Рішення № 82102083, 31.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 р. Справа№200/1750/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення відповідача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2454 від 19.10.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2018 року про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи позивача з 27.12.1986 року по 15.04.1987 року в якості машиніста підземних устаткувань, з 15.09.1992 року по 05.05.1994 року в якості учня гірничого робітника та підземного гірничого робітника на шахті “Панфіловська” “Шахтоуправління “Куйбишевське” та з 02.02.1998 року по 31.12.1999 року на шахті “Жовтневий рудник”, та до загального стажу період праці з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року в якості водія автомобільного транспорту в КП “Вода Донбасу” Донецького регіонального виробничого управління.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в липні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що рішенням №2454 від 19 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по причині не надання трудової книжки, а також через те що довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи видані підприємствами, які розташовані в м. Донецьк, через що неможливо перевірити їх достовірність. Періоди роботи з 27.12.1986 року по 15.04.1987 року в якості машиніста підземних устаткувань, з 15.09.1992 року по 05.05.1994 року в якості учня гірничого робітника та підземного гірничого робітника на шахті «Панфіловська» «Шахтоуправління «Куйбишевське» та з 02.02.1998 року по 31.12.1999 року на шахті «Жовтневий рудник» відповідачем не були включені до пільгового стажу роботи. До загального трудового стажу не був включений період роботи в КП «Вода Донбасу» Донецького регіонального виробничого управління з 18.12.1991 р. по 14.08.1992 року в якості водія автомобільного транспорту. Позивач вказує на те, що своє рішення обґрунтовано тим, що здійснити перевірку достовірності наданих документів немає можливості, так як архіви підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території. Позивач вказане рішення вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням його прав на належний соціальний захист.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про період його роботи з 27.12.1986 по 15.04.1987 та з 15.09.1992 по 05.05.1994 на шахті «Панфіловська» «Шахтоуправління «Куйбишевське», цей період його роботи, у відповідності до вищезазначених норм законодавства, повинен бути підтверджений уточнюючою довідкою. Уточнююча довідка №309 від 20.11.2014 року про підтвердження періоду роботи з 27.12.1986 по 15.04.1987 та №69 від 12.01.2018 про підтвердження періоду роботи з 15.02.1992 по 05.05.1994 не можуть бути прийняті управлінням ПФУ, оскільки видані ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». В зв`язку з тим, що на підтвердження спірних періодів роботи ОСОБА_1 надані тільки уточнюючи довідки №309 від 20.11.2014 та №69 від 12.01.2018, на печаті та штампі яких зазначено м. Донецьк та видані після початку проведення антитерористичної операції, а дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , яка у відповідності до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.48 КЗпПУ є основним документом, що підтверджує стаж, тому відсутня можливість перевірити первинні документи для підтвердження даних, відображених у довідці; дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування також не містять відомостей про спірний період робот позивача, - управління приходить до висновку, що довідки №309 від 20.11.2014 та №69 від 12.01.2018 видані ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» не є достатнім доказом, який підтверджує пільговий характер роботи позивача з 27.12.1986 по 15.04.1987 та з 15.02.1992 по 05.05.1994, оскільки відсутні докази, які в своїй сукупності підтверджують достовірність відомостей, відображених в ній.

Щодо періоду роботи з 02.02.1998 по 31.12.1999 на шахті «Жовтневий рудник» управління зазначає наступне. Дублікат трудової книжки позивача НОМЕР_1 не містить відомостей про період роботи з 02.02.1998 по 31.12.1999 на шахті «Жовтневий рудник», при цьому довідка, яку позивач надав для призначення пенсії №47 від 05.05.2018 року свідчить, що позивач працював на шахті «Жовтневий рудник» у спірний період праці. Управління ПФУ зазначає, що ця довідка на підтвердження пільгового стажу позивача, видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості перевірити первинні документи на підтвердження відомостей, зазначених в цій довідці. ВП «Шахта Жовтневий рудник» зареєстрована у м.Донецьк, яке в свою чергу, відноситься до населених пунктів, визначених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Дані, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджують період роботи ОСОБА_1 з 02.02.1998 року по 31.12.1999 року. В зв`язку з тим, що на підтвердження періоду роботи з 02.02.1998 року по 31.12.1999 року позивачем надана тільки уточнююча довідка №47 від 05.05.2018, яка видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому відсутня можливість перевірити первинні документи для підтвердження даних, відображених у довідці; в трудовій книжці позивача відсутні записи про спірний період його роботи; дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування також не містять відомостей про спірний період робот позивача, - управління приходить до висновку, що довідка №47 від 05.05.2018, видана ДП «Донецька енергетична Компанія» не є достатнім доказом, який підтверджує пільговий характер роботи позивача з 02.02.1998 по 31.12.1999, оскільки відсутні докази, які в своїй сукупності підтверджують достовірність відомостей, відображених в ній.

На підставі викладеного відповідач вважає, що період роботи позивача з 02.02.1998 по 31.12.1999 не підтверджений достатніми доказами, тому управління ПФУ правомірно відмовило позивачу у включенні до пільгового стажу зазначеного періоду роботи. Відсутністю сукупності доказів, які підтверджують достовірність відомостей в довідці №47 від 05.05.2018, управління не приймає посилання позивача на уточнюючу довідку, як на доказ підтвердження стажу у вищезазначений період. Управління вважає неприйнятними доводи позивача, що знаходження підприємства на непідконтрольній території не може бути підставою для відмови позивачу у включенні спірного періоду його роботи до пільгового стажу, оскільки в даному випадку пенсійний орган позбавлений можливості перевірити первинні документи, які стали підставою для видачі уточнюючої довідки за умови відсутності запису в трудовій книжці щодо періоду роботи позивача з 02.02.1998 по 31.12.1999.

Щодо періоду роботи з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року в якості водія автомобільного транспорту в КП «Вода Донбасу» Донецького регіонального виробничого управління, управління зазначає, що дублікат трудової книжки НОМЕР_1 не містить відомостей про роботу у спірний період праці; довідка №1352 та №1353 від 19.12.2017 року та видані Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» на печатці та штампі, яких зазначено м. Донецьк. Управління зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство, яким видано довідки зареєстровано у м. Донецьк, та не перереєстроване на територію підконтрольну українській владі, а тому, неможливо достеменно вважати її виданою підприємством, яке непідконтрольне українській владі. Дані, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджують період роботи ОСОБА_1 з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року.

В зв`язку з тим, що на підтвердження періоду роботи з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року позивачем надані тільки довідки №1352, №1353 від 19.12.2017 року, які видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому відсутня можливість перевірити первинні документи для підтвердження даних, відображених у довідці; в трудовій книжці позивача відсутні записи про спірний період його роботи; дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування також не містять відомостей про спірний період робот позивача, - управління приходить до висновку, що спірні документи не є достатнім доказом, який підтверджує загальний період роботи позивача з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року, оскільки відсутні докази, які в своїй сукупності підтверджують достовірність відомостей, відображених в ній. На підставі викладеного управління вважає, що період роботи позивача з 18.12.1991 року по 14.08.1992 року не підтверджений достатніми доказами, тому управління ПФУ правомірно відмовило позивачу у включенні до загального страхового стажу зазначеного періоду роботи.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року було вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27 травня 2019 року судом відкладено розгляд справи.

Позивач та відповідач до судового засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

19 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до рішенням № 2454 зазначено, що оскільки заявником не надана трудова книжка, довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи видані підприємствами, які розташовані в м. Донецьк та неможливістю перевірки достовірності видачі довідок до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 27 грудня 1986 року по 15 квітня 1987 року в якості машиніста підземних устаткувань, з 15 вересня 1992 року по 05 травня 1994 року в якості учня гірничого робітника та підземного гірничого робітника на шахті «Панфіловська» «Шахтоуправління «Куйбишевське» та 02 лютого 1999 року по 31 грудня 1999 року на шахті «Жовтневий Рудник». Також до загального стажу не зараховано період роботи в КП «Вода Донбасу» Донецького регіонального виробничого управління з 18 грудня 1991 року по 14 серпня 1992 року в якості водія автомобільного транспорту, відповідно довідки №1352 від 19 грудня 2017 року виданою підприємством також розташованим в м. Донецьк. Відповідно до наданих документів загальний страховий страж позивача складає 18 років 8 місяців 4 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 – шахтарі складає 8 років 10 місяців.

Згідно довідки від 20 листопада 2014 року № 309, виданої Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” вбачається, що позивач працював повний робочий день на підприємстві Шахтоуправлінні «Куйбишевське» шахта «Панфіловська» за період з 27 грудня 1986 року по 15 квітня 1987 року на посаді машиніст підземних установок другого розряду. Зазначена професія передбачена Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Згідно довідки від 19 грудня 2017 року № 1352, виданої Донецьким регіональним виробничим управлінням Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» вбачається, що позивач працював на підприємстві з 18 грудня 1991 року по 14 серпня 1992 року на посаді водія автомобільного транспорту.

Згідно довідки від 17 січня 2018 року № 69, виданої Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” вбачається, що позивач працював повний робочий день на підприємстві Шахтоуправлінні «Куйбишевське» шахта «Панфіловська» за період з 15 вересня 1992 року по 06 вересня 1993 року на підземний учень гірничого по ремонту гірських виробіток. Зазначена професія передбачена Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Згідно довідки від 17 січня 2018 року № 97, виданої Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” вбачається, що позивач отримував заробітну плату за період з вересня 1992 року по травень 1994 року, на яку нараховано страхові внески (єдиний внесок).

Відповідно до довідки № 47 від 05 травня 2018 року, виданої ВП “Шахта “Жовтневий рудник” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” вбачається, що позивач працював повний робочий на підприємстві Державне відкрите акціонерне товариство Шахта “Жовтневий рудник” з 02 лютого 1998 року по 09 лютого 2003 року на посаді гірника по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем у шахті, та з 04 серпня 2005 року по 08 листопада 2014 року на посаді підземний гірник очисного забою з повним робочим днем у шахті. Зазначені професії передбачені Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а, затверджені Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Позивачем надано індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 зазначено суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за спірні періоди.

З витягу трудової книжки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 вбачається, що позивач за період роботи:

18 грудня 1991 року по 14 серпня 1992 року прийнято водієм автомобільного транспорту 3 класу (наказ №161-к 13 грудня 1991 року – прийнято, приказ № 113-к від 11 серпня 1992 року – звільнено);

15 вересня 1992 року прийнято учнем гірника по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем у шахті (наказ № 1185-к від 08 вересня 1992 року)

06 вересня 1993 року присвоєно 4 розряд гірника з повним робочим днем у шахті

05 травня 1994 року звільнено за власним бажанням (наказ № 509-к від 05 травня 1994 року).

Позивач, не погодившись з діями відповідача стосовно не врахування при розгляді питання щодо призначенні пенсії за віком на пільгових умовах довідок про пільговий стаж роботи №№ 309, 97, 69, 47, виданих Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” та довідки № 1352 від 19.12.2017 року Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Статтею 8 Закон № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону №1788, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії були долучені довідки №№ 309 АДРЕСА_1 97 АДРЕСА_1 69 АДРЕСА_1 47, виданих Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” та довідка № 1352 від 19.12.2017 року Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, однак позивач вирішив не враховувати при призначенні пенсії зазначені довідки, оскільки архіви підприємства знаходяться на території, непідконтрольній українській владі і перевірки достовірності інформації немає можливості.

Суд зазначає, що указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII статтею 1 Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (зазначене розпорядження є чинним відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 04.2015 року). Крім того, згідно додатку до вказаного розпорядження та постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2015 року № 254-VIII “Про визнання окремих районів, міст,селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями” до визначених на законодавчому рівні пунктів належить і місто Донецьк, яке тимчасово перебуває під окупацією, а на території Донецької та Луганської областей до теперішнього часу триває антитерористична операція.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання вимог Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України 07.11.2014 року прийнято Розпорядження № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р місто Донецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Однак, суд вважає дії відповідача щодо не прийняття довідок №№ 309, 97, 69, 47, виданих Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” та довідки №1352 від 19.12.2017 року Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, протиправними, з огляду на наступне.

Приписами частини 1 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 року передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Суд звертає увагу, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані “намібійські винятки”: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами”.

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Однак, законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність за бездіяльність органу законодавчої влади.

Суд вважає, що довідки №№ 309, 97, 69, 47, видані Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” та довідки № 1352 від 19.12.2017 року Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, містить в собі усі необхідні реквізити, для прийняття їх державним органом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника є трудова книжка.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 вбачається, що позивач за період роботи:

18 грудня 1991 року по 14 серпня 1992 року прийнято водієм автомобільного транспорту 3 класу комунального підприємства «Вода Донбасу» (наказ №161-к 13 грудня 1991 року – прийнято, наказ № 113-к від 11 серпня 1992 року – звільнено);

15 вересня 1992 року прийнято учнем гірника по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем у шахті «Панфілоська» шахтоуправління «Куйбишевське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (наказ № 1185-к від 08 вересня 1992 року)

06 вересня 1993 року присвоєно 4 розряд гірника з повним робочим днем у шахті

05 травня 1994 року звільнено за власним бажанням (наказ № 509-к від 05 травня 1994 року).

Також, судом встановлено, що Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”, які відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань перереєструвалось на території підконтрольній Українській владі за адресою: 85670, Донецька обл., місто Вугледар. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» також перереєстроване на території підконтрольній Українській владі за адресою: 87547, Донецька обл АДРЕСА_2 , місто АДРЕСА_3 вул.. АДРЕСА_4 .Лібкнехта, буд.177А.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, виписки з наказу про підсумки атестації, довідки про підтвердження пільгового стажу, довідки про заробітну плату підтверджують право позивача на включення спірних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд зазначає, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання протиправним рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2454 від 19 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, чи врахувати заробітну плату для розрахунку пенсії позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до вимог ч.2 ст.133, ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477; юридична адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28А) про скасування рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2454 від 19.10.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2018 року про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи позивача з 27.12.1986 року по 15.04.1987 року в якості машиніста підземних устаткувань, з 15.09.1992 року по 05.05.1994 року в якості учня гірничого робітника та підземного гірничого робітника на шахті “Панфіловська” “Шахтоуправління “Куйбишевське” та з 02.02.1998 року по 31.12.1999 року на шахті “Жовтневий рудник”, та до загального стажу період праці з 18.12.1991 р. по 14.08.1992 року в якості водія автомобільного транспорту в КП “Вода Донбасу” Донецького регіонального виробничого управління – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2454 від 19 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2018 року про призначення пенсії від 24.07.2018 року №2454 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477; юридична адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28А) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.