Рішення № 82057589, 20.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/19344/18

Пр. № 2/521/1624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Романюк О.М., за участю:

представника позивача – Сніцар В.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс», ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування збитків,

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» (далі - ТОВ «Сейп Автотранс»), посилаючись на те, що 05 грудня 2015 року о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_1 , який належав на праві власності ТОВ «Сейп Автотранс»,в м. Одесі, по вул. Дніпропетровська дорога, 93 а, паркувальний майдан ТЦ «Сім`я», перед початком руху не переконався в безпеці руху, не вибрав безпечну швидкість руху, не вжив заходів для зупинки при виникненні небезпеки для руху, скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_2 та автомобілем марки «МITSUBISHI» L 200, д/н НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.10.1,12.1, та 12.3 ПДР. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки «МITSUBISHI L200», д/н НОМЕР_4 , належить на праві власності ОСОБА_3

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні ДТП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Позивачка зазначала, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», але остання відмовила у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини стали причиною її звернення до суду. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року було зобов`язано Управління патрульної поліції в м. Одесі скласти протокол про адміністративне правопорушення, на підставі довідки від 05 грудня 2015 року, складаної інспектором патрульної служби МВС у м. Одесі, рядовим поліції ОСОБА_5 . про пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, нанесеного власникові автомобіля «МITSUBISHI L200» р/н НОМЕР_5 -Є від 15 серпня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки автомобіля «МITSUBISHI L200» р/н НОМЕР_4 , становить 15995,31 грн.

Посилаючись на те, що діями відповідачів, їй була завдана матеріальна шкода, яку відповідачі відмовляються добровільно відшкодувати, позивачка просила суд стягнути з відповідачів на його користь заподіяну матеріальну шкодув розмірі 15 995,31 грн.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року по справі було призначено підготовче провадження (а.с. 46-47).

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» (далі – ПрАТ «Європейський страховий союз»)(а.с. 66-67).

Ухвалою суду від 22 січня 2019 рокудо участі у справі в якості співвідповідачів було залучено ПрАТ «Європейський страховий союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) (а.с. 119-120).

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року по справі було закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд (а.с. 146-147).

Представник позивача, діючий за довіреністю від 09 січня 2018 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Раніше надав заперечення на відзив, в яких просив суд зобов`язати ТОВ «Сейп Автотранс» відшкодувати заподіяні збитки(а.с. 4, 38, 73-74).

Представник ТОВ «Сейп Автотранс», діюча за довіреністю від 15 березня 2018 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні. Раніше надала заперечення на позов, в яких зазначила, що ТОВ «Сейп Автотранс» позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що на момент скоєння ДТП між ОСОБА_4 та ТОВ «Сейп Автотранс» відсутні трудові відносини, що підтверджується звітністю про нараховану заробітну плату за жовтень 2016 року. Вказувала, що на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ТОВ «Сейп Автотранс» була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» не залежності від водія, який керував транспортним засобом, тому підстав для стягнення з ТОВ «Сейп Автотранс» матеріальної шкоди відсутні (а.с. 51, 2-53).

Представник МТСБУ, діючий за довіреністю від 01 лютого 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити їх задоволенні. Раніше надав відзив на позов, в якому зазначав, що відшкодування майнової шкоди має бути здійснено страховою компанією – ПрАТ «Європейський страховий союз» відповідно до умов договору страхування, згідно якого розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100000,00 грн. Вказував, що з 03 жовтня 2017 року ПрАТ «Європейський страховий союз» позбавлено права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ.

З 01 грудня 2017 року МТСБУ було розпочато врегулювання страхових виплат за зобов`язаннями ПрАТ «Європейський страховий союз». Прийом документів від потерпілих у ДТП за зобов`язаннями останнього здійснювався в період з 01 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року в розмірі обмеженої граничної суми 6000,00 грн., тому в даний час МТСБУ було вжито усіх можливих заходів для задоволення вимог потерпілих осіб (а.с. 128 -130, 131).

Відповідач ОСОБА_4 та його представник, діючий за договором від 10 березня 2019 року та ордером від 10 березня 2019 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с. 161-163,164).

Представник ПрАТ «Європейський страховий союз» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. 128 ЦПК України.

У зв`язку з неодноразовою неявкою відповідачів ОСОБА_4 , ПрАТ «Європейський страховий союз» та їх представників, та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів ОСОБА_4 та ПрАТ «Європейський страховий союз» та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що 05 грудня 2015 року о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_1 , який належав на праві власності ТОВ «Сейп Автотранс»,в м. Одесі, по вул. Дніпропетровська дорога, 93 а, паркувальний майдан ТЦ «Сім`я», перед початком руху не переконався в безпеці руху, не вибрав безпечну швидкість руху, не вжив заходів для зупинки при винекненні небезпеки для руху, скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_2 та автомобілем марки «МITSUBISHI» L 200, д/н НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п.10.1,12.1, та 12.3 ПДР.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_4 п. п.10.1,12.1, та 12.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Вина ОСОБА_4 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16 серпня 2018 року та постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року, якою останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України (а.с. 15, 18).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12 лютого 2015 року,автомобіль марки «МITSUBISHI» L 200, д/н НОМЕР_4 належить на праві власності позивачці ОСОБА_3 (а.с. 5).

Встановлено, що автомобіль марки RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_1 , належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08 серпня 2012 рокувідповідачу ТОВ «Сейп Автотранс» (а.с. 10-11).

Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ «Сейп Автотранс» була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ /5734591 (а.с. 7-9, 54).

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2015 року між ТОВ «Сейп Автотранс» та ТОВ «Транс лайн-ВВ» було укладено договір оренди транспортних засобів №01/02/15 від 01 лютого 2015 року, відповідно до умов якого та акту прийому-передачі від 01 лютого 2015 року, останньому було передано в оренду автомобілі марки «RENAULT LOGAN», «DACIA LOGAN», у тому числі і автомобіль RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_1 (а.с. 100-115).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку нанесеного власникові автомобіля «МITSUBISHI L200» р/н НОМЕР_5 -Є від 15 серпня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки автомобіля «МITSUBISHI L200» р/н НОМЕР_4 , становить 15995,31 грн. (а.с. 21-37).

Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 18 грудня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).

Встановлено, що ТОВ «Сейп Автотранс» є юридичною особою, що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с. 41-44).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Європейський страховий союз» є юридичною особою, не перебуває в процесі припинення (а.с. 55-62).

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я ПрАТ «Європейський страховий союз» направлялося повідомлення про ДТП, яка сталася 05 грудня 2015 року, в результаті якого було спричинено шкоду власнику автомобіля «МITSUBISHI L200» р/н НОМЕР_4 та заява від ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 08 квітня 2016 року, яка була прийнята 14 квітня 2016 року (а.с. 135-136, 137).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов`язок з відшкодування такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме відповідач повинен довести, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

За статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

В преамбулі вказаного закону зазначається про те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні(страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 із змінами (далі — Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, відповідно до діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що саме ПрАТ «Європейський страховий союз» зобов`язано здійснити позивачці виплату страхового відшкодування в розмірі 15995,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про відшкодування збитків до ТОВ «Сейп Автотранс» ОСОБА_4 та МТСБУ задоволенню не підлягають.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідача ПрАТ «Європейський страховий союз»від відповідальності.

Відповідачем ПрАТ «Європейський страховий союз»не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях ПрАТ «Європейський страховий союз»також розпорядився на свій розсуд.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 704,80 грн., який повинен бути стягнутий з ПрАТ «Європейський страховий союз»на користь держави.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс», ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування збитків – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (код ЄДРПОУ 33552636) на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 15995 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 31 копійка.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (код ЄДРПОУ 33552636) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 29 травня 2019 року.

Суддя О.М. Сегеда