Рішення № 82101034, 27.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/734/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника відповідача Порхуна ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 № UA 205020/2019/000047/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі – Волинська митниця ДФС, відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 № UA 205020/2019/000047/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048.

Ухвалою суду від 28.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10:30 год. 23.04.2019. 23.04.2019 у зв`язку з технічними проблемами, що унеможливили проведення судового засіданні в режимі відеоконференції розгляд справи відкладено на 15:00 год. 10.05.2019. 10.05.2019 за клопотанням представника позивача та у зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засіданні в режимі відеоконференції розгляд справи відкладено на 15:00 год. 20.05.2019. 20.05.2019 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у розгляді справи до 14:00 год. 27.05.2019 (а.с. 1, 112, 136,187-188).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2019 позивачем у підприємства «Boonstra schadevoertuigen» (Нідерланди) придбано транспортний засіб – легковий автомобіль марки PEUGEOT, модель 308, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016 за ціною 6100,00 євро.

19.01.2019 декларантом позивача з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) у якій митна вартість товару була визначена за резервним методом, в сумі 6250,00 євро.

Для документального підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано органу доходів і зборів усі необхідні документи для підтвердження митної вартості автомобіля.

Проте, відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 23.01.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205020/2019/000047/2 з тих підстав, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за метод обраним декларантом, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Митну вартість товару відповідачем було визначено за резервним методом за ціною 13500,00 євро.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, до якої додатково включено дорожні витрати в сумі 150,00 євро.

Також зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару від 23.01.2019 №UA205020/2019/000047/2, всупереч вимогам частини другої статті 55 Митного Кодексу України, не містить: інформації щодо ідентичного або подібного товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; обґрунтування числового значення скоригованої відповідачем вартості відповідно до обраного методу та фактів, які вплинули на таке коригування; порівняння характеристик задекларованого позивачем товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом а також докладної інформації та джерел, які використовувалися при визначенні митної вартості товару.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов (а.с. 84-90) представник відповідача позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. У свою чергу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час опрацювання поданих декларантом документів відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана митним органом, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару за методом, обраним декларантом. Так, декларантом заявлено митну вартість за резервним методом на рівні 6250,00 євро, а згідно фактури ціна товару становить 6100,00 євро.

У зв`язку з тим, що подані документи для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару, а саме: не підтверджено 150,00 євро, а також у зв`язку з спрацюванням АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 13500» декларанту відповідно до статей 53, 54 МК України було запропоновано подати додаткові документи на підтвердження усіх даних митної вартості: договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписки з бухгалтерських документів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, декларантом не надано таких документів, про що повідомлено листом від 23.01.2019.

Вказане унеможливило визначення митної вартості на рівні 6250,00 євро, а тому митницею 23.01.2019 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA205020/2019/000047/2 на рівні 13500,00 євро за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосувати інші методи з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Проте, товар було випущено у вільний обіг за новою МД № UA205020/2019/001627 від 23.01.2019 без надання гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Вказане свідчить про те, що позивач фактично погодився з методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеною митницею в оскаржуваному рішенні від 23.01.2019 № UA205020/2019/000047/2 вказавши її у новій МД № UA205020/2019/001627, а тому спір між сторонами щодо узгодження митної вартості не існує з моменту подання нової митної декларації.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 23.01.2019 № UA205020/2019/000047/2 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

В судове засідання позивач не прибув, при цьому у клопотанні від 21.05.2019 представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити (а.с. 207-208).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення позивача у судовому засіданні 20.05.2019, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2019 ОСОБА_2 у підприємства «Boonstra schadevoertuigen» (Нідерланди) придбав транспортний засіб – легковий автомобіль марки PEUGEOT, модель 308, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016, за ціною 6100,00 євро, що підтверджується копією договору купівлі-продажу № 170731 (а. с. 146, 147 з перекладом).

19.01.2019 декларантом ФОП ОСОБА_3 з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA205020/2019/001316, у якій митна вартість товару була визначена за резервним методом у розмірі 199669,38 грн. (6250,00 євро).

Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): договір купівлі-продажу від 14.01.2019 № 170731; рахунок-інвойс від 14.01.2019 № 502; технічний паспорт на автомобіль; реєстраційне свідоцтво; страховку (а.с. 17-25, 146-155 з перекладом).

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 13500».

Зважаючи на це, та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у користуванні та відповідно до статей 53, 54 МК України декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; транспортні перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до заяви (а.с. 91) декларант ФОП ОСОБА_3 просив прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування 10-денного терміну, у зв`язку з відсутністю інших документів, що підтверджують митну вартість.

23.01.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205020/2019/000047/2 (а.с. 12-13).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 6250,00 євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів» та згідно статті 53 МК України запропоновано в 10-ти денний надати: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані із договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписки з бухгалтерських документів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за бажанням декларанта.

Декларант не подав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив заявою від 23.01.2019. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій –четверті статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwaсke Net, інформації з врахуванням технічного стану згідно акту митного огляду товарів та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 рівень митної вартості становить 13500,00 євро.

Водночас вказує на те, з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048 (а. с. 14). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 23.01.2019 № UA205020/2019/000047/2.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 23.01.2019 № UA205020/2019/000047/2 про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048, оскаржив їх до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - автомобіля марки PEUGEOT, модель 308, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016 за ціною 6100,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 13500». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 13500,00 євро.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, завіреного перекладу договору купівлі-продажу від 14.01.2019 № 170731, рахунку-інвойсу від 14.01.2019 № 502 вбачається, що ОСОБА_2 здійснив оплату транспортного засобу автомобіля марки PEUGEOT, модель 308, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016 за готівкові кошти в сумі 6100,00 євро. Отже, вказаними документами підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.

Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.

До цієї ціни декларантом в якості складової митної вартості додатково включено витрати на транспортування, понесені під час переміщення автомобіля самоходом від місця придбання в Нідерландах до пункту в`їзду в Україну в розмірі 150,00 євро.

Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA205020/2019/000047/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA205020/2019/000047/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів..., вартість – 13500,00 євро”.

Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, наявну в електронному довіднику Schwacke NET, та встановлено рівень митної вартості у розмірі 13500,00 євро.

Щодо можливості визначення відповідачем митної вартості за резервним методом на підставі електронного каталогу Schwacke, що ведеться німецькою мовою, то суд вважає за доцільне звернути увагу, що додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалася. Відповідачем не надано і витягу з електронного довідника Schwacke NET на підставі до якого встановлено рівень митної вартості у розмірі 13500,00 євро та не враховано, що технічний стан імпортованого автомобіля марки PEUGEOT, модель 308, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016 пошкоджений.

Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

В той же час доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар та підтверджують можливість визначення митної вартості за другорядним резервним методом.

Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 13500,00 євро.

Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом в розмірі 13500,00 євро, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA205020/2019/000047/2 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048 є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 23.01.2019 №UA205020/2019/000047/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048, а тому, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, їх необхідно визнати протиправними та скасувати.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про погодження декларанта з методом визначення митної вартості та митною вартістю товару визначеною митницею в оскаржуваному рішенні від 23.01.2019 № UA205020/2019/000047/2, оскільки вказав визначену відповідачем вартість у новій МД № UA205020/2019/001627 від 23.01.2019, враховуючи наступне.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 (далі - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

На думку суду, внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушення декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом".

Лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації № UA205020/2019/001627 від 23.01.2019, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації за № UA205020/2019/001627 від 23.01.2019 є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов`язковість вірного заповнення яких визначено Порядком № 631.

Разом з тим, відповідно до вимог частини п`ятої і шостої статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана вказати на такі недоліки декларанту.

Частиною першою статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Отже, подання декларантом нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови невірного заповнення такої декларації, правильність внесення даних до якої перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити позивача права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини другої статті 55 МК України.

Оскільки предметом розгляду справи є рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 № UA 205020/2019/000047/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205020/2019/00048, а тому суд не надає оцінку визначенню митної вартості у новій МД № UA205020/2019/001627 від 23.01.2019, що не є предметом доказування в межах даного позову.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.1295143063.1 від 14.03.2019 та № 3102 від 22.03.2019 (а.с. 2, 52).

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу, з врахуванням уточнення, в сумі 5250,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (угоди про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2019 №1, квитанції до прибуткового касового ордера № 42 від 15.04.2019, акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2019) позивач сплатив на рахунок адвоката Петруні А.В. 5250,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2019 складається з: аналізу наданих клієнтом документів – 1 год.; надання усних консультацій – 30 хв.; написання та подання до суду позовної заяви – 8 год.; написання та подання до суду клопотань про розгляд справи в режимі відео конференції – 1 год. Всього 10 год. 30 хв. Вартість однієї години роботи адвоката за домовленістю з клієнтом становить 500,00 грн.

Представник відповідача у запереченні на заяву про відшкодування судових витрат (а.с. 202-206) зазначає, що згідно з наданою угодою про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2019 №1 не передбачено надання клієнтом права адвокату щодо надання усних консультації, відтак стягнення витрат за надання послуг, не передбачених договором є незаконним. При цьому, надання консультацій та аналіз документів охоплюється загальною діяльністю адвоката та має включатися до складу послуг – підготовка позову або складання процесуальних документів, а отже не може бути самостійною складовою витрат на правову допомогу.

З метою забезпечення балансу між правами позивача та інтересами відповідача просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, на думку суду, підготовка та написання позовної заяви не потребувала затрат значного часу – 8 год., як зазначено представником позивача, а тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви – 5 год.

При цьому, суд зазначає, що надання консультацій - 30 хв., аналіз наданих клієнтом документів – 1 год.; написання та подання до суду клопотань про розгляд справи в режимі відео конференції – 1 год. включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви. Отже, решту витрат у сумі 2750 грн. повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2019 року № UA 205020/2019/000047/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС № UA 205020/2019/00048.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: Волинська митниця ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 31 травня 2019 року.