Постанова № 82086894, 30.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/748/19Головуючий по 1 інстанції - Здоровило В.А. Категорія: 304090000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Гончар Н.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 05.09.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.12.2018 року склала 16 059, 78 гривень, в тому числі: 6173,41 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 8 645,43 грн – нараховано пені, 500 грн - штраф (фіксована частина); 740, 94 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В мотивування рішення судом зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору приєднання, оскільки із доданої анкети не видно яку саме картку бажав оформити відповідач, що унеможливлює визначити відповідно до яких тарифів йому нараховувались відсотки, пеня та штрафи.

Крім того, в загальних положеннях витягу із Умов та Правил надання банківських послуг, вказано, що ПАТ КБ «Приватбанк» діє на підставі ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.2009 року. Як вбачається із доданої до позовної заяви копії банківської ліцензії на даний час АТ КБ «Приватбанк» діє на підставі ліцензії №22 від 05.10.2011 року, що свідчить про те, що додані до справи Умови та Правила надання банківських послуг, на момент укладення договору вже не діяли. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк не надав жодного доказу того, що надані ним Умови та Правила надання банківських послуг дійсно являються складовою частиною укладеного між сторонами договору, враховуючи, що і надані Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, тому їх не можна визнати належними та допустимими доказами у справі.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просило апеляційний суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов банку.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованим кредитом умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Відповідач в анкеті висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, банком зазначено, що на підтвердження надання кредиту додається виписка по руху коштів з якої чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, а отже і отримав картку «Універсальна».

Крім того, зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 року по справі№441/569/17, від 07.03.2018 року по справі №755/18246/15-ц, від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц зазначив, що підпис позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не є обов`язковим.

Зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, у відповідності до якої, крім його анкетних даних не міститься жодної інформації про обрану послугу банку.

Також в анкеті-заяві зазначено, що ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, позичальник просить надати перераховані нижче послуги: платіжна картка «Універсальна», карта для виплат, картка класу Голд, преміальна картка, ідентифікація з паспортом. Однак заява-анкета не містить відомостей про обрання позичальником одного із перелічених банківських послуг.

В анкеті-заяві передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/Gold, однак відповідна графа не заповнена.

Також в анкеті-заяві вказано, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Проте в матеріалах справи відсутня пам`ятка клієнта.

До матеріалів справи додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна». Вказаний документ сторонами не підписаний. В наданому витязі вказано тарифи чотирьох кредитних карток «Універсальна», а саме: 1) «Універсальна , 30 днів пільгового періоду»; 2) «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; 3) «Універсальна Contract»; 4) «Універсальна Gold». Проте не зазначено, яка із цих тарифів були надані відповідачу. Не вказане про це і в позовній заяві.

Таким чином, у зазначеній анкеті-заяві відсутні дані про те, яка банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено кредитний ліміт та строк дії картки.

У анкеті - заяві підписаній ОСОБА_1 зазначено, що він згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 06 грудня 2018 року, за розрахунком банку, має заборгованість на загальну суму 16 059, 78 грн, яка складається із 6 173, 41 грн – заборгованість за відсотками; 8 645, 43 грн – заборгованість за пенею; а також заборгованість по судовим штрафам в розмірі 1240,94 грн.

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Разом з тим, для встановлення та перевірки дійсного розміру заборгованості ОСОБА_1 та правильності його нарахування, необхідна наявність умов та правил надання банківських послуг, які були чинними на момент укладення кредитного договору.

Як доказ банком надано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, в загальних положеннях яких вказано, що ПАТ КБ «Приватбанк» діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 29 липня 2009 року.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до доданої до позовної банківської ліцензії на даний час АТ КБ «Приватбанк» діє на підставі ліцензії №22 від 05.10.2011 року, що свідчить про те, що додані до справи Умови та Правила надання банківських послуг, на момент укладення договору вже не діяли.

Щодо посилань банку на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 21.03.2018 року по справі №441/569/17, від 07.03.2018 року по справі №755/18246/15-ц, від 06.02.2018 року по справі №755/2720/16-ц, в яких зазначено про те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту.

Колегією суддів встановлено, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не являються складовою частиною укладеного між сторонами договору. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка б містила посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, банком надано не було.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Враховуючи те, що саме в умовах та правилах надання банківських послуг міститься основна інформація щодо умов належного виконання договору, нарахування відсотків та штрафних санкцій, термін дії договору та умови перевипуску картки, а також права та обов`язки сторін, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого банком розрахунку.

Подані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не може оцінюватися судом, як належний доказ у справі.

Тобто, колегія суддів вважає, що банком не доведено як факт укладення кредитного договору саме на зазначених ним у позові умовах, так і розміру заборгованості, оскільки правильність зробленого розрахунку перевірити судом неможливо.

У підтвердження доводів заборгованості за кредитним договором, позивач надав до суду апеляційної інстанції виписки по руху коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 . № НОМЕР_1 , який визначений періодом з 01.01.1999 року по 26.03.2019 року, як аналітичний документ банку, складений в односторонньому порядку, що не був погоджений із відповідачем, тому він також не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Тому висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог позивача ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: