Рішення № 82062698, 29.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8175/19

н/п 2-а/640/338/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак Ірини Анатоліївни (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак Ірини Анатоліївни та просить: скасувати постанову заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак І.А. від 09.04.2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та ч. 4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення №2 та №3 від 26.03.2019 року, згідно яких громадянин ОСОБА_1 не надавав звіти з ЄСВ про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 та 2017 роки (строк подання 09.02.2016, 09.02.2017 та 09.02.2018 року відповідно) та порушив порядок нарахування єдиного внеску за 2015, 2016 та 2017 роки, чим порушив вимоги ч.4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року. Однак, зазначає, що він не є платником єдиного внеску згідно вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування», оскільки не зареєстрований як ФО-П, ніколи не здійснював незалежну професійну діяльність та не був членом фермерського господарства і на нього не розповсюджуються вимоги щодо сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалою судді від 25.04.2019 року було відкрите провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи.

В судове засідання під час розгляду справи позивач не з*явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу у його відсутність. У зв*язку з чим суд розглядає справу у відсутності позивача за його заявою.

Відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, представника не направив і про причини неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України розглядається за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09.04.2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак І.А. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та ч. 4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (а.с. 6).

Підставою для винесення даної постанови є вказані протоколи про адміністративні правопорушення №2 та №3 від 26.03.2019 року, та зазначено, що ОСОБА_1 не надавав звіти з ЄСВ про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 та 2017 роки (строк подання 09.02.2016, 09.02.2017 та 09.02.2018 року відповідно) та порушив порядок нарахування єдиного внеску за 2015, 2016 та 2017 роки, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 165-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 165-I КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України.

Згідно вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (ч.1), збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. (ч.3).

Відповідно до ч.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу"; патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства; інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; 5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; 15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; 16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Досліджуючи матеріали справи та надані протоколи № 2, 3 від 26.03.2019 року, які стали підставою для винесення постанови, акт перевірки від 25.03.2019 року, суд приходить до висновку, що не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 є особою, на яку розповсюджуються вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо сплати єдиного внеску. Так, суду не надано доказів, що ОСОБА_1 є посадовою особою підприємств, установ і організацій, або фізичною особою-підприємцем, або особою, яка забеспечує себе роботою самостійно, а навпаки представлені суду доводи позивача спростовують висновки, які викладені у постанові від 09.04.2019 року та документіах, які слугували підставою для її винесення.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, яка викладена в позові щодо відсутності підстав для винесення постанови заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак І.А. 09.04.2019 року про накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та за ч. 4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.І ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» 362464-УІ від 08.07.2010 року.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в Постанові Верховного суду України від 18.12.2018 року у справі №295/1098/17, щодо неможливості притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була зареєстрована у встановленому порядку фізичною особою-підприємцем на дату надання звітності та діяла як звичайний громадянин.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлені під час судового розгляду справи обставини та досліджені докази свідчать про те, що позивачем не були порушені вимоги ч.1 ст. 165-1 КУпАП та ч. 4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.І ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» 362464-УІ від 08.07.2010 року, оскільки він не є суб*єктом застосування до нього даних правовідносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення; Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 165-1 КУпАп не надав, заперечення на позов також до суду не направив.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 165-1 КУпАП.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення адміністративного позову, оскільки дії посадової особи Головного управління ДФС у Харківській області під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП.

В зв`язку з чим постанова від 09.04.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 165-1 КУпАП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 грн. підлягає скасуванню.

В зв`язку з наведеним провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 165-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст.2,6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак Ірини Анатоліївни (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Сагайдак Ірини Анатолівни від 09.04.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП зі змінами та доповненнями та за ч. 4 п. 2 ст. З, п. 2 ч.І ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне та соціальне страхування» Ле2464-УІ від 08.07.2010 року, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: