Рішення № 82072791, 30.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 р. Справа№200/6081/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса листування: АДРЕСА_1 )

до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи на підприємстві ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року, з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року та періоду строкової служби в лавах Збройних сил СРСР з 24 червня 1985 року по 25 травня 1987 року, скасування рішення відповідача від 15 лютого 2019 року та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу означені періоди його роботи та період строкової служби в лавах Збройних сил СРСР.

Ухвалою від 13 травня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/6081/19-а.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 6 лютого 2019 р. позивач з письмовою заявою звернувся до відповідача про призначення пенсії у відповідності до вимог пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідні документи. 15 лютого 2019 року відповідач рішенням відмовив в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. З рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вбачається, що страховий стаж складає 36 років 01 місяців 08 днів., пільговий стаж роботи складає - 05 років 06 місяців 03 дні. До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року на підприємстві ДП « Шахта ім. Д. С. Коротченко», в зв`язку з відсутністю довідки про спуски в шахту та період роботи на зазначеному підприємстві з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року оскільки професія не атестована. Також до пільгового стажу роботи не зараховано період проходження строкової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 24 червня 1985 року по 25 травня 1987 року. З діями відповідача позивач не згоден.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року на підприємстві ДП «Шахта ім. Коротченка», оскільки не надана довідка про спуски в шахту, з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2006 року на підприємстві ДП «Шахта ім. Коротченка», оскільки професія не атестована. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 9 серпня 2018 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім`я позивача підтверджується, що 21 листопада 1984 року відповідно до наказу від 27 листопада 1984 року № 1306 позивача було прийнято до ДП «Шахта ім. Коротченка» на посаду електрослюсаря підземного 3 розряду, 17 червня 1985 року відповідно о наказу від 17 червня 1985 року № 521 позивача було звільнено з підприємства у зв`язку із призовом в ряди Радянської Армії, 23 травня 1994 року відповідно до наказу від 23 травня 1994 року № 318 позивача було прийнято до ДП «Шахта ім. Коротченка» майстром по обслуговуванню телефонної мережі та 21 квітня 2003 року відповідно до наказу від 21 квітня 2003 року № 255 позивача було звільнено за власним бажанням.

6 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою призначення пенсії на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була прийнята відповідачем 6 лютого 2019 року, зареєстрована за номером 260, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 6 лютого 2019 року № 260 щодо призначення пенсії та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15 лютого 2019 року б/н, в якому відповідач зазначив, що позивачем були надані наступні документи: заява, копія паспорту і ІПН, копія трудової книжки від 01 червня 1984 року серії НОМЕР_3 , копія диплома серія ДТ № 546307 від 13 червня 1985 року, копія військового квітка серія НОМЕР_4 № НОМЕР_5 188 від 30 грудня 1991 року, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця В01 № НОМЕР_6 , копію свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_7 280925, довідка про особливий характер роботи видана підприємством Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-227 від 23 січня 2019 року, довідка, що уточнює особливий характер роботи на підприємстві ДП «Шахта ім. Коротченка» № 1-31 від 28 січня 2019 року, архівні довідки ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» від 28 січня 2019 року № 77, від 28 січня 2019 року № 80, від 28 січня 2019 року № 81, довідка про підземні спуски в шахту від 28 січня 2019 року № 80, історико-інформаційна довідка по ДП «Шахта ім. Коротченка», виписки з наказу про атестацію робочих місць по ДП «Шахта ім.Коротченка» від 28 червня 1995 року № 280, від 26 червня 2000 року № 302 з переліками робочих місць, довідка про заробітну плату з 1 серпня 1987 року по 30 жовтня 1992 року від 28 січня 2019 № 78 та з 1 червня 1994 року по 30 червня 2000 року від 28 січня 2019 року № 79. Крім того, зазначено, що до пільгового стажу за не зараховані періоди роботи з 21 листопада 1984 по 17 червня 1985 на підприємстві ДГ1 «Шахта ім. Коротченка», оскільки відсутня довідка про підземні спуски в шахту, з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року на підприємстві ДП «Шахта ім. Коротченка», оскільки професія не атестована. Страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 36 років 01 місяць 08 днів, пільговий стаж складає 5 років 06 місяців 03 дні. За таких обставин відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням згідно з пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 08 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абзацом 10 частині третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці № 41 від 1 вересня 1992 року періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону N 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку N 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з даними трудової книжки позивача в період з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року він працював на ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» майстром з обслуговування телефонної мережі.

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (діяв до 24.06.16), включено всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (позиція 1-1а розділ І Гірничі роботи).

Суд зазначає, що згідно наказів по підприємству ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» атестація робочих місць була проведена 28 червня 1995 року наказ № 280, 26 червня 2000 року наказ № 302, та 25 червня 2005 року наказ № 266, про що зокрема свідчить довідка від 4 квітня 2019 року № 1-214. Суд зазначає, що виписки з даних наказів та довідки позивачем надавались відповідачу. Отже, суд не приймає посилання відповідача на те, що професія позивача не атестована.

Враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи факту виконання позивачем в період з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року роботи, що надає право на призначення пільгової пенсії, а також наявність документів про підтвердження проведення атестації на підприємстві, суд дійшов висновку про можливість зарахування наведеного періоду роботи до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року на підприємстві ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко», у зв`язку з відсутністю довідок про підземні спуски в шахту, суд зазначає наступне.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказаний період на ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко». Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчить про зайнятість останнього за відповідною посадою.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що підстава відповідача для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року відсутності довідок про підземні спуски у шахту є неприйнятною та необґрунтованою.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що ОСОБА_2 , який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року, з 23 травня 1994 року по 21 квітня 2003 року, та як наслідок адміністративний позов позивача в цій частині є обґрунтованим та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періоду строкової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 24 червня 1985 року по 25 травня 1987 року. Проте, суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні від 15 лютого 2019 року відповідач не зазначає на те, що ним не зараховано до пільгового стажу періоду строкової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 24 червня 1985 року по 25 травня 1987 року, а тому позовна вимога позивача в цій частині є передчасної та не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовних позивача частково.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 11 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса листування: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протипранвими дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи на підприємстві ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року, з 23 травня 1994 року по 21 ІНФОРМАЦІЯ_1 2003 року.

Скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 лютого 2019 про відмову ОСОБА_1 в признначенні пенсії.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 лютого 2019 року № 260 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» з 21 листопада 1984 року по 17 червня 1985 року, з 23 травня 1994 року по 21 квітня ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з Селидовського об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 700 грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 30 травня 2019 року. Повне судове рішення складено 30 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.