Рішення № 82101317, 22.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року ЛуцькСправа № 803/1766/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 -Кметь ОСОБА_3 ,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2016 №0050391304, рішення від 12.09.2016 №0050441304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 №Ф-0050421304,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасувати податкового повідомлення-рішення від 12.09.2016 №00503391304 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 731846,90 грн. (в тому числі: 585477,52 грн. за податковими зобов`язаннями, 146369,38 грн. за штрафними санкціями), рішення №0050441304 від 12.09.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 15859,25 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 №Ф-0050421304 зі сплати єдиного внеску в сумі 158592,51 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суд від 09.03.2017 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду, до якого справа надійшла 04.01.2019 (а.с. 73-81, т.3).

Ухвалою суду від 09.01.2019 прийнято дану справу до провадження та ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 14:30 год. 05.02.2019 (а.с. 87, т.3). В подальшому, за клопотаннями представника позивача розгляд справи було відкладено на 14:30 год. 14.02.2019, на 14:30 год. 26.02.2019 (а.с. 99, 133, т.3).

Ухвалою суду від 26.02.2019 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:45 год. 07.03.2019 (а.с. 144-145, т.3). Ухвалою суду від 07.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (а.с. 172, т.3). 27.03.2019 за клопотанням представника позивача оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14:00 год. 05.04.2019 (а.с. 230,т.3).

Ухвалою суду від 05.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:30 год. 23.04.2019 (а.с. 242, т.3).

23.04.2019 оголошено перерву у розгляді справи з ініціативи суду до 14:00 год. 13.05.2019 (а.с.248-249, т.3).

Ухвалою суду від 13.05.2019 допущено заміну первісного відповідача Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головне управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) та оголошено перерву у розгляді справи за клопотанням представника позивача до 10:00 год. 22.05.2019 (а.с. 7-8, 10-11, т.4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань, що становлять предмет заперечення за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 щодо заниження суми чистого доходу всього на 3 168 169, 69 грн. (за 2014 рік – на 1 323 005,67 грн., за 2015 рік на 1 845 164,02 грн.) не містять чіткого визначення підстав для виключення сум із витрат та збільшення оподатковуваного доходу. Позивач вказує, що відповідачем не було досліджено суми валових витрат по кожній конкретній господарській операції, які носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку за 2014, 2015 роки на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Враховуючи наведене просив позов задовольнити.

Представник відповідача у письмових заперечень проти позову (а.с.73-75, т.2), в додаткових поясненнях (а.с. 91-92, т.3) позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити з таких підстав.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом встановлено, що витрати на сушіння ламелі дубової у перевіреному періоді значно перевищують витрати на придбання пиловника для її виготовлення, при цьому під час перевірки підприємцем не надано калькуляції витрат, їх документального і технічного підтвердження; не було надано документів на підтвердження оплати придбаної сировини, видаткових накладних. У зв`язку із наведеним за результатами перевірки не було враховано витрати на сушіння ламелі на загальну суму 1 976 891, 41 грн. Також на підставі наданих шляхових листів контролюючим органом встановлено завищення позивачем витрат на придбання пального всього на 1 219 290,86 грн.; завищено витрати на придбання деревини за 2015 рік на 104 595,79 грн.

У зв`язку із донарахуванням позивачу податку на доходи фізичних осіб Луцькою ОДПІ на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI 12 вересня 2016 року сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 158 592,51 грн. і прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15 859,25 грн.

Вважає, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень та відповідають вимогам законодавства, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Позивач у додаткових поясненнях (а.с. 107-109, т.3) зазначає, що наявні розбіжності в актах про проведення перевірки призводять до неправомірного збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 585477,52 грн.

Щодо оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) повідомляє, що відповідно до платіжного доручення № 398 від 08.05.2018 на суму 178783,79 грн. позивачем повністю погашеного борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно вимоги № Ф-13886-17 від 25.04.2018 та штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15859,25 грн. (сума боргу вказана у вимозі 162393,45 грн., що включає в себе недоїмку та штраф в сумі 15859,25 грн.) з врахуванням сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, звертає увагу на те, що наявні недоліки у первинних документах бухгалтерського та податкового обліках (подорожніх листів) не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність здійснення господарської операції.

Представник відповідача у додаткових поясненнях (а.с. 178-179, т.3) вказує, що структура валових витрат, яка була надана позивачем контролюючому органу під час перевірки та наявна в матеріалах справи являється не як зазначає позивач – чернеткою бухгалтера, а документом, скріпленим гербовою печаткою та особистим підписом позивача, який і є відповідальним за ведення обліку доходів і витрат у зв`язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Звертає увагу на те, що всі зауваження та розбіжності, на які посилається позивач стосуються виключно акту документальної планової перевірки від 29.06.2016 № 2512/13.04/ ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як оскаржувані рішення приймалися на підставі акту позапланової перевірки від 09.08.2016 №3675/13.04/2366304235.

Щодо не зазначення конкретного шляхового листа, зазначає, що такі шляхові листи не містять жодних реквізитів та ідентифікуючих ознак. При цьому звертає увагу на те, що подорожні листи вантажних автомобілів за 2014-2015 роки не відповідають вимогам чинного податкового законодавства, оскільки не містять всіх обов`язкових реквізитів, заповнені частково та дублюють (задвоюють) витрати, а відтак не є належними документами, що підтверджують факт понесених витрат на дизпаливо.

Звертає увагу на наявність розбіжностей в журналі-ордері і відомостях по рахунку 20 за 2015 рік.

Крім того, зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем не надано технічний паспорт сушки, документацію згідно з якою можливо було б встановити фактичне використання пального, норму витрат пального за одиницю часу при сушці готової продукції, калькуляцію виходу одиниці готової продукції з сировини, специфікацію, тощо.

Разом з тим, серед переліку основних засобів, наданих позивачем як чавунний котел для експлуатації на рідкому паливі та газу МК-1/260 так і апарат отоплювальний, працюючий на рідкому топливі типу АОЖ-10 УЗ у 2014 році та у 2015 році відсутні. Документів, які б підтверджували право власності позивача на зазначені апарати, факт їх купівлі позивачем не надано, що в свою чергу свідчить про фактичну відсутність їх у власності позивача.

Під час перевірки не підтверджено факт придбання дуба половника на загальну суму 104595,79 грн., оскільки в ході проведення перевірки позивач на підтвердження додатково понесених витрат надав документи по придбанню дуба-пиловника за 2014 рік на загальну суму 265406,65 грн. (товарно-транспортні накладні), однак документів на підтвердження оплати вказаних ТМЦ не надав, у зв`язку з чим, зазначені документи не були враховані при винесення оскаржуваних рішень.

Між тим зазначає, що надані позивачем квитанції до прибуткового ордеру на підтвердження факту внесення позивачем готівкових коштів в каси ДП «Володимир-Волинське ЛГ», ДП «Ковельське ЛГ», ДП «Ківерцівське ЛГ» не можуть слугувати доказами придбання лісоматеріалів, оскільки у відповідних звітних періодах податкові накладні зазначеними юридичними особами по взаємовідносинах із позивачем не виписувалися.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заявах по суті справи, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, наведених у запереченні, додаткових поясненнях та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.09.2006 зареєстрований як суб`єкт господарювання, місце проживання якого: АДРЕСА_1 , будинок 10 Б, основними видами економічної діяльності якого є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; вантажний автомобільний транспорт (а.с.20, 23, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивач є власником виробничого корпусу (цех по переробці лісу) загальною площею 715,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 Перемоги, 113 (а.с. 48, т.1).

Відповідно до наказу Луцької ОДПІ № 518 від 16.05.2016, плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року, направлення №000584 від 30.05.2016 відповідачем з 30.05.2016 по 17.06.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той самий період.

За результатами вказаної перевірки складено акт №2512/13.04/2366304235 від 29.06.2016 (а.с. 99-116, т. 2).

На підставі висновку Луцької ОДПІ від 13.07.2016 про розгляд заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 №2512/13.04/2366304235 від 29.06.2016, наказу Луцької ОДПІ №860 від 26.07.2016, направлення №000815 від 26.07.2016 відповідачем з 27.07.2016 по 02.08.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань, що становлять предмет заперечення, за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами повторної перевірки складено акт №3675/13.04/2366304235 від 09.08.2016 (а.с.22-37, т.1).

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом виявлено порушення вимог пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010 (далі – Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014 рік на 77 263 грн., за 2015 рік - на 81 328,81 грн.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 статті 139, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 585 477,52 грн., з яких: за 2014 рік – на 222 503,97 грн., за 2015 рік – на 362 973,55 грн.

На підставі акта перевірки №3675/13.04/2366304235 від 09.08.2016 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0050391304 від 12.09.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 585 477,52 грн. за основним платежем, на 146 396,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення №0050441304 від 12.09.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15 859,25 грн.; сформовано і направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0050421304 від 12.09.2016 в сумі 158 592,51 грн. (а.с.17-19, т. 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

ФОП ОСОБА_1 є платником податку на доходи фізичних осіб в силу статті 162 ПК України, як резидент, який отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Абзацом четвертим пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із пунктами 177.2, 177.11 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 134 ПК України).

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів та послуг у постачальників, витрати на виробництво продукції, її транспортування належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат. Такі витрати визнаються у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки №3675/13.04/2366304235 від 09.08.2016, перевіркою встановлено, що позивач не підтвердив статтю витрат на сушіння ламелі за 2014-2015 роки на загальну суму 1 976 891,41 грн. (в тому числі: за 2014 рік на суму 1 191 251,41 грн., за 2015 рік на суму 785 640,00 грн.) внаслідок того, що ним не було надано калькуляцію виходу одиниці готової продукції з сировини, специфікацію, технічний паспорт сушки, документацію, згідно якої можливо встановити фактично використане пальне та/або інші документи щодо норми витрат пального за одиницю часу при сушці готової продукції.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до відомостей, що містяться в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданих ФОП ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ та які відображені в актах перевірок, сума загального оподатковуваного доходу підприємця за 2014 рік становить 2 329 283,77 грн., за 2015 рік – 3 324 642,00 грн.; сума задекларованих витрат за 2014 рік становить 2 303 473,77 грн., за 2015 рік – 3 299 667,00 грн.

При цьому, структура валових витрат, наданих ОСОБА_1 в ході проведення перевірки, за 2014 рік включає в себе, зокрема, витрати на дизпаливо – 699 623,84 грн., витрати на сушіння ламелі – 1 191 251,41 грн., витрати на лісоматеріали 246 555,53 грн.; структура валових витрат за 2015 рік включає в себе, зокрема, витрати на дизпаливо – 1 576 075,02 грн., витрати на сушіння ламелі – 785 640,00 грн., витрати на лісоматеріали – 668 771,57 грн. (а.с.163, т.2).

Як встановлено в ході судового розгляду справи одним із основних видів господарської діяльності позивача є сушіння, виготовлення та продаж ламелі.

Для здійснення вказаної господарської діяльності ним придбавалась деревина, проводилась її сушка та виготовлення ламелі, яка в подальшому ним реалізовувалась.

Тобто, позивачем здійснювався виробничий процес, який передбачав висушування ламелі до певного проценту вологості. Чи можливо це зробити за короткий час шляхом природньої сушки, під час проведення перевірки податковим органом не перевірялося і не встановлювалося. Придбання лісоматеріалів, її висушування, виготовлення ламелі відбувалося в незначні проміжки часу, що може свідчити про необхідність її додаткової сушки за допомогою технічних засобів.

Позивач стверджував при першому розгляді справи і під час повторного розгляду справи судом про те, що в нього була наявна горелка для опалення та котел, який використовувався для сушіння ламелі.

Дійсно на момент проведення перевірки вказаний котел не був віднесений до основних засобів позивача.

Однак суд вважає, що під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено, чи дійсно позивач проводив сушіння ламелі, що для цього використовувалося, чи був наявний в ОСОБА_1 котел та чи використовувався він для здійснення господарської діяльності (зокрема сушіння ламелі), не було порівняно показників приходу деревини, вихід з неї готової продукції, яка її собівартість та подальша реалізація готової продукції.

Контролюючий орган під час перевірки лише констатував про те, що ОСОБА_1 не надано калькуляцію виходу одиниці продукції, в зв`язку з чим неможливо встановити фактичне використання пального.

Враховуючи вищевказане судом, із зазначеним твердженням контролюючого органу погодитись не можна, оскільки відповідач під час проведення перевірки мав всі наявні в нього можливості ці обставини встановити, однак цього зроблено не було.

На спростування порушення в частині завищення витрат на сушіння ламелі СПД ОСОБА_1 надав бухгалтерську довідку-специфікацію (а.с.43, т.1), в якій зазначено, що для висушування однієї партії ламелі дубової в кількості 2500-2700 м.кв. сушильна камера працює безперервно 72-120 год. і використовує 2016-3360 л дизельного палива на одну партію висушуваної продукції; ксерокопію паспорту на апарат опалювальний, працюючий на рідкому паливі (а.с.90-95, т.2); журнали-ордери і відомості по рахунку 203 “Паливо” (а.с. 96-97, т.2), з яких вбачається, що за 2014 рік висушено ламелі 45876 м.кв., на сушку якої витрачено 78120 л дизпалива на загальну суму 897299,20 грн., за 2015 рік висушено ламелі 33440 м.кв., на сушку якої витрачено 105280 л дизпалива на загальну суму 1 527560,90 грн., при цьому норма витрат дизпалива за 1 год. сушіння становить 28 л.; товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, акти виконаних робіт (а.с. 80-249, т.1, 1-67, т.2).

В паспорті на апарат опалювальний вказано норми використання пального, що становить 1,0 л - 1,5 л/год., норма витрат палива на цей апарат розрахована виходячи з певного виду та якості палива, а також об`єму приміщення.

Відповідно до довідки-специфікації, норма витрат палива становить 28 л, що узгоджується з технічними характеристиками технічного паспорту на чугунний котел для експлуатації на рідкому топливі і газу МК -1/260 (а.с. 118-121, т.3).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач не перевіряв наявність котла для сушіння ламелі, не встановлював його технічні характеристики, а взяв до уваги лише паспорт на апарат опалювальний, працюючий на рідкому паливі, який є опалювальним, а не сушильним.

Разом з тим, позивачем надано суду калькуляції витрат палива (а.с. 229, т.3).

Витрати на сушіння ламелі ним відображено в податковому та бухгалтерському обліку, книзі обліку доходів і витрат за відповідні роки та деклараціях про майновий стан.

Разом з тим, на даний час суд позбавлений можливості належними та допустимими доказами підтвердити чи спростувати твердження позивача та відповідача про фактичну кількість витрат палива на сушіння ламелі, тобто однієї із складових вартості, оскільки правовідносини відбувалися у 2014-2015 роках. На даний час вказані горелка та котел є реалізованими позивачем та їх немає наявності.

Із тих технічних паспортів, які були надані позивачем в ході судових розглядів справи вказане також встановити не можливо, оскільки достовірно встановити чи саме вони використовувалися позивачем у своїй господарській діяльності нічим підтверджено не було.

Вказана обставина повинна була в сукупності із даними бухгалтерського і податкового обліку встановлюватися відповідачем під час проведення перевірок.

Як встановлено судом, дані по бухгалтерському обліку позивача не співпадають з даними, які відображені в акті перевірки, а саме: витрати на сушіння ламелі в 2014 році - 1 191 251,41 грн., у 2015 році - 785 640,00 грн.

Так, із журналу-ордеру і відомості по рахунку 203 “Паливо” за 2014-2015 роки СПД ОСОБА_1 вбачається, що витрати на сушіння ламелі у 2014 році становлять – 897299,20 грн., а у 2015 році – 1527560,90 грн.

Тобто, дані по бухгалтерському обліку позивача не співпадають з даними контролюючого органу, відображеними у акті перевірки.

Отже вважати, що висновки контролюючого органу щодо завищення ОСОБА_1 витрат на сушіння ламелі у сумах, вказаних в акті перевірки, є правильними та відповідають фактичним обставинам справи, не можна.

За вказаних обставин суд вважає необґрунтованим висновок Луцької ОДПІ про не підтвердження позивачем статті витрат на сушіння ламелі за 2014-2015 роки на загальну суму 1 976 891,41 грн. (в тому числі: за 2014 рік на суму 1 191 251,41 грн., за 2015 рік на суму 785 640 грн.).

Крім того, як встановлено в ході перевірок, згідно пред`явлених шляхових листів міжнародного значення та по Україні позивачем підтверджено витрати по придбанню дизпалива, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу за 2014 рік в сумі 479 670 грн. та за 2015 рік в сумі 576 738 грн., що не відповідає наданій підприємцем структурі валових витрат в частині витрат на дизпаливо, внаслідок чого СПД ОСОБА_1 завищено дану структуру витрат за 2014 рік на 219 953,84 грн., за 2015 рік на 999 337,02 грн.

Позивачем в ході проведення перевірки було надано відповідачу подорожні листи вантажних автомобілів за 2014-2015 роки (а.с.123-151, т.2), які містять обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону №996-XIV.

Будь-яких застережень до вказаних документів відповідачем не висловлено в процесі проведення перевірки, як і представником відповідача у судових засіданнях.

Як свідчать подорожні листи вантажних автомобілів за 2014-2015 роки, надані СПД ОСОБА_1 в ході перевірки та не взяті до уваги контролюючим органом, вони заповнені частково, у графах 18 “звідки взяти вантаж” і 19 “куди поставити вантаж” внесено запис “по області”, не зазначено найменування вантажу, відстань перевезення, кількість вантажу, номерів товарно-транспортних накладних і талонів замовника, маршрут руху, відсутній особистий підпис підприємця або іншого працівника без ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, на думку суду, вказані недоліки в оформленні подорожніх листів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність здійснення господарської діяльності.

За таких обставин вказані подорожні листи підтверджують факт понесення витрат на дизпаливо, а отже висновки Луцької ОДПІ в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Водночас, судом встановлено, що в ході перевірок позивача контролюючим органом збільшено суми по статтях витрат, наданих позивачем, як податки та послуги банку, біржі за 2014 рік на 88 199,58 грн. та за 2015 рік на 44 408,79 грн. та враховано вказані суми в рахунок зменшення суми завищених витрат за вказані періоди.

Однак, суд звертає увагу на наявні розбіжності в акті перевірки №2512/13.04/2366304235 від 29.06.2016 (стор.10-12 акту), в якому зазначено, що перевіркою збільшено суми по статтях витрат, наданих підприємцем як податки та послуги банку, біржі за 2014 рік на 88199,58 грн. та за 2015 рік на 44408,79 грн. (дані відображено в таблиці), однак вказана таблиця не підтверджує та суперечить наведеним даним, в якій вказано: податки – 47102,89 грн., послуги банку, біржі – 13666,84 грн., в загальній сумі 60769,68 грн., різниця становить 27429,85 грн.

Таким чином, в ході перевірки контролюючим органом збільшено суми по статтях витрат, наданих підприємцем, як податки та послуги банку, біржі за 2014 рік на 88199,58 грн., але їх не враховано в рахунок зменшення суми завищення витрат за вказані періоди.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в ході позапланової перевірки на підтвердження додатково понесених витрат позивач надав документи по придбанню дуба-пиловника за 2014 рік на загальну суму 265 406,65 грн., а саме: ТТН №007872 від 03.07.2014, видана ДП “Ковельське ЛГ” на суму 34 991,65 грн., дуб-пиловник в кількості 18,35 куб.м; ТТН №000114 від 07.06.2014, видана ДП “Володимир-Волинське ЛГ” на суму 75 194 грн., дуб-пиловник в кількості 29 куб.м; ТТН №009550 від 18.06.2014, видана ДП “Ківерцівське ЛГ” на суму 79 462 грн., дуб-пиловник в кількості 27 куб.м; ТТН №000144 від 10.10.2014, видана ДП “Володимир-Волинське ЛГ” на суму 75 760 грн., дуб-пиловник в кількості 24,4 куб.м.

В ході розгляду позивач надав суду копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, які засвідчують факт внесення ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів в каси державних лісгоспів на підтвердження факту оплати вищезгаданих ТТН у 2014 році (а.с.98, т.2).

Із вказаних документів чітко видно де придбавався товар, зазначено його кількість, вартість, хто придбавав та хто відпускав товар.

Судом встановлено, що вказана деревина придбавалась позивачем з аукціонів. Операції з її придбання ним відображені в податковому та бухгалтерському обліку за 2014 рік.

Відтак, висновок податкового органу щодо протиправного включення вказаних сум до витрат пов`язаних із господарською діяльністю за 2014 рік є протиправним.

Вказані документи виписані та датовані 2014 роком, тобто вони були наявні в позивача на момент проведення перевірки та могли бути дослідженні в ході проведення перевірок контролюючим органом.

Будь-яких даних про те, що на вимогу контролюючого органу такі документи позивачем не були надані, відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження представників відповідача про те, що по даних операціях податкові накладні не виписувалися та не реєструвалися, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів. На вказаних документах наявні відповідні реквізити продавців, які скріплені їх печатками.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки №3675/13.04/2366304235 від 09.08.2016 висновки Луцької ОДПІ щодо занижено ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2014 рік на 77 263 грн., за 2015 рік - на 81 328,81 грн. та суми податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 585 477,52 грн., з яких: за 2014 рік – на 222 503,97 грн., за 2015 рік – на 362 973,55 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справі по суті, а відтак податкове повідомлення-рішення від 12.09.2016 №00503913047 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що дані по бухгалтерському обліку позивача не співпадають з даними контролюючого органу, відображеними в акті перевірки, які перевіряючі вивели на власний розсуд, відтак виходячи із змісту наявних первинних документів, суд дійшов висновку, що позивач здійснював витрати на придбання ТМЦ, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень в частині заниження єдиного соціального внеску за 2014-2015 роки та суми податку з доходів фізичних осіб на загальну суму, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.09.2016 №0050441304 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 №Ф-0050421304 є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.09.2016 №00503913047, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.09.2016 №0050441304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 №Ф-0050421304, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 6890,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №185 від 06.12.2016 (а.с.2, т.1).

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області від 12 вересня 2016 року №00503913047;

- рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 вересня 2016 року №0050441304;

- вимогу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 вересня 2016 року №Ф-0050421304.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 31 травня 2019 року.