Рішення № 82069619, 14.05.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1894/18

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигарової Д.О.

позивача ОСОБА_1

пред-ка відповідача адвоката Вдовцової Л.К.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 16.05.2017 року ним було надано ОСОБА_2 позику, а саме грошові кошти в сумі 7400 грн., яка в свою чергу надала йому власноруч написано розписку від 16.05.2017 року.

Зазначає, що за умовами вказаної розписки ОСОБА_2 була зобов`язана сплачувати 74 грн. за кожен день користування коштами та повернути суму позики з урахуванням плати за користування коштами 30.05.2017 року в розмірі 8510 грн.. Також позивач зазначає, що окрім цього , умовами вказаної боргової розписки встановлено, що за кожен день після 30.05.2017 року, відповідач ОСОБА_2 зобов`язується сплачувати 1% на залишок несплаченої суми позики.

Свої зобов`язання відповідач за вищезазначеним договором позики погашає частково, а саме погашає відсотки за користування позикою частинами починаючи з 31.05.2017 року по 16.08.2017 року, та на день подачі позовної заяви відповідачем сплачено загалом 6190 грн..

Крім того, позивач вказує, що з метою врегулювання даного спору, 27.02.2018 року, ним була надіслана до відповідача досудова претензія, з проханням погасити борг з можливістю його зменшення, в разі сплати його певної частини. Вказаною претензією відповідачу було надано 30-и денний строк для сплати частини боргу. Однак, даний лист було повернуто за закінченням терміну зберігання, також відповідач жодним чином не реагує на телефонні дзвінки та усі інші спроби позивача встановити зв`язок.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, відповідно до якого вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума позики в розмірі 7400 грн, 1 % від суми позики - 25334грн, індекс інфляції - в розмірі 970,09 грн, що загалом становить - 33 704,09 грн. Дану суму просив стягнути з відповідача на його користь за рішенням суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити з підстав, зазначених у позові. Суду показав, що 16.05.2017 року ним було надано ОСОБА_2 позику, а саме грошові кошти в сумі 7400 грн.. Відповідач в свою чергу надала йому власноруч виконану розписку від 16.05.2017 року. Зазначив, що за умовами вказаної розписки ОСОБА_2 була зобов`язана сплачувати 74 грн. за кожен день користування коштами та повернути суму позики з урахуванням плати за користування коштами 30.05.2017 року в розмірі 8510 грн.. За умовами вказаної боргової розписки відповідач забов`язалася за кожен день після 30.05.2017 року, сплачувати 1% на залишок несплаченої суми позики. Свої зобов`язання відповідач не виконала, уникала врегулювання спору, шляхом виплати заборгованості, в зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду. Позов просить задовільнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вдовцова Л.К. позовні вимоги не визнала. При цьому зазначила, що позивач маже повністю сплатила борг, залишок якого склав 1210 грн.. Право на проценти чітко у тексті розписки не розписано, право на стягнення інфляційних втрат позивач не має, так як поріг інфляції за вказаний період не перевищив 103%. В задоволенні позову у судових дебатах, просила відмовити, визнавши наявність боргу частково на зазначену суму.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Так судом було встановлено, що відповідно до Боргової розписки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 04.04.2007, 16.05.2017 року отримала від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.09.2006 року позику - грошові кошти у сумі 7400,00грн (сім тисяч чотириста гривень).

Отримання вказаної позики стороною відповідача не заперечується.

За умовами вказаної розписки, підписаної власноруч ОСОБА_2 16.05.2017 року, що також стороною відповідача не заперечується, вона зобов`язувалась повернути гроші ( Cума позики + відсотки за 15 днів) у сумі 8510 грн. в строк до 30.05.2017 року. Також, за умови розписки за кожен день після 30.05.2017 року відповідача зобов`язалася сплачувати 1% на залишок несплаченої суми позики (а.с.11).

Боргова розписка оглянута у судовому засіданні в оригіналі.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таку позицію сформував Верховний Суд України при розгляді справи про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду в постанові від 01 жовтня 2014 року № 113-цс 14.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, встановлено грошове зобов`язання відповідача сплатити позивачу наведені ним у цій позовній заяві види виплат, а саме: інфляційних втрат та 3% річних.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Верховним Судом України у своїй постанові від 18.09.2013 року у цивільній справі №6-63цс13 висловлена правова позиція, відповідно до змісту якої письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмету предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про укладення договору позики між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , та передачу суми позики у відповідному розмірі.

Свої зобов`язання відповідач за вищезазначеним договором позики виконала частково, а саме з 31.05.2017 року по 16.08.2017 року частково погашала відсотки за користування позикою, та на день подачі позовної заяви, ОСОБА_2 сплачено загалом 6190 грн.

З метою врегулювання даного спору, 27.02.201 року, ОСОБА_1 була надіслана до ОСОБА_2 досудову претензію, з проханням погасити борг з можливістю його зменшення, в разі сплати його певної частини. Вказаною претензією відповідачу було надано 30-и денний строк для сплати частини боргу ( а.с.12) .

Даний лист було повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення ( а.с.13).

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з того, що у відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Таким чином, суд вважає встановленими неналежне та не повне виконання стороною відповідача свого зобов`язання за борговою розпискою, умови якої є чіткими та зрозумілими.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи зазначене нормативне положення, суд вважає, що порушене право позивача підлягає до відновлення шляхом стягнення з сторони відповідача суми заборгованості у виді залишку тіла основного боргового зобов`язання та передбачених умовами договору процентів.

Враховуючи добровільне погашення процентів, суд вважає, що з відповідачки підлягає до стягнення сума боргу в розмірі 7400 грн., та відсотків за період з 17.05.2017р. по 17.07.2018р. (день звернення до суду), тобто за 426 днів, які слід помножити на 1 відсоток від суми позики в 7400 грн. (74,00 грн.) Таким чином 426х74 = 31524 грн. За мінусом проведеної виплати в сумі 6190 грн., до сплати підлягає - 25 334 грн. ( 31524-6190=25334) Разом з сумою основного боргу 7400 грн. з процентами сума заборгованості складає 33 734, 00 грн.

Право на стягнення інфляційних втрат ґрунтується на нормативному положенні ст.625 ЦК України. Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за методикою Держкомстату на підставі листа від 13.02.2009 року за № 11/1-5/73, виходячи із середнього індексу та формулою середньої геометричної незваженої. Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою :

ІВС= ( П1:100)х( П3:100)х…(ПZ: 100 ), де :

- П1-індекс інфляції за перший місяць прострочення;

- П2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення;

- ПZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Втрати від інфляції за період розрахунку : за травень місяць 2017 р. складають 101,3 %; за червень 2017 р. - 101,6%; за липень 2017 р. - 100,2 %; за серпень 2017 р.- 99,9%; вересень 2017 р.- 102,0 %; жовтень 2017 р. - 101,2 %; листопад 2017 р. - 100,9 %; грудень 2017 р. - 101,0 % ; січень 2018 року - 101,5 % ; лютий 2018 р. - 100,9 % ; березень 2018 р. 101,1 %; квітень 2018 р. 100,8 %; травень 2018 р. -100,0 %; червень 2018 р. - 100,0 % ; липень 2018 р. - індекс не встановлено .

Період розрахунку інфляції - 17.05.2017р. - 17.07.2018р (дата подачі позову) з суми боргу 7400,00 грн., виходячи з суми боргу 8370,09 грн. Таким чином інфляційне збільшення боргу складає 970,09 грн.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, понесений позивачем у розмірі 704 грн., що підтверджується квитанцією №94193 від 17.07.2018 року (а.с.1), в силу ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.525,526,612,625,1046-1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2) суму боргу з процентами - 33 734, 00 грн., та втрати від інфляції - 970,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2 ) судовий збір - 704 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Ганкіна