Рішення № 82098370, 28.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/2330/19

Провадження № 2/520/2501/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О., Швець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Одеської міської ради

про визначення частки померлої особи у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить суд визначити, що частки померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , є рівними.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що після смерті матері - ОСОБА_2 відкрилась спадщина на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим, з метою оформлення спадкових прав, він звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. з заявою про прийняття спадщини.

Однак, як зазначає позивач, у зв`язку з неможливості підтвердження наявності права власності за його матір`ю - ОСОБА_2 , оскільки сторонами договору міни нерухомого майна не були додержані вимоги ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час укладання договору, в частині його нотаріального посвідчення, нотаріусом було відмовлено у вчинені такої нотаріальної дії.

Вказаний факт, як стверджує позивач, став підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання дійсним договору міни нерухомого майна, і рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.06.2018 року по справі №520/3509/18 договір міни нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі під реєстраційним № 15418 від 08.07.1996 року, було визнано дійсним, згідно умов якого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_3 на праві приватної спільної сумісної власності, частки яких не визначені.

Після отримання відповідного рішення, як вказує позивач, він знову звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. для вчинення нотаріально дії - оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, 29 січня 2019 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. надав роз`яснення про відмову у вчиненні нотаріальних дії, яким повідомлено, що у договорі міни нерухомого майна, який зареєстровано Одеською товарною біржею 08.07.1996 року за № 15418, не визначена форма власності та розмір часток нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 05.02.2019року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення частки померлої особи в праві спільної сумісної власності на нерухоме майно,. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 16.04.2019року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 28.05.2019 року позивач - ОСОБА_1 не з`явився, однак 25.04.2019 року його представник – адвокат Нан Дмитро Миколайович надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача - Одеської міської ради про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи, у підготовчі та судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8).

08 липня 1996 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина – ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було укладено договір №15418 міни нерухомого майна, за умовами якого, ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина – ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_2 , ОСОБА_4 прийняли квартиру, загальною площею 34,3 кв.м., корисною площею 33,4 кв.м., якам складається з однієї кімнати житловою площею 174 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).

Договір був зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний №15418 від 08 липня 1996 року, а також зареєстрований 18.07.1996року в ОМБТІ під № 191 пр. стр. 4 реєстр. 260, на праві приватної власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 7 на звороті).

Як вказує позивач у позовній заяві, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 20.07.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №7522 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_2 , її син - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош Олени Миколаївни із заявою про прийняття спадщини, однак 29.01.2019 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош Олена Миколаївна надала роз`яснення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у договорі міни нерухомого майна, що зареєстрований Одеською товарною біржею 08.07.1996 року за №15418, дата реєстрації: 18.07.1996 року, не визначена форма власності та розмір часток нерухомого майно.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст. 1235 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановлено ст. 1270 цього кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як зазначено в пункті 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», розглядаючи спори, пов`язані із спадкуванням частки майна, що у спільній сумісній власності, судам слід звертати увагу на те, що згідно із ст. 368 ЦК спільною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. При цьому, зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується договором №15418 міни нерухомого майна від 08.07.1996 року, зареєстрованого 18.07.1996 року в ОМБТІ під № 191 пр. стр. 4 реєстр. 260, суд зазначає, що розмір часток співвласників у праві приватної власності на час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними, тобто належало по 1/2 квартири кожному.

Задовольняючи позов, суд враховує також ту обставину, що ніяких домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, протилежного судом не встановлено, навпаки, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартира належала на праві спільної сумісної власності, а також те, що частки померлих співвласників не можуть бути змінені за рішенням суду, а не визначення часток не дає можливості в повній мірі розпоряджатися правом власності на вказане майно.

Таким чином, судом встановлено, що розмір часток ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 , є рівними, тобто вказаним особам належало по 1/2 квартири, а тому позовні вимоги про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення частки померлої особи у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати, що розмір часток у праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3кв.м., яка належала - ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору №15418 міни нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний №15418 від 08 липня 1996 року, та зареєстрований 18 липня 1996 року в ОМБТІ під № 191 пр. стр. 4 реєстр. 260, є рівними, тобто належало по 1/2 (одній другій) кожному.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Петренко В. С.