Рішення № 82092985, 23.05.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2019 Справа №607/12624/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого – Братасюка В.М.,

за участю секретаря – Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору частково недійсним, -

в с т а н о в и в :

09.11.2016року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» подано цивільний позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, загалом в сумі 78 650,90 доларів США, що станом на 06.07.2016року еквівалентно 1954152,40грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов`язань з повернення коштів, отриманих по вищезазначеному кредитному договору.

11.04.2017року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» подано заяву про зміну предмету позову, в якому представник зазначив що звертається із позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, зазначивши що ОСОБА_4 документовано новим паспортом, де вона значиться як ОСОБА_1 .

17.01.2017 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з позовними вимогами про захист прав споживачів, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки FIRD (плаваючої процентної ставки), а також визнати недійсними додатки до кредитного договору від 21.01.2009р., від 25.05.2009р., від 25.01.2010р., від 23.02.2011р., від 24.02.2014р. укладеними між Публічним акціонерним банком «ОТП Банк» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки FIRD (плаваючої процентної ставки). В обґрунтування вимог зазначає, що умовами кредитного договору передбачено встановлення саме банком індексу FIRD, що фактично, має наслідком встановлення процентної ставки на власний розсуд банком, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України, згідно якої у кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, крім того значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. Зазначене свідчить про несправедливі умови договору, що порушує її права як споживача і в свою чергу є підставою недійсності правочину.

09.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

09.02.2017 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

В обґрунтування вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що укладали лише договори поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року та Додатковий договір №2 від 25 січня 2010 року, Додатковий договір №1 від 23.02.2011 року, жодних інших угод не підписували. Крім того зазначають, що банк пропустив строк звернення до них як поручителів і солідарних боржників по кредитному договорі, оскільки останній платіж по кредитному договорі здійснювався у грудні 2014року, а банк звернувся із позовом про солідарне стягнення заборгованосі 09.11.2016року, що набагато більше ніж строк встановлений ч.4 ст.599 ЦК України, тобто шестимісячний строк з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням пропущено, що є підставою для визнання зобов`язань за договорами поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року припиненими.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 23.05.2019 року первісний позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без розгляду.

Школьник ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та їх представник - ОСОБА_6 в судове засідання не зявилися, подавши клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, через участь представника 23.05.2019року у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в Косівському районному суді Івано-Франківської області, в задоволенні якого відмовлено.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не зявився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надано заперечення на зустрічні позовні заяви та заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи наведені обставини та строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін спору, за наявними матеріалами справи.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст.11, 509 ЦК України одними з підстав виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

23 грудня 2005 року між ОСОБА_4 (Позичальник) та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (Банк), був укладений Кредитний договір № МL-600/407Т/2005 (Кредитний договір). Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов`язані між собою, згідно з п.1. частини № 1 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 60 000 Доларів США зі сплатою процентної ставки 5,5% + FIRD. Одержання кредиту підтверджує валютний меморіальний ордер № 3 від 23 грудня 2005 р. та виписка про рух коштів від 04 липня 2016 року.

Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором (зокрема, в п. 2 частини №21 Кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання, визначені Кредитним договором.

Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися Позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені у Графіку Платежів, який є невід`ємним Додатком № 1 до Кредитного Договору.

В строки, передбачені Кредитним договором, Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.11.1. частини № 2 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує зобов`язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

21 січня 2009 р. між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно зменшена відсоткова ставка до 5,5% FIRD відсотків річних про що складений новий графік платежів.

25 травня 2009 р. між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно на період з 25 травня 2009 р, по 22 жовтня 2009 р. встановлена пільгова відсоткова ставка до 7 % річних про що складений новий графік платежів.

25 січня 2010 р. між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно на період з 25 січня 2010 р. по 23 квітня 2010 р. встановлена пільгова відсоткова ставка до 7,23 % річних про що складений новий графік платежів.

25 січня 2010 р, між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно визначений новий порядок страхування майна.

23 лютого 2011 р. між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно збільшений строк користування кредитом до 22 грудня 2035 року.

24 лютого 2014 р. між Банком та Позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно на період з 24 лютого 2014 р. по 22 квітня 2014 р. встановлена пільгова відсоткова ставка до 7,5 відсотків річних про що складений новий графік платежів.

Проте Позичальником не дотримано зазначених вище умов Кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 78650,90 Доларів США, що еквівалентно 1954152,40 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2016 р., що складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 62485,94 Доларів США, що еквівалентно 1 552 519,42 гривень за офіційним курсом НБУ на 06 липня 2016 р.; суми несплачених відсотків за користування кредитом, яка розрахована за період з 20 вересня 2014 року по 03 липня 2016 року 16164,96 Доларів США, що еквівалентно 401 632,98 гривень за офіційним курсом НБУ на 6 липня 2016 р.

Внаслідок чого 02 листопада 2015 р. Банком було відправлено поштою Позичальникові вимогу від 26 жовтня 2015року за вих. № 1006 дострокового виконання його зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі та погашення заборгованості за Кредитним договором, яка Позичальком не виконана.

23 грудня 2005 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» укладено Договір поруки від №SR-600/621T/2005 («Договір поруки»), згідно якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання Позичальником його зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань (ст.1 Договору поруки). Також ст.1 Договору поруки передбачено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідають, як солідарні боржники, і Позичальник може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Позичальника так і до Поручителя чи до двох одночасно.

Згідно зі ст.3 Договору поруки, у випадку невиконання Позичальником боргових зобов`язань перед Кредитором за Кредитним Договором, здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Кредитором, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою. Повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором за вих. №200207861 від 02.11.2016р. було надіслане ОСОБА_2 , однак воно у зазначений строк ним не виконане.

25 січня 2010 р., 23 лютого 2011 р., 24 лютого 2014 р, укладені додаткові договори до договору поруки у зв`язку з змінами кредитного договору.

23 грудня 2005 р. між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» укладено Договір поруки від №SR-600/615T/2005 («Договір поруки»), згідно якого ОСОБА_3 прийняла на себе зобов`язання Позичальником його зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань (ст.1 Договору поруки). Також ст.1 Договору поруки передбачено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають, як солідарні боржники, і Позичальник може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Позичальника так і до Поручителя чи до двох одночасно.

Згідно зі ст.3 Договору поруки, у випадку невиконання Позичальником боргових зобов`язань перед Кредитором за Кредитним Договором , здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Кредитором, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою. Повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором за вих. № 200207862 від 02.11.2016р. було надіслане Смольській ОСОБА_8 , однак воно у зазначений строк нею не виконане.

25 січня 2010 p., 23 лютого 2011 р. укладені додаткові договори до договору поруки у зв`язку з змінами кредитного договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) визначає як порушення зобов`язання.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

В силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як уже вказано вище, Кредитний договір №МL-600/407Т/2005 укладено 23.12.2005 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Статетю 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди-ч.1 ст.638 ЦК України.

Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору. Разом з тим, зі змісту статті 1054 Цивільного кодексу можна зробити висновок, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов`язок позичальника повернути суму кредиту, що має бути виконано у певний час.

(!) Підписуючи кредитний договір, Позичальник погодилася з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором. При цьому підписанням даного договору позичальник висловив свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов`язковими платежами, передбаченими чинним законодавством України.

Таким чином, ОСОБА_4 була проінформована та погодилася з умовами Договору, якими передбачено в якому розмірі до якого числа та на який рахунок необхідно сплачувати кредит в тому числі в частині встановлення процентної ставки FIRD (плаваючої процентної ставки).

Обов`язок банку інформувати споживача про вартість додаткових послуг, пов`язаних з отриманням ним кредиту, кореспондується з правом споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, встановлених п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не визначають нових, порівняно з Законом, вимог до змісту договору, та стосуються лише особливостей, притаманних договорам про надання споживчого кредиту щодо інформування споживача про сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 215 ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

В свою чергу ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Школьник ОСОБА_9 , будучи ознайомленою із умовами кредитування відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», не висловлювала будь-яких застережень щодо умов договору, не зверталася до банку із вимогою надати їй додаткові роз`яснення щодо природи кредитних правовідносин та їх змісту, не скористалася своїм правом на відкликання згоди на укладення договору чи дострокове припинення дії кредитного договору, тим самим висловивши свою згоду із тим, що їй зрозуміла суть та вартість послуги, яку вона хоче отримати і вона погоджується на її отримання на запропонованих умовах.

Крім цього судом встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів ОСОБА_4 частково виконувала умови кредитного договору, скористалася кредитними коштами, здійснювала платежі за кредитом та нарахованими відсотками, у добровільному порядку підписала кредитний договір №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, не висловлюючи ніяких зауважень щодо неправомірності дій відповідача, а отже їй достеменно було відомо про суть правочину.

Таким чином, суд приходить до переконання, що договір №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, був укладений із дотриманням належної форми, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у договорі зазначено предмет договору, яким є надання кредитних коштів для споживчої мети, визначено розмір кредиту, плату за користування кредитними коштами та строк повернення кредиту. ОСОБА_4 отримала необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про умови кредитного договору, валюту кредитування, розмір процентної ставки та вартість всіх супутніх послуг, пов`язаних з його обслуговуванням, як того вимагає ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що забезпечило можливість її свідомого і правильного вибору та своїм особистим підписом підтвердила згоду на укладення договору, сторони діяли добровільно, повністю усвідомлюючи наслідки своїх дій, про що свідчать підписи на договорі. З наявної в договорі кредитування інформації не вбачається нечіткості, двозначності чи незрозумілості, та інших ознак використання нечесної підприємницької діяльності. При підписанні вказаного договору ОСОБА_4 діяла добровільно та була вільною у виборі фінансової установи.

Посилання ОСОБА_4 на те, що що умовами кредитного договору передбачено встановлення саме банком індексу FIRD, що фактично, має наслідком встановлення процентної ставки на власний розсуд банком, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України, суд до уваги не приймає, оскільки норми зазначеної статті на час укладення кредитного договору №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, не були діючими.

Ухвалою суду від 11.04.2017 року по справі за клопотанням ОСОБА_4 було призначено судово-економічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено, а вирішення експерта поставленні запитання щодо визначення визначення фактичного розміру заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "ОТП Банк" по кредитному договору № МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, визначення розміру реальної відсоткової ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту та сукупна вартість кредиту по кредитному договору № МL -600/407Т/2005 від 23.12.2005 року та питання чи підтверджується документально та нормативно визначений ПАТ «ОТП банк» розмір заборгованості за основною сумою боргу, нарахованими відсотками за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, умовами вказаного кредитного договору та розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором станом на 06 липня 2016 року.

Однак 25.02.2018року судовим експертом ОСОБА_10 ТзОВ «Інститут судових експертиз» надіслано повідомлення №15/013/1027/4 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по матеріалам справи №607/12624/16-ц, оскільки запитані експертом додаткові матеріали, необхідні для дачі висновку по справі до ТзОВ «Інститут судових експертиз» не надійшли.

Водночас, суд звертає увагу на те, що з вимогою про визнання недійсним кредитного договору №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року укладеного між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки FIRD, а також визнання недійсними додатків до кредитного договору в частині встановлення процентної ставки ОСОБА_11 , ОСОБА_4 звернулася лише 17.01.2017року, після подачі Банком позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). (частина 1 статті 258 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України)

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частинами першою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_4 поданий з пропуском позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина 4 ст. 267 ЦК України). Таку заяву представник ПАТ «ОТП Банк» подав 11.04.2017року.

Таким чином, у позові ОСОБА_4 до ПАТ "ОТП Банк" про захист прав споживачів, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 в частині встановлення процентної ставки FIRD (плаваючої процентної ставки вкладу), а також визнати недійсними додатки до кредитного договору від 21.01.2009р., від 25.05.2009р., від 25.01.2010р., від 23.02.2011р., від 24.02.2014р. укладеними між Публічним акціонерним банком «ОТП Банк» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки ОСОБА_11 (плаваючої процентної ставки вкладу) слід відмовити у зв`язку з спливом позовної давності.

Щодо позовиних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення зобов`язань за договорами поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року припиненими суд зауважує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов`язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як випливає з кредитного договору, позичальник (а відтак і поручителі) взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) відповідно до Графіку погашення кредиту та відсотків, який оформлений як Додаток №1 до кредитного договору та є його невід`ємною частиною.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Дана позиція узгоджується з правовим висновком ВСУ викладеним у справах № № 6-223цс16, 6-272цс16, які є обов`язковим для застосування.

Як вже зазначалося, позичальником ОСОБА_4 не здійснюлось належним чином погашення кредитної заборгованості у встановленому кредитним договором порядку, в результаті чого утворилась заборгованість по кредитному договору, останній платіж був внесений за кредитним договором у грудні 2014року, що підтверджується копією квитанції від 03.12.2014року (а.с.178 т.1).

Відповідно до п.п.3.1 договорів поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед кредитором за Кредитним договором, Кредитор має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Богових в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку виконання Боржником богогових зобов`язань перед Кредитором за Кредитним договором, здійснити виконання боргових збовязань в обсязі заявленому Кредитором, протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора, згідно п.п.3.2 договорів поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року.

Проте, як встановлено судом, жодних повідомлень про невиконання боржником ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року поручителям Смольському Н.Б ОСОБА_12 , ОСОБА_3 на час виникнення заборгованості за кредитним договором не надсилалось, в той час як 02.11.2015 р. Банком було направлено ОСОБА_4 вимогу дострокового виконання нею її зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі, дана вимога залишилася не виконаною. Вподальшому лише після спливу річного терміну 02.11.2016року поручителям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були надіслані вже досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, а 09.11.2016року ПАТ «ОТП Банк» подано позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, загалом в сумі 78 650,90 доларів США, що станом на 06.07.2016року еквівалентно 1954152,40грн. гривень, посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов`язань з повернення коштів, отриманих по вищезазначеному кредитному договору.

Аналізуючи докази, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що останній платіж по кредитному договору №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року, було внесено 03 грудня 2014року, черговий платіж у січні 2015року внесено так і не було, при наявній заборгованості за кредитним договором №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся з досудовими вимогами до поручителів про погашення заборгованості за кредитом лише 02.11.2016року, і всупереч п.п.3.1. договорів поруки №SR-600/621T/2005 від 23.12.2005 року, №SR-600/615T/2005 від 23.12.2005 року (не очікуючи виконання поручителями боргових зобов`язань протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги) звернувся з позовом до суду 09.11.2016року, проте після закінчення пресічного терміну пред`явлення вимог до поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , таким чином пройшло більше шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням і в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука вважається припиненою.

Посилання ПАТ «ОТП Банк» на те що строк позовної давності не пропущено, так як основне зобов`язання має бути виконано до 22.12.2025року суд до уваги не приймає, оскільки як вже зазначалося, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням по кредитному договору №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року вимоги до поручителів заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 251, 252, 253, 509, 525, 526, 1047, 1054, 1050, 554, 559 Цивільного кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним кредитного договору №МL-600/407Т/2005 від 23.12.2005 року укладеного між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки FIRD, а також визнати недійсними додатків до кредитного договору від 21.01.2009р., від 25.05.2009р., від 25.01.2010р., від 23.02.2011р., від 24.02.2014р. укладених між Публічним акціонерним банком «ОТП Банк» та ОСОБА_4 в частині встановлення процентної ставки FIRD - відмовити

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки - задовольнити.

Визнати припиненою поруку, згідно договору поруки №SR-600/621T/2005 укладеного 23.12.2005 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором поруки - задовольнити.

Визнати припиненою поруку, згідно договору поруки №SR-600/615T/2005 укладеного 23.12.2005 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в користь ОСОБА_2 551грн.сплаченого при зверненні до суду судового збору

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в користь ОСОБА_3 640грн.сплаченого при зверненні до суду судового збору

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 – місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 – місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 – місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Акціонерне товариство «ОТП Банк» – місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21685166

Головуючий суддяВ. М. Братасюк