Рішення № 82075373, 30.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5116/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Радчука А.А.,

за участю секретаря -Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: прокурора -Риженко М.Ю.

представника Міністерства

оборони України -Дубчак Д.В.

представника Південного

управління капітального будівництва -Коломойцевої О.І.

Міністерства оборони України

представника відповідача -Копиця С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Військової прокуратури південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 24980210) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.07.2013 року Перший заступник прокурора Південного регіону нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002572310 від 15.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту № 1060/23-4/24980210 від 23.02.3012 року “Про результати виїзної планової перевірки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року” було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002572310 від 15.03.2012 року, яким останньому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 7 817 017,00 грн., у тому числі: за основним платежем – 7 648 056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 168 961,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, позов Першого заступника прокурора Південного регіону нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002572310 від 15.03.2012 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2019 року частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року – скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи касаційну скаргу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що для правильного вирішення питання про дійсний податковий обов`язок позивача у правовідносинах, щодо яких виник спір, судам необхідно було ретельно дослідити природу укладених ним договорів про будівництво житла у порядку пайової участі, зокрема перевірити наявність у Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України відповідного майна, внесеного у спільну діяльність, та права на внесення такого майна у спільну діяльність. При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм, а також перевірити доводи органу доходів і зборів щодо пропуску Першим заступником прокурора Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері при зверненні з позовом до суду строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення права звернення з позовом до суду).

12.02.2019 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року прийнято до провадження справу за позовом Південного регіону нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В тексті відзиву відповідач фактично дублює зміст акту перевірки, зазначаючи при цьому про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що під час звернення до суду з цим позовом прокурором було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними, яке судом було задоволено та відкрито провадження по справі

Щодо встановлених, на думку відповідача, порушень позивач зазначає, що між Південним УКБ та ТОВ «УВГП-Система» був укладений договір від 25.11.2004 № 227/УПБ-70Д «Про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей». На виконання умов вказаного договору ТОВ «УВГП-Система» передало, а Південне УКБ отримало 30 квартир, а згодом Південне УКБ передало зазначені 30 квартир Білгород-Дністровський КЕЧ під заселення. При цьому, вартість зазначених квартир зараховано до дохідної частини Державного бюджету України (надходження в натуральній формі), як кошти еквівалентні вартості безоплатно отриманих квартир. Власником зазначених квартир, відповідно до договору, виступає Держава Україна в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства оборони України, свідоцтва на право власності на нерухоме майно оформлені на користь Держави 27.04.2009. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2011 заборгованість Південного УКБ визнана нульовою, оскільки ТОВ «УВГП-Система» не висувала вимоги щодо повернення переданих Міністерству оборони України 30 квартир, а сума 10393580,60 грн вважається штрафними санкціями за невиконання умов договору та відповідно до п. п. 136.1, 136.1.5 ст. 136 ПК України не враховується у склад доходів для визначення об`єкту оподаткування.

Також, позивач не погоджується з доводами відповідача стосовно заниження Південним УКБ валового доходу на загальну суму 29500017 грн., оскільки Південним УКБ були укладені договори про будівництво групи житлових будинків в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей з ПП ВКФ «Мікромегас» (від 31.12.2004 № 227/УПБ-64Д) та ВАТ «Чорноморгідробуд» (від 25.11.2004 № 227/УПБ-39Д), а на момент проведення перевірки будівництво будинків за зазначеними договорами не було завершено, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав для визнання зазначеної заборгованості безнадійної.

Від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив, в якій, крім обставин, викладених у відповіді на відзив позивача, також зазначено, що Південне УКБ МОУ є організацією Міністерства оборони України та створено Міністерством оборони України для реалізації його цілій та завдань щодо будівництва, і здійснює функції від імені МОУ в тому числі по підписанню від імені Міністерства оборони України відповідних договорів, контроль за будівництвом та прийняттям від імені та на користь Міністерства оборони України виконаних робіт, майнових прав а також іншого за результатами діяльності саме Міністерства оборони України та Пайовиків.

В межах укладених договорів з ПП ВКФ «Мікромегас» та ВАТ «Чорноморгідробуд», ОСОБА_1 УКБ ОСОБА_2 , як організація Міністерства оборони України, здійснює лише функції Замовника в частині контролю за будівництвом, яке в свою чергу здійснює Міністерство оборони України та сторони за укладеними договорами. Доходи від таких операцій Південне УКБ МОУ не отримує, тому і не здійснює їх податковий облік, так як це не є результатом господарської діяльності Південного УКБ МОУ

Південне УКБ МО України, в рамках вищенаведених договорів, здійснює технічний нагляд та контроль за будівництвом,

В рамках таких відносин Південне УКБ МОУ отримує дохід від діяльності пов`язаної лише з проведенням технічного нагляду за будівництвом.

Валові витрати по договорам укладеним з ВАТ «Чорноморгідробуд» та ПП ВКФ «Мікромегас» становлять 29500017 грн., однак, як зазначає позивач, з незрозумілих обставин та без пояснень фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси, зазначені суми не включено до валових витрат.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

17.04.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся з позовом до адміністративного суду після спливу встановленого загального шестимісячного строку та місячного строку з дня закінчення досудового порядку вирішення спору.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку зі закінченням строку звернення до суду, оскільки при зверненні до суду було дотримано встановлений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу, що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які відповідач вважає підставами для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, ухвалою суду від 18.04.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні 21.05.2019 року, враховуючи, що прокуратура Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, припинена, у відповідності до ст. 52 КАС України, суд, заслухавши думку сторін, які не заперечували, ухвалою від 21.05.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінив позивача на правонаступника - Військову прокуратуру південного регіону України.

Також в судовому засіданні 21.05.2019 року, враховуючи, що державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, припинена, у відповідності до ст. 52 КАС України, суд, заслухавши думку сторін, які не заперечували, ухвалою від 21.05.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінив відповідача на правонаступника – Головне управління ДФС в Одеській області.

В судовому засіданні 21.05.2019 року представник прокурор підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 21.05.2019 року представник Міністерства оборони України підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 21.05.2019 року представник Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 21.05.2019 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у період з 27.01.2012 року по 16.02.2012 року на підставі направлень від 24.01.2012 року № 000329/257, № 000330/258, № 000332/260, № 000333/261, № 000331/259, від 20.01.2012 № 000349/186, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси посадовими особами відповідача згідно із п. 77.1, п. 77.2, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та згідно плану-графіку на І квартал 2012 року проведено планову виїзну перевірку Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 23.02.2012 року № 1060/23-4/24980210 “Про результати виїзної планової перевірки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року”, відповідно до висновку якого встановлено порушення Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, зокрема, п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, п.п. 135.5.4 п. 135 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п. 138.10.2 “г”, п.п. 138.10.2 “е”, п.п. 138.10.2 “є”, п.п. 138.10.3 “д”, п.п. 138.10.4 “в” п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 648 056 грн., у т.ч. по періодах: 9 місяців 2010 року - на суму 374 642 грн.; 2010 рік - на суму 675 838 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 4 176 371 грн., 2-3 квартали 2011 року - на суму 6 738 008 грн. (а.с. 11-59 том І).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002572310 від 15.03.2012 року, яким Південному управлінню капітальному будівництву Міністерства оборони України останньому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 7 817 017,00 грн., у тому числі: за основним платежем – 7 648 056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 168 961,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про безоплатне отримання Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України товарів, робіт та послуг, які розцінено як безповоротну фінансову допомогу (у зв`язку з винесенням Господарським судом Одеської області рішення від 12.07.2011 року у справі № 19/17-2363-2011), та наявністю безнадійної (простроченої) кредиторської заборгованості (у зв`язку з нарахуванням кредиторської заборгованості перед ПП “Мікромегас” та ВАТ “Чорноморгідробуд” відповідно до договорів про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей), які укладалися з Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, у зв`язку з чим порушено п. 2 ст. 3 Законів України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.6. п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 135.5.4 п. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п. 138.10.2 “г”, п.п. 138.10.2 “е”, п.п. 138.10.2 “є”, п.п. 138.10.3 “д”, п.п. 138.10.4 “в”, п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, заступник прокурора Південного регіону нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового України кодексу (тут і надалі за текстом всі посилання вчинені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) - та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

У відповідності до пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що безповоротна фінансова допомога - це зокрема: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платник) податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”.

Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 Податкового кодексу України на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 Податкового кодексу України.

Інші доходи згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом “а” підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України”, Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України”, п. 1 Положення “Про Міністерство оборони України”, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/2011, є центральним органом виконавчої влади і військового управління. Останній забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони Держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань. Як орган виконавчої влади Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” майно, матеріальні і грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України. Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Судом встановлено, що між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та TOB “УГВП-Система” укладено договір № 227/УПБ - 70 Д від 25.11.2004 року “Про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” (а.с. 89-97 том І).

Облік договорів вівся, згідно методичних рекомендацій по відображенню за бухгалтерським обліком укладених договорів спільної діяльності у будівництві житла за № 227/10/433 від 31.01.2007 року, затверджених директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

На виконання умов договору № 227/УПБ -70 Д від 25.11.2004 року TOB “УГВП-Система” передало, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України отримало 30 квартир, загальною площею 2 616,4 кв. м. у м. Білгород-Дністровський по вул. Пирогова, 2 -а на підставі акту передачі квартир під заселення № 3 від 21.10.2009 року (а.с. 100 том І).

Згідно п. 11 Методичних рекомендацій № 227/10/433 від 31.01.2007 року актами № 09-Півд/17 від 22.10.2009 року та № 09-Півд/18 від 22.10.2009 року передачі квартир під заселення Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України передало зазначені 30 квартир, загальною площею 2 616,4 кв. м. у м. Білгород-Дністровський по вул. Пирогова, 2 -а Білгород-Дністровський КЕЧ під заселення (а.с. 101-103 том І).

Вартість, зазначених 30 квартир зараховано до доходної частини Державного бюджету України (надходження в натуральній формі), як кошти еквівалентні вартості безоплатно отриманих квартир.

Судом встановлено, що згідно договору № 227/УПБ - 70 Д укладеного позивачем з TOB “УГВП-Система”, власником зазначених 30 квартир, загальною площею 2 616,4 кв. м. у м. Білгород-Дністровський по вул. Пирогова, 2-а, виступає Держава Україна в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства оборони України, свідоцтва на право власності на нерухоме майно оформлені на користь Держави 27 квітня 2009 року, (а.с. 104-184 том І). Зазначені свідоцтва на право власності на нерухоме майно оформлені на користь Держави та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, були надані позивачем при проведенні перевірки, що не спростовувалось представником відповідача.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року у справі № 19/17-2363-2011 задоволено позовні вимоги Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, саме: розірвано договір № 227/УБП-70 Д про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладений 25 листопада 2004 року між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та TOB “УВГП-Система”. Стягнуто з TOB “УВГП-Система” на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 14 876 669 грн. 31 коп.; 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Зобов`язано TOB “УВГП-Система” зняти огорожу з будівельного майданчика за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 та провести демонтаж, вивезення техніки та іншого майна TOB “УВГП-Система”, що зберігаються на будівельному майданчику.

Посилаючись на мотивувальну частину рішення суду, яке набрало на момент проведення перевірки законної сили, відповідачем визначено отримані Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України УКБ від TOB “УВГП-Система” за актом прийому-передачі №3 від 21.10.2009 року квартири у кількості 30 одиниць як безповоротно фінансову допомогу.

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 185 від 24.04.2008 року вартість отриманих Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України квартир за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Пирогова, 2-а, оцінено в розмірі 10 393 580 грн. 60 коп. Вказане рішення суду на час проведення перевірки набрало законної сили.

Водночас, суд вважає, що відповідачем під час винесення податкового повідомлення-рішення не враховано умови договору та фактичні обставини щодо подальшого руху квартир (майна) та реєстрації права власності на них.

Зокрема, згідно з п. 1 Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України саме на останнього Міністерством оборони України покладено обов`язок здійснювати функції замовника капітального будівництва об`єктів житлово-комунального, соціального та загальновійськового призначення.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 25.12.2008 року № 2/70 СП до договору № 227/УПБ-70 Д, яка є невід`ємною частиною основного договору, внесено зміни до деяких пунктів, з викладенням їх у наступній редакції:

- п. 3.6: пайовик за свій рахунок проводить оформлення права власності на свою частку квартир, а також здійснює реєстрацію квартир, що передаються замовнику, в державну власність в оперативне управління Міністерства оборони України;

- п. 3.7: пайовик достроково передає замовнику 30 квартир в Одеській АДРЕСА_1 (а.с. 95-97 том І).

Як встановлено судом, на виконання п. 3.6 договору TOB “УВГП-Система” 27.04.2009 року у виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради зареєстровано та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно на 30 квартир (104-184 том І).

Відповідно до вищезазначених свідоцтв форма власності квартир визначена як державна, при цьому власником є держава Україна в особі Верховної Ради України та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

Як встановлено, судом вище, оформлені належним чином 30 квартир 21.10.2009 року за актом № 3 прийому-передачі TOB “УВГП-Система” передало Міністерству оборони України в особі начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, а останнім 22.10.2009 року на підставі актів прийому-передачі № 09-Півд/17 та 09-Півд/18 квартири в кількості 30 одиниць передано до установ Міністерства оборони України (Білгород-Дністровської КЕЧ та КЕВ міста Одеси, де вони були поставлені на бухгалтерський облік).

Суд також зазначає, що у відповіді на письмовий запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.02.2012 року позивачем повторно були надані копії свідоцтв на право власності на нерухоме майно оформлені на користь Держави та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд вважає, що з боку Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України відсутні порушення вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, так як власником переданих квартир виступає Держава Україна в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

В акті перевірки відповідач посилається лише на акт прийому квартир під заселення № 3 від 21.10.2009 року, однак як вбачається з актів № 09-Півд/17 від 22.10.2009 року та № 09-Півд/18 від 22.10.2009 року передачі квартир під заселення, Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України безоплатно передало зазначені 30 квартир до Білгород-Дністровської КЕЧ.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового Кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Отже, враховуючи, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України не отримувало у власність квартири на підставі договору від 25.11.2004 року № 227/УБП-70 Д та рішення суду від 12.07.2011 року у справі № 19/17-2363-2011 та зазначені квартири не використовувались у господарській діяльності підприємства, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України доходів на суму 10 393 581 грн. за отримання квартир.

Окрім того, згідно з п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, у відповідача також були відсутні підстави для віднесення до доходів Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України визначених судом штрафних санкцій у сумі 14 876 669 грн., оскільки фактично вони не надходили ні на рахунок Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на ні рахунок Міністерства оборони України.

При цьому, безпідставно розцінюючи дану операцію як “безоплатне отримання товару”, податковим органом необґрунтовано застосовано положення підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є товари, що надаються за договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачена грошова компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких, роботи (послуги), виконувані без вимоги про компенсацію їх вартості, товари, передані юридичній або фізичній особі на відповідальне зберігання та використані ним.

Договір про будівництво житла у порядку пайової участі від 25.11.2004 року № 227/УБП-70 Д належать до категорії оплатних договорів, пайовий внесок Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України визначено п. 4.1 договору, що в свою чергу, унеможливлює застосування до нього положень Податкового кодексу України про наслідки безоплатного отримання товарів.

Крім того, судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у справі № 19/17-2363-2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року, апеляційну скаргу TOB “УВГП-Система” задоволено та рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року по справі № 19/17-2363-2011 скасовано, яке було підставою для нарахування податку на прибуток, виходячи із суми 10 393 580 грн. 60 коп. (за передачу квартир) та суми в розмірі 14 876 669 грн. (штрафних санкцій згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року).

Також, під час проведення перевірки відповідачем були досліджені договори укладені позивачем з ПП “Мікромегас” та ВАТ “Чорноморгідробуд”.

При цьому, посилаючись на існуючу протягом тривалого часу кредиторську заборгованість, за якою нібито сплив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, відповідач визначив виконані роботи на відповідні суми як безповоротну фінансову допомогу та дійшов висновку про заниження Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України доходів за 2 квартал 2011 року на суму 18 578 994 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 923 090 грн., а всього на загальну суму 19 502 084 грн.

Суд вважає, що наведена правова позиція є помилковою, оскільки ґрунтується на помилковому трактуванні норм матеріального права.

Так, судом встановлено, що 31 грудня 2004 року між приватним підприємством виробничо-комерційна фірма “Мікромегас” (далі - ПП ВКФ “Мікромегас”) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено договір № 227/УПБ-64Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей (а.с. 185-190 том І).

Згідно з п. 2.1 договору на ПП ВКФ “Мікромегас” покладається фінансування та будівництво групи житлових будинків, а на Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України - виділення земельної ділянки під будівництво.

Пунктом 5.2 договору встановлено строк здачі об`єкта в експлуатацію - грудень 2008 року.

Пунктом 4 додаткової угоди № 7/64 від 29 серпня 2011 року сторони домовилися, що остаточні взаєморозрахунки за договором будуть проведені після закінчення ПП ВКФ “Мікромегас” забудови на відведеній земельній ділянці та уточнення загальної площі збудованого житла за даними Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Наведена додаткова угода набула чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору № 227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Таким чином, момент виникнення права вимоги розрахунку за договірними зобов`язаннями між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ПП ВКФ “Мікромегас” виникає після закінчення будівництва та визначення загальної площі збудованого житла.

Приймаючи до уваги, що станом на час проведення перевірки будівництво ще тривало, перебіг строку позовної давності не почався, а тому висновки акту перевірки відповідача в цій частині є такими, що суперечить вимогам закону.

Крім того, 25.11.2004 року між відкритим акціонерним товариством “Чорноморгідробуд” (далі - ВАТ “Чорноморгідробуд”) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено договір № 227/УПБ-39Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей (а.с. 212- том І).

Пунктом 3.4.1 договору сторони встановили, що загальна площа житлових приміщень остаточно буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації та документації, що буде виготовлена бюро технічної інвентаризації. Відповідно до визначеної фактичної загальної площі житлових приміщень буде остаточно визначено розмір частки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та проведено остаточний розрахунок.

Судом встановлено, що на теперішній час будівництво триває, а тому всупереч вимогам п. 5 ст. 261 ЦК України висновки акту перевірки в цій частині є таким, що суперечить вимогам закону.

Крім того, в акті перевірки наведено, що Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України занижено валовий дохід за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року на загальну суму 29 500 017 грн. та в додатку № 2.1 наведено дохід від списання кредиторської заборгованості на загальну суму 3 360 450,46 грн.

Суд зазначає, що аналітичний облік по рахунку 151 - “Капітальне будівництво” здійснюється з початку будівництва та до моменту введення об`єкту в експлуатацію. Усі витрати замовника будівництва, які пов`язані з будівництвом об`єкту обліковуються по дебету рахунка 151 та кредиту рахунка 631, зазначені рахунки передбачені для обліку витрат на будівництво незалежно за рахунок, яких коштів ведеться будівництво об`єкту. Після введення об`єкту в експлуатацію накопичена сума витрат, яка складає первісну вартість об`єкту списується в дебет відповідного рахунку.

Судом встановлено, що станом на 01.10.2011 року вартість об`єктів незавершеного будівництва Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України складала 132 468 746 грн., у зв`язку з чим, суд вважає, що під час проведення перевірки відповідачем без посилань на норми діючого законодавства, було визначено суму, що начебто належала до включення в дохід Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, ігноруючи фактичні обставини бухгалтерського обліку підприємства.

Згідно п. 137.3 ст. 137 Податкового Кодексу України та умовами договорів укладених з ВАТ “Чорноморгідробуд” за № 227/УПБ-39Д від 25.11.2004 року та ПП ВКФ “Мікромегас” за № 227/УПБ-64 Д від 31.12.2004 року на будівництво групи житлових будинків, виконуються будівельно-монтажні роботи з довготривалим (більш одного року) технологічним циклом та на момент проведення перевірки будівництво зазначених будинків не було завершено, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав для визнання, зазначеної заборгованості безнадійної, так як згідно п. 14.1.11 ст. 14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема:

- заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості.

Таким чином, з огляду на те, що договірні відносини та розрахунки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з ВАТ “Чорноморгідробуд” та ПП ВКФ “Мікромегас” по договорам № 227/УПБ-39 Д від 25.11.2004 року та № 227/УПБ-64 Д від 31.12.2004 року станом на час проведення перевірки не завершено, суд дійшов висновку, що в акті перевірки помилково відображений висновок відповідача відносно заниження Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України валового доходу за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року на загальну суму 29 500 017 грн.

Щодо природи договорів, укладених Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) з ТОВ «УВГП-Система», ПП ВКФ "Мікромегас" та ВАТ "Чорноморгідробуд" (Пайовики) про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, суд зазначає, що предметом договорів є фінансування та будівництво Пайовиками в повному обсязі житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням інженерними мережами та спорудами (Об`єкт). При цьому Пайовик здійснює у повному обсязі фінансування будівництва Об`єкту, а Замовник вносить свою пайову участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків та надання послуг, передбачених п. 4.1 договору, серед яких: виконувати дії щодо відведення земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для будівництва; узгодження з Пайовиком проектно-кошторисної документації; забезпечення за рахунок пайовичка оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, необхідних дозволів, технічних умов та іншої необхідної документації; здійснювати контроль та технічний нагляд за відповідністю вартості та якості виконуваних робіт проектам та кошторисам, перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість використовуваних матеріалів, тощо (детальний перелік в п. 4.1 укладених договорів). Розподіл Об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: Замовнику – 20% від загальної площі житла Об`єкту, Пайовику – 80% від загальної площі житла Об`єкту та 100% вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, підземні паркінги, обладнання інженерні мережі та споруди.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України не вносило жодне майно у спільну діяльність, а лише вносило участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків та надання послуг.

Слід зазначити, що згідно з п. 1 Положення про Південне управління капітального будівництва, воно є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Південне управління капітального будівництва в рамках свого Положення виконує частину функцій від імені Міністерства оборони України по підписанню відповідних договорів, в частині контролю за будівництвом, яке в свою чергу здійснюють Пайовики за договорами про будівництво житла у порядку пайової участі, а також приймає від імені та на користь Міністерства оборони України виконані роботи, майнові права.

Доходи від таких операцій Південне управління капітального будівництва не отримує, тому і не здійснює їх податковий облік, оскільки це не є результатом господарської діяльності Південного управління капітального будівництва.

Окрім цього, зі змісту акту перевірки вбачається, що Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в податковій декларації з податку на прибуток підприємства не відображено доходи у вигляді отриманої фінансової безповоротної допомоги на суму 62 529 грн., при цьому на підставі яких обставин та документів відповідачем виявлено зазначене порушення, в акті перевірки не зазначено.

Разом з тим, судом встановлено, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України не отримувало безповоротної фінансової допомоги на суму 62 529 грн. у І кварталі 2011 року.

Судом встановлено, що 18 та 24 лютого 2011 року згідно податкових повідомлень-рішень № 0001262310/0 від 14.02.2011 року та № 0001161701 від 14.02.2011 року позивачем були сплачені податок на прибуток та штрафні санкції, за даними бухгалтерського обліку вказані виплати обліковуються на рахунки 372 - розрахунки з підзвітними особами. Зазначені авансові звіти були надані у ході проведення перевірки.

Проаналізувавши вищезазначені обставини у сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002572310 від 15.03.2012 року, у зв`язку із чим воно належить до скасування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової прокуратури південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 24980210) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002572310 від 15.03.2012 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.05.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.