Рішення № 82087564, 21.05.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23005/18

провадження № 2/753/2163/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Сирбул О.Ф.

при секретарі Слакви О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чорного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.03.2008 року між позивачем та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір № 054-2008-601 на споживчі потреби, згідно якого відповідач узяв на себе зобов`язання видати позивачу у якості кредиту грошові кошти в іноземній валюті в сумі 54 900,00 швейцарських франків, з терміном погашення кредиту до 01.03.2028 року та процентною ставною 11,45% річних.

Позивач зазначає, що при підписанні кредитного договору ПАТ «Універсал Банк» було порушено законні права позичальника, як споживача фінансових послуг, ПАТ «Універсал Банк» вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів позичальника в оману стосовно валюти кредиту, порядку його надання, процентної ставки за кредитом, умов повернення кредиту споживачем, загальної вартості кредиту. Договір про надання споживчого кредиту № 054-2008-601 від 07.03.2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає вимогам законодавства України, інтересам та волі позичальника, порушує його права та законні інтереси, як споживача кредитної послуги, з боку банку. У договорі відсутні істотні умови та їх зміст неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства, банком не була проведена переддоговірна робота, договір банком не виконано.

Також позивач вважає, що договір про надання споживчого кредиту № 054-2008-601 від 07.03.2008 року є таким, що суперечить нормам законодавства, а тому є недійсним, оскільки він укладений позивачем під впливом омани, містить несправедливі умови, укладений із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, порушує принцип рівності сторін та не містить усіх істотних умов загальної вартості кредиту.

Тому посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 054-2008-601 від 07.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк».

Ухвалою суду від 13.12.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив суду, що перед укладенням кредитного договору позивача було проінформовано про всі умови договору.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 054-2008-601, за умовами якого кредитор ВАТ «Універсал Банк» зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_2 на умовах цього договору грошові кошти в сумі 54 900,00 швейцарських франків, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,45% річних (далі «базова процентна ставка») в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 268 498,94 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума кредиту виражена у іноземній валюті. Крім того, сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.5. Розділу 2 кредитного договору, розмір щомісячного платежу встановлений в Графіку погашення кредиту, що викладений у Додатку № 2 до даного договору.

Згідно вказаного графіку платежів (Додаток № 2 до кредитного договору № 054-2008-601 від 07.03.2008 року), сторонами кредитного договору було погоджено розмір щомісячного платежу на рівні 582,66 швейцарських франків.

Відповідно до п. 2.7. Розділу 2 кредитного договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків «30/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок позичальника, вказаний у п. 2.1.3. договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості позичальника (а саме: на суму кредиту, що не повернута кредитору), виходячи з кількості 30 днів у місяці й 360 днів у році. Дата остаточного погашення кредиту в розрахунок не включається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 5.3.2. п. 5.3. Розділу 3 кредитного договору, позичальник зобов`язаний: повернути кредит в сумі, вказаній у п. 1.1. цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

Як роз`яснено п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 11.09.2013 року у справі № 6-40 цс 13 дійшла до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по - перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України); по - друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по - третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог, сторона позивача посилається, зокрема, на те, що позивачу не було надано повної інформації щодо умов кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до п. 8.5. Розділу 8 кредитного договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, зокрема, що: до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у кредитора, а саме: найменування та місцезнаходження кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту) тощо.

Виходячи із загальних умов, укладеного між сторонами кредитного договору, сторонами досягнуто домовленість про істотні умови договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про відсоткову ставку по кредиту, зміну процентної ставки за користування коштами понад встановлений строк, валюту кредитування. При цьому, позивачем підписано вказаний кредитний договір на кожному аркуші договору, підписано графік платежів, що свідчить про ознайомлення з умовами кредитного договору та виразу повної згоди під час його підписання з умовами, викладеними у ньому. Також, позивачем підписано Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту, що свідчить про погодження надання відповідачем позивачу супутніх послуг по договору. Крім того, з обгрунтування позовних вимог вбачається, що позивачем здійснювалась сплата грошових коштів по кредиту, що свідчить про те, що позивач погоджувався з усіма умовами кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, та виконував їх.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2. до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 259, 265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: