Рішення № 82070978, 30.05.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/182/19

2/171/384/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря Жандарук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 10.09.2010 року банк надав ОСОБА_1 (далі - відповідач) кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за користування кредитом. Однак відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим за договором станом на 31.10.2018 року виникла заборгованість на загальну суму 12094,95 грн., де заборгованість за кредитом становить 6235,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом становить 4132,63 грн., нараховано пені та комісії – 674,92 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 552,14 грн. - штраф (процентна складова). В зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № б/н від 10.09.2010 року у розмірі 12094,95 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.

04.03.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки картку у позивача отримав у 2010 році, більше жодних карток не отримував. Погашення по кредиту здійснювати не міг в зв`язку з перебуванням в зоні АТО з 11.10.2013 року. Просить відкласти розгляд справи для укладення угоди з адвокатом. У разі задоволення позовних вимог просить застосувати строк позовної давності.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

У судові засідання 02 та 30 травня 2019 року відповідач не прибув, судові повістки, направлені на адресу відповідача, повернуті за закінченням терміну зберігання, що згідно ч.1 ст.131 ЦПК України є належним повідомленням відповідача про дату та час судового розгляду. Докази на підтвердження укладення угоди з адвокатом відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди Відповідача на надання відповідної платіжної картки та видачі Позивачем Відповідачу такої картки. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору Відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним станом на 31.10.2018 року виникла заборгованість за договором на загальну суму 12094,95 грн., де заборгованість за кредитом становить 6235,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом становить 4132,63 грн., нараховано пені та комісії – 674,92 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 552,14 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором з відповідачем від 10.09.2010 року відповідач періодично користувався кредитним коштами, здійснював зняття кредитних коштів, зокрема, 20.11.2017 року знято з карткового рахунку кошти в сумі 2296 грн., та здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, в тому числі – 29.10.2015 року на суму 8,5 грн., 02.01.2018 року на суму 970 грн., 12.03.2018 року на суму 124,9 грн., 02.04.2018 року на суму 504,47 грн., 06.04.2018 року на суму 278,32 грн., 16.04.2018 та 04.05.2018 року на суму по 25 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами справи доведено існування між сторонами кредитних зобов`язань, використання відповідачем кредитних коштів, та періодичне погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит,будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Разом із цим у справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які Позивач надає суду на обґрунтування своїх вимог, не містить підпису Відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений такий учасник справи.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву.

При цьому відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відтак, суд вважає, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати штрафів за невиконання договору, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, суд приходить до висновку, що заборгованість по тілу кредиту станом на 31.10.2018 року становить 6235,26 грн. та підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 6-1412цс16.

У зв`язку з викладеним та відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК відповідач зобов`язаний сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до частини першої статті 1048, частини другої статті 1054 ЦК, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором з 28.02.2018 року. Отже, розмір процентів за період з 28.02.2018 року по 31.10.2018 року, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи із суми поточної заборгованості, облікової ставки НБУ та кількості днів прострочення за спірний період становить 263.32 грн., що розраховується наступним чином:

з 28.02.2018 року по 01.03.2018 року (ставка НБУ 16%, кількість днів 2) - 0.03 грн.;

з 02.03.2018 року по 30.03.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 29) - 0.42 грн.;

з 31.03.2018 року по 01.04.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 2) – 0.63 грн.;

з 02.04.2018 року по 05.04.2018 року (ставка НБУ 17 %, кількість днів 4) – 0.51 грн.;

з 06.04.2018 року по 29.04.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 24) – 0.78 грн.;

з 30.04.2018 року по 30.05.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 31) – 10.62 грн.;

з 31.05.2018 року по 29.06.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 31) – 21.23 грн.;

з 30.06.2018 року по 12.07.2018 року (ставка НБУ 17%, кількість днів 13) – 14.05 грн.;

з 13.07.2018 року по 30.07.2018 року ( ставка НБУ 17,5%, кількість днів 18) – 20.02 грн.;

з 31.07.2018 року по 28.08.2018 року (ставка НБУ 17.5%, кількість днів 29) – 42.58 грн.;

з 31.08.2018 року по 06.09.2018 року (ставка НБУ 17.5%, кількість днів 7) – 12.77 грн.;

з 07.09.2018 року по 29.09.2018 року (ставка НБУ 18%, кількість днів 22) – 41.28 грн.;

з 30.09.2018 року по 31.10.2018 року (ставка НБУ 18%, кількість днів 32)– 98.4 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені та комісії – 674,92 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 552 грн. 14 коп. - штраф (процентна складова) відповідно, задоволенню не підлягають, оскільки сама Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, а з Відповідача підлягає стягненню за Договором № б/н від 10.09.2010 року лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6235,26 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом – 263,32 грн., а всього разом 6498,58 грн.

Клопотання відповідача щодо застосування наслідків позовної давності суд відхиляє як необґрунтоване з наступних підстав.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останнє погашення заборгованості відбулося 04 травня 2018 року, тобто з наступного місяця, в який мав бути внесений черговий платіж, виникло право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 30.01.2019 року, тобто в межах позовної давності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1032,15 грн. (6498,58 грн. х 1921 грн. : 12094,95 грн.).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526,527,530,610,612,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,141,253,256,258,259,263,265,267 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за Договором № б/н від 10.09.2010 року на загальну суму 6498,58 грн., де заборгованість за тілом кредиту – 6235,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 263,32 грн., та судовий збір в сумі 1032,15 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак