Рішення № 82087063, 30.05.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/635/2019

Єдиний унікальний номер 225/2307/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Нємиш Н.В.,

за участю

секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він знаходився у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», зокрема з відокремленим підрозділом «Шахта «Північна». 27.02.2019 був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку зі скороченням чисельності. В цей же день розрахунок з ним всіх належних виплат при звільненні не провели, а саме не виплатили заборгованість по заробітній платі за лютий 2019 року, вихідну допомогу за довголітню працю. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надавши суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Надала відзив на позовну заяву, зазначила, що ДП «Торецьквугілля» повністю заперечує проти сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 даній ситуації вина підприємства відсутня у зв`язку з тим, що заробітна плата та розрахункові виплати при звільненні працівникам шахти, на якій працював позивач, виплачуються за рахунок коштів державної бюджетної програми «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості». ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» з 2016 року повністю припинило роботи по видобутку рядового вугілля, а тому відсутні власні кошти. Не зважаючи на те, що на 1 півріччя 2019 за кошторисом витрат ВП «Шахта «Північна» закладені кошти для виплат працівникам всіх сум, що належать їм від підприємства при звільненні за скороченням штату. Також зазначено, що станом на 09.04.2019 року всі належні кошти були сплачені позивачу, а саме заробітна плата, допомога по скороченню та допомога за довголітню працю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1,24,44,20,40,58 від 01.04.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач з 02.11.1992 працював на ВП «Шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля». Згідно до наказу № 23к від 27.02.2019 ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади в зв`язку з скороченням чисельності на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство остаточний розрахунок з ОСОБА_1 належних до сплати сум по заборгованості по заробітній платі, допомогу по скороченню та допомогу за довголітню працю не провели. Остаточний розрахунок з позивачем був проведений 09 квітня 2019 року відповідно до платіжного доручення від 01.04.2019.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – на число календарних днів за цей період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем заборгованості по заробітній платі, допомоги по скороченню та допомоги за довголітню працю є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 28 лютого 2019 року по 09 квітня 2019 року.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату № 01/175 від 05.04.2019 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 413 грн. 12 коп.

Враховуючи зазначене, положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 28.02.2019 по 09.04.2019 на загальну суму 11567 грн. 36 коп., виходячи із 28 робочих днів при середньоденному заробітку у розмірі 413 грн. 12 коп.

У зв`язку з тим, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 09 квітня 2019 року відповідно до платіжного доручення від 01.04.2019, то вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 27.02.2019 по день ухвалення рішення у дійсній справі, тобто по 30.05.2019 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого при зверненні до суду, тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Торецьквугілля" Міністерства вугільної промисловості України (місце знаходження: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 11567 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 36 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 03.10.2017 (п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя