Ухвала суду № 82064692, 27.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 520/9377/19

Провадження № 2-о/520/221/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Головне управління Державної міграційної служби України

в Одеській області,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник – ОСОБА_1 02 травня 2019 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявник просить суд встановити юридичний факт, а саме факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території, яка на цей час є територією України: Вінницька область, Козятинський район, с. Пиковець, національність - українець.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , єгромадянкою Російської Федерації, яка проживає вУкраїні у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджує заявниця, її дід - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у селі Пиковець Козятинського району Вінницької області (територія УНР, в подальшому -УРСР, на теперішній час - Україна).

З метою отримання громадянства України на підставі того, що її дід народився натериторії теперішньої України, заявниця звернулася до органів державної міграційноїслужби, де їй було роз`яснено про необхідність підтвердження факту народження діда натериторії України відповідним документом про його народження та національності-українець.

Однак,як зазначає заявниця, підтвердити зазначений факт народження діда свідоцтвом про народження або довідкою про народження заявниці не вдалося, оскільки згідновідповіді Козятинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, книги державної реєстрації актів цивільного стану про народження за 1921 рік по селу Пиковець Козятинського району Вінницької області на постійне зберігання до державного Архіву Вінницької області - не передавалися, а актовий запис про народження діда в архівах Козятинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстицїї у Вінницькій області та Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - відсутній.

Отже, заявниця не має можливості реалізувати надане їй чинним законодавством України право оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки втрачено оригінал свідоцтва про народження діда ОСОБА_2 , яким заявниця могла би належним чином підтвердити факт народження діда на території України. При цьому, отримати повторно свідоцтво про народження діда або довідку про його народження у відповідному відділі державної реєстрації актів цивільного стану не вбачається можливим через втрату відповідних книг про народження за цим населеним пунктом.

У зв`язку з чим, для підтвердження факту народження діда на території теперішньої України, заявниця вимушена звернутися до суду із цією заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 03 травня 2019 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

У судове засідання призначене на 27.05.2019 року заявник не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлена належним чином, однак 27.05.2019 року до суду надійшла від представника заявниця – ОСОБА_3 В.В., в якій остання просить суд розгляд справи провести за її відсутності, заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в судове засідання 27.05.2019 року не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, про причини неявки суд не повідомив.

Судом в судовому засіданні 27.05.2019 року було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає заяву підлягаючою до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Мурманськ народилась ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №3823.

19 квітня 2001 року Відділом ЗАГСУ м. Мурманська було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_6 », про що складено актовий запис №795, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , уродженка міста Мурманськ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка Російської Федерації, 22 листопада 2013 року отримала від ФМС 51006, паспорт громадянки Російської Федерації, №72 6834164.

Також судом встановлено, що заявниця є власником квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №4-2026, право яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 07.07.2011 року за №418 в книзі 36 допку-147, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за №30534179 від 07.07.2011 року.

Крім того, як вже судом зазначалось, заявниця ОСОБА_7 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що було складено актовий запис №3823, в якому в графі матір зазначено – ОСОБА_8 , за національністю – руська, в графі відомості про батька – ОСОБА_9 , за національністю – руський.

Батьки заявниці - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , 1953 року народження, уклали шлюб – 06 листопада 1974 року, який зареєстрований міськбюро ЗАГСу м. Мурманська, про що складено актовий запис №3533, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

З зазначеного свідоцтва вбачається, що дошлюбне прізвище ОСОБА_10 було – « ОСОБА_11 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_12 , яка є матір`ю заявниці, народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , в місті Мурманськ, про що міським ЗАГС м. Мурманська було складено актовий запис №4487, в якому в графі відомості про матір зазначено – ОСОБА_13 , за національністю – руська, в графі відомості про батька – ОСОБА_2 , за національністю – українець.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 , за національністю українець, є дідом - заявниці ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Згідно пункту 28 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року за №215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;

б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Отже з урахуванням викладеного, заявниця, маючи спорідненість з дідом, який як вбачається з її свідоцтва про народження, за національністю українець, має право на подання заяви про отримання громадянства України, у зв`язку з чим, звернулась до органів державної міграційноїслужби, з метою отримання громадянства України, на підставі того, що її дід народився натериторії теперішньої України, однак останній було роз`яснено про необхідність підтвердження факту народження діда натериторії України відповідним документом про його народження та національності-українець.

З наданих до суду документів, судом встановлено, що з метою отримання документу про народження діда - ОСОБА_2 , заявниця зверталась з відповідною заявою до Козятинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який листом від 31.10.2018 року за №720-16.10-103, повідомив, що на виконання запиту щодо надання інформації про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено, що актові записи про народження на вищевказаних громадян, уродженців с. Пиковець, Козятинського району Вінницької області в архівах Козятинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відсутні.

Книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на постійне зберігання до Державного архіву Вінницької області включно по 1940 рік.

Книги державної реєстрації актів цивільного стану про народження за 1921 та 1946 роки за зазначеним населеним пунктом збереглися частково.

Книги державної реєстрації актів цивільного тану про народження за 1921 та 1946 роки по селу Пиковець Козятинського району Вінницької області на постійне зберігання до Державного архіву Вінницької області не передавалися.

Перевірку проведено за первинними та за другими примірниками по поновлених актових записах про народження з 1936 року по теперішній час. За первинними примірниками перевірку здійснила провідний спеціаліст Козятинського МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області - Назарчук А.Д.). За другими примірниками перевірку здійснив провідний спеціаліст відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області — А.В. Очеретяний.

З урахуванням викладеного, оскільки зазначений факт, а саме факт національності діда та отримати документ про його народження, у відповідності до вимог Закону України «Про громадянство», заявниця підтвердити не може, що створює їй перешкоди в оформленні документів для отримання громадянства України, остання була вимушена звернутись до суду з відповідною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року за №215, передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже судом встановлювалось, дід заявниці ОСОБА_2 , записаний батьком в актовому записі № 4487 про народження матері заявниці – ОСОБА_12 .

У вказаному актовому записі також зазначено, що ОСОБА_2 , за національністю – українець.

Як вже судом було встановлено, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_13 є батьками матері заявниці ОСОБА_12 , що зазначено в актовому записі про народження №4487.

Відповідно до запису акту про укладення шлюбу №61 від 21 серпня 1945 року, виданого Відділом №4 Люберецького управління ЗАГСУ Головного управління ЗАГСу Московської області, вбачається, що 21 серпня 1945 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , в якому одночасно зазначено, що національність ОСОБА_2 є українець.

Крім того, відповідно до воєнного квитка НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що останній ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пиковець Казатинського району Вінницької області.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 , виданим 28.01.1946 року Пиковецькою сільрадою Козятинського району Вінницької області.

У зазначеному свідоцтві, національність ОСОБА_2 також зазначено, як українець.

Листом Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за №160 від 16.04.2019 року, остання надала копії з господарських книг за №1947 – 1949 роки, з яких вбачається, що в селищі Пиковець мешкала сім`я Хрунних, членом якої був ОСОБА_2 , 1921 року народження, чоловічої статті, за національністю – українець.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При викладених обставинах, дослідивши надані докази, у суду не виникає сумнівів, що дід заявниці ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а саме в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, територія якої на цей час є території України, за національністю – українець.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 293, 294, 315 ч.1, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а саме в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, територія якої на цей час є території України, за національністю є – «українець».

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.