Рішення № 82076639, 29.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2019 р. № 820/5122/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка А.В.

за участю секретаря судового засідання - Алавердян Е.А.,

представника позивача - ОСОБА_4

представник відповідача - Дробчак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) до Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця Мотуз О.О.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд вважає вказати наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з пп. 80.2.3 п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 року №№ 5322,5323,5383,5382 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 року №4095, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 12.06.2018 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.

Касир ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.08.2001 року) 12.06.2018 отримавши під розписку копію наказу від 07.06.2018 року № 4095 відмовила від проведення фактичної перевірки, про що, відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодекс України складено акт від 12.06.2018 року № 4377/20-40-14-10.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України працівниками управління аудиту за місцем проведення перевірки, а саме: АДРЕСА_2, було складено акт від 12.06.2018 року № 4377/20-40-14-10/3346009220, що засвідчує факт відмови касира ОСОБА_3 , у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках. Один примірник акту відмови від допуску до проведення перевірки було вручено касиру ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, неможливо було розпочати фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_1 та наказ від 07.06.18 № 4095 залишився без виконання.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги п.п.16.1.9, п.16.1.1, п.16.1 ст.16, ст.81 Податкового кодексу України, згідно з якими платники податків зобов`язані допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 України, у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано адміністративний арешт майна такого платника податків - як винятковий спосіб забезпечення виконання останнім його обов`язків, визначених законом.

Рішення про застосування арешту майна платника податків приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу (п. 94.6 ст. 94 ПК України), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 283 КАС України, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів при здійснені ними передбачених законом повноважень. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі і відповідати вимогам вказаної статті.

Судом встановлено, що на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ 22.06.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення №6451/ФОП/20-40-14-10-19 про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до Розділу 4 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків від 14.07.2017 № 632 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешт) майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відтак, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин та в силу діючих нору законодавства контролюючий орган уповноважений звернутися до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків визначений як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Вказане положення дозволяє дійти висновку, що адміністративний арешт активів є за своїм змістом заходом процедурного примусу, спрямованого на спонукання платника податків до виконання передбачених Кодексом обов`язків. Арешт може бути наслідком як вчиненого платником податків правопорушення (зокрема, у вигляді необґрунтованої відмови у допуску посадових осіб органів ДФС до проведення перевірки).

Надане у статті 94 Податкового кодексу України визначення адміністративного арешт» майна за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДФС до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача.

Статтею 94 ПК України закріплена можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

Податковим кодексом України встановлений захід податкового примусу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п.20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 ГЖ України), проте не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Окрім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті заяви на підставі ст.283 КАС України.

При цьому, підставою для звернення із заявою у порядку, визначеному ст.238 КАС України саме щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з посиланням на п.п.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України є не допуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до обстеження територій і приміщень.

Заяву з посиланням на зазначені обставини має бути подано до суду протягом 24 годин з моменту виникнення таких обставин, тобто, протягом доби з моменту не допуску перевіряючих до обстеження територій і приміщень, однак, у межах спірних правовідносин із такою заявою контролюючий орган до суду не звертався.

Зазначення у заяві по справі вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є обраним заявником способом податкового примусу у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, однак доказів дотримання процедури застосування такого заходу податкового примусу позивачем до позовної заяви не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином частково обґрунтовані, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій - задовольнити частково.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області №6451/фоп/20-40 -14-10-19 від 22 червня 2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 30 травня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.