходження: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Островського, 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з земельному податку за березень-листопад 2016 року, січень-листопад 2016 року, з орендної плати серпень-грудень 2015 року 2017 року, січень-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 228/05-99-44-07/31018149 від 17.09.2018 року, згідно з висновками якого зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання.

На підставі висновків зроблених в акті перевірки відповідачем відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України від 10.10.2018 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0047124407 про сплату штрафу в сумі 65,46 грн.;

- № 0047114407 про сплату штрафу в сумі 4 грн. 50 коп.;

- № 0047134407 про сплату штрафу 880,42 грн.;

- № 0047144407 про сплату штрафу 18 121,92 грн.

Позивач скористався своїм правом та 23.10.2018 року оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України.

Як було зазначено в судовому засіданні представниками сторін за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 19.12.2018 року за № 41024/6/99-99-11-06-01-25 про часткове задоволення скарги та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0047134407 та № 0047144407.

Як було зазначено в судовому засіданні представником позивача підставою для скасування вищезазначених податкових повідомлень рішень стало те, що ДФС України дійшло висновку, що подання уточнюючого розрахунку на суму зменшення податкових зобов`язань за 2016 рік не є сплатою податкових зобов`язань. Зазначена обставина не є спірною.

За результатами адміністративного оскарження ДФС України були прийняті нові податкові-повідомлення-рішення № 067334407 від 18.03.2019 року про сплату штрафу в сумі 16 700,08 грн., № 067314407 від 18.03.2019 року про сплату штрафу в сумі 27,60 грн., які позивач у заяві про зміну предмету позову також просив визнати протиправними та скасувати.

Як було встановлено у судовому засіданні позивачем були подані до Краматорського управління ГУ ДФС у Донецькій області податкові декларації зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік відповідно до яких визначена сума податкових зобов`язань.

В зв`язку з набранням чинності Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивачем подано до ГУ ДФС у Донецькій області подано уточнюючу декларацію за 2016 рік, якою зменшено податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2016 рік на суму 46747,40 грн. Зазначена декларація була прийнята податковим органом.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до ч. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем було подано до контролюючих органів податкові декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015,2016 та 2017 роки відповідно до яких позивач, зобов`язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельні ділянки та земельну плату з юридичних осіб.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивачем році подано 18.04.2918 року уточнюючу декларацію № 9270861422 за 2016 рік, якою зменшено податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2016 рік.

Як вбачається з акту перевірки, подану позивачем уточнюючу декларацію №9270861422 від 18.04.2018 року зі плати за землю за 2016, відповідач, врахував, як сплату податкових зобов`язань плати за землю за лютий 2016 року. Втім, як вже зазначалось судом за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення рішення, які були прийняті з цих підстав, були скасовані ДФС України.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивачем були сплачені податкові зобов`язання за податку на землю за 2015- 2017 роки, що підтверджується платіжними дорученнями: N92116370649 від 12.11.2015 р.; №2116349606 від 13.10.2015 р.; N92116328027 від 14.09.2015 р.; від 14.01.2016 р. №2116420204, №2116754359 від 12.01.2017 р.; №2116719588 від 12.12.2016 р.; №2116686703 від 14.11.2016 р.;№2116655652 від 13.10.2016 р.; №2116623218 від 15.09.2016 р.; №2116589799 від 15.08.2016 р.; №2116562134 від 15.07.2016 р; №2116702820 від 28.11.2016 р.; №2116664240 від 26.10.2016 р.; №2116634333 від 27.09.2016 р.; №2116604897 від 29.08.2016 р.; №2116569832 від 26.07.2016 р., №2116817597 від 14.03.2017 р.; №2116789883 від 15.02.2017 р.

Відповідно до акту перевірки відповідачем було встановлено, що позивач порушив терміни сплати орендної плати за землю за 2015 рік та першу половину 2016 року.

Крім того, вищезазначені платежі по податковим зобов`язанням з податку за землю за 2016 та 2017рік відповідач зарахував як сплату податкових зобов`язань за 2015 рік та першу половину 2016 року.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання по земельному податку за березень-листопад 2016 року, січень-листопад 2016 року, з орендної плати серпень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року та прийняв спірні податкові повідомлення – рішення. Зазначена обставина не є спірною.

Однак, суд не погоджується з прийнятими Головним управлінням ДФС у Донецькій області податковими повідомленнями - рішеннями, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-VII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведеного, датою початку проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року , станом теперішній час АТО триває.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 цього Закону, його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрі Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано не чинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Краматорськ, місце де позивач знаходиться на податковому обліку та де, розташовані, земельні ділянки позивача, що підтверджується актом перевірки.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року.

Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірних повідомлень-рішень, а також у спірні податкові періоди м. Краматорськ є територією, де проводиться антитерористична операція – що не спростовується відповідачем.

Суд зазначає, що Законом № 1365-8 від 17.05.2016 року статтю 4 доповнено частиною четвертою, згідно з якою перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно зазначеного розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р м.Краматорськ, де розташовані земельні ділянки позивача, не входять до зазначеного переліку.

Крім того, слід зауважити, що стаття 10 Закону № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов`язань є наявність у такого суб`єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Так, щодо вирішення питання обов`язкової наявності в підприємства сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань (не обов`язково з земельного податку), отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені.

Сертифікатами Торгово-промислової палати України від 05.09.2014 року № 2889/05-4 та № 2891/04-4 засвідчені обставини непереборної сили з 14 квітня 2014 року позивачу при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначає підстави звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з Переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 Закону № 1669, що свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень статті 286 Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року по справі № 805/3279/17-а, від 13.02.2018 року по справі № К/9991/361/17 (справа № 805/1883/17-а), від 26.06.2018 року по справі № 812/981/16.

Отже, оскільки земельні ділянки позивача знаходяться на території, де проводилась антитерористична операція, суд вважає, що позивач відповідно до положень статті 6 Закону № 1669 звільнений від сплати своїх податкових зобов`язань з орендної плати та земельної плати на період з 14 квітня 2014 року по 30 травня 2016 року включно.

Що стосується зарахування позивачем платежів, сплачених позивачем на погашення податкових зобов`язань за другу половину 2016 року та за 2017 рік в рахунок сплати податкових зобов`язань, які виникли з 14.04.2014 по 01.06.2016 року суд зазначає наступне:

Відповідно до підпункту 54.3.5. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3. ст.57 Податкового кодексу України) .

Відповідно до п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян)

Пунктом 126.1. ст.126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з цим, відповідно до підпункту 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 87.9. ст.89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктами 30.1. та 30.2 ст.30 Податкового кодексу України встановлено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом, в тому числі, звільнення від сплати податку та збору ( «г» п.30.9 ст.30 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалось судом, позивач в період з 14 квітня 2014 року по 30 травня 2016 року включно на підставі статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був звільнений від своїх податкових зобов`язань з орендної плати та земельної плати, тобто мав у вказаний період податкову пільгу.

Аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу дозволяє суду дійти висновку, що податкове законодавство не передбачає визначення податкового боргу за податковий період, в якому платник податків мав податкову пільгу в виді звільнення від сплати податку.

Тому суд зазначає, що податковий орган протиправно застосував положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, оскільки зарахував кошти в періоди, коли позивач був звільнений від сплати податкових зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності прийнятого спірного рішення та нарахування пені не надано.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0047124407 від 10.10.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0047114407 від 10.10.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 067334407 від 18.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 067314407 від 18.03.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (ЄДРПОУ 31018149; 84302, Донецька обл., м.Краматорськ вул.Островського, 8) судовий збір у розмірі 1921 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено 31.05.2019 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.