Ухвала суду № 82090818, 24.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.05.2019

Справа № 320/2114/19

1-кс/320/2688/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької у складі Ковальова Ю.В.,

секретар судового засідання – Левандовська О.М.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Мовчан Г.В., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Кісілічак С.В., по кримінальному провадженню № 12019080140000693 від 13.03.2019, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терпіння, Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, неодруженого, який має неповну середню освіту, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 08.04.1998 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 2, 44 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 46-1 КК України звільнений від відбуття покарання з відстрочкою виконання вироку на строк: 1 рік 6 місяців;

- 26.12.2001 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст.185 КК України. Призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Звільнився 25.06.2005 по відбуттю строку покарання;

- 20.10.2014 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст.185 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі статті 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням 1 рік;

- 07.08.2018 Мелітопольською місцевою прокуратурою направлено обвинувальний акт до Мелітопольського міськрайонного суду по кримінальному провадженню № 12018080140002164 від 07.07.2018 за ч. 3 ст. 297 КК України. Вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 19.02.2019 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

який підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

за участі:

слідчого – Мовчан Г.В.,

прокурора - Кісілічак С.В.,

захисника підозрюваного – Ігнатова Є.Є.,

встановила:

24 травня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Мовчан Г.В., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Кісілічак С.В., по кримінальному провадженню № 12019080140000693 від 13.03.2019, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , який підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 07.03.2019 приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з неогородженої території вищевказаного домоволодіння викрав належне потерпілому ОСОБА_2 велосипед «Україна» в рамі синього кольору, вартістю 533 гривні 33 копійок, після чого з місця події зник і розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється таємному викраденні чужого майна (крадіжці), що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Вказане правопорушення 12.03.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080140000693, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 .. обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом огляду місця події; допитом потерпілого ОСОБА_2 ; допитом свідка ОСОБА_3 ; допитом свідка ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_1 ; протоколом огляду предмета, а саме велосипеду «Україна»; протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2019.

ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді штрафу, громадських робіт, виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох. Крім того, ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Злочин вчинив під час іспитового строку, що свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, відповідних висновків не зробив, а продовжує вчиняти умисні корисливі злочини. Встановлено, що ОСОБА_1 не працевлаштований, міцних соціальних зв`язку немає, тому є достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), та з метою ухилення від кримінального покарання – може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання підозрюваний зобов`язується виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки. Враховуючи тяжкість злочину, відсутність постійного джерела доходу, попередні судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення;

- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним

ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні.

- відсутність таких осіб, а також враховуючи, що сам ОСОБА_1 не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ст. 181 КПК України, вважаю, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою строком на 60 днів.

В судовому засіданні слідчий підтримала заявлене клопотання з підстав, викладених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому зазначала, що за викликом підозрюваний з`являється.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є всі підстави для задоволення клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою провину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення визнав, однак не бажає, щоб відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Пояснював, що працює у с. Гірсівка, розбирає будинки. Протягом десяти років він мешкав з ОСОБА_5 . Два роки тому вони розійшлися. ОСОБА_6 не віддавала йому його речі, тому він вирішив забрати у неї її велосипед. Однак, як виявилося у подальшому, ОСОБА_6 вже мешкає з іншим співмешканцем по АДРЕСА_3 , а велосипед, який він забрав належить іншій особі. Наразі велосипед він повернув.

Захисник підозрюваного - адвокат Ігнатов Є.Є. підтримав позицію свого підзахисного, зазначив, що достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та долученими до клопотання підтверджується на даній стадії слідства, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Матеріалами справи встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку та знову підозрюється у вчиненні злочину під час іспитового строку.

Також слідчий суддя враховує обставини скоєного кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , визнання останнім своєї причетності до скоєного, виявленого наміру співпрацювати зі слідством, відшкодуванням завданої матеріальної шкоди.

Окрім того, прокурором у судовому засіданні не надано доказів того, що підозрюваний переховувався від органів досудового розслідування, не з`являвся за викликом слідчого. В матеріалах клопотання такі докази також відсутні, що спростовує заявлений прокурором у судовому засіданні ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Також, під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), у зв`язку з чим слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання;2) особиста порука;3) застава;4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_1 може бути особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 179, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

У клопотанні слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Мовчан Г.В., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Кісілічак С.В., по кримінальному провадженню № 12019080140000693 від 13.03.2019, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 – відмовити.

Обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, тобто до 24 липня 2019 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 :

не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Зазначені обов`язки діють до 24 липня 2019 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Мовчан ОСОБА_7 В.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Ковальова Ю.В.