Рішення № 82071692, 23.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2019 р. Справа № 120/1024/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Кашпрук О.В.,

представника відповідача: Лозінської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є інвалідом дитинства третьої групи, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "По збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску. Вважає, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не подання звіту "Про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Звертає увагу, що відповідний договір з ним не укладався. Зазначає, що відповідач своїми діями, а саме нарахуванням заборгованості зі сплати єдиного внеску порушив його законні права та інтереси.

Ухвалою від 01 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, за вказаним позовом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 16 травня 2019 року. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень. За клопотанням позивача судове засідання ухвалою від 16 травня 2019 року відкладено на 23 травня 2019 року.

Відповідно до ухвали від 23 травня 2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області від 05 жовтня 2017 року № Ф-432-02 та поновлено позивачеві строк звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні 23 травня 2019 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні поданий позов вважала безпідставним та необґрунтованим. Свою позицію мотивувала тим, що позивачем було подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014 роки, відповідно до яких самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску на суму сплати. Визначена сума платником сплачена не була, внаслідок чого виникла недоїмка. У зв`язку із виникненням недоїмки та відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сформовано вимогу про сплату боргу від 05 жовтня 2017 року. З огляду на викладене просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16 червня 2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1 . Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 745907 від 06 грудня 2012 року позивач з 01 січня 2013 року є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20%. ОСОБА_1 є інвалідом дитинства третьої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № Серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 . Крім того, з вказаного посвідчення видно, що позивачеві призначено державну соціальну допомогу у розмір 894 грн.

Встановлено також, що ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу звіти №1403861923 від 25 лютого 2014 року, № 1506090086 від 09 лютого 2015 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014 роки. Відповідно до вказаних звітів позивач визначив собі зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у сумі 4800,76 грн. та за 2014 рік у сумі 5071,80 грн.

05 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області сформувало вимогу № Ф-432-02 зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9872,56 грн.

Позивач, не погодившись вимогою про сплату боргу, вважаючи, що він є звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-V платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.

Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У той же час, подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Відтак, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну соціальну допомогу, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9872,56 грн.

Зазначене також узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний сплатити самостійно нараховану суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у поданих звітах позивач помилково вказав суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску, тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9872,56 грн. відповідно до оскаржуваної вимоги.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 05 жовтня 2017 року № Ф-432-02 та вважає її такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено повністю судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 № Ф-432-02 зі сплати заборгованості з єдиного внеску у розмірі 9872,56 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець Чабаненко Андрій Миколайович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 )

Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Рішення у повному обсязі складено 30.05.2019

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович