Постанова № 8205312, 26.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 р.                                                             Справа № 2а-1189/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

          за участю:

          секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

          представника позивача - Сердюк В.К.

представника відповідача - Бакланової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання незаконним акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Лебединське дочірнє агросісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп» (далі ЛДАП “Лебединський агролісгосп”, підприємство) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2009р. №0001122301/0, а також просив визнати незаконним частково Акт перевірки Сумської МДПІ від 27 листопада 2009 року №549/23/23637208. Крім цього, 16.02.2010р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2009р. №0001122301/0, яким було визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» за платежем – податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 194716 грн. 50 коп. з яких 129811 грн. 00 коп. – за основним платежем та 64905 грн. 50 коп. – за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім цього, позивач в вищезазначеній заяві доповнив позовні вимоги та просить суд зобов’язати Сумську МДПІ прийняти Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість з зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації на додану вартість (скороченої) за березень, квітень, травень, червень 2009 року. При цьому, позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про те, що з урахуванням наданої до суду заяви про уточнення позовних вимог, від вимоги щодо скасування Акту перевірки позивач відмовляється та просить суд її по суті не розглядати.

В обґрунтування своїх позовних вимог стосовно визнання податкового повідомлення – рішення протиправним та скасування його, позивач посилається на те, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ЛДАП “Лебединський агролісгосп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої було складено Акт перевірки 549/23/23637208 від 27.11.2009 р., Сумською МДПІ було невірно зроблено висновок про неправильність визначення позивачем питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг) у поданих до податкового органу «Розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)». Отже, необґрунтовані і висновки Сумської МДПІ про те, що позивач – ЛДАП «Лібединський агролісгосп» безпідставно використовує спеціальний режим оподаткування у сфері лісового господарства. Підприємство в основному здійснювало продаж вирубаних дерев у вигляді: половника, рудстрійки, технічної сировини, фансировини, жердин. Згідно позиції позивача, дана продукція була правомірно включена ним до обсягів реалізації сільськогосподарської продукції для подальшого визначення показників питомої ваги. Відповідно, розрахунки питомої ваги, як підстава для користування спеціальним режимом оподаткування, на думку позивача, були надані ним у відповідності до норм визначених Постановою Кабінету Міністрів України №23 від 21 січня 2009 року «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ №87 від 11.02.2009р. та Постанови КМУ №648 від 01.07.2009р., зокрема пунктам №9 та №10 Переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст..8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації на додану вартість (скороченої) за березень, квітень, травень, червень 2009 року, позивач посилається на те, що у вищезазначений період – з березня по червень 2009 року до Податкової декларації з податку на додану вартість (загальний режим) ним було помилково включено продукти переробки, одержані в результаті діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, які віднесені до спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість (деревне вугілля, пиломатеріали, переробка шишок, дров’яні відходи), в зв’язку з чим було збільшено податкове зобов’язання на суму 39246 грн. 00 коп. Позивач просить врахувати, що з урахуванням п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р., до початку перевірки контролюючим органом, 21.08.2009р. позивачем в електронній формі надсилалися до податкового органу (Сумської МДПІ) уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість (скороченої)). Але відповідачем зазначені уточнюючі декларації прийняті не були, що підтверджується роздруківкою «Журналу передачі звітів» програмного комплексу «Бест Звіт Плюс» (а.с.106, 107). З урахуванням вищевикладеного, вважаючи що неприйняття відповідачем відповідних уточнюючих декларацій порушує права та законні інтереси ЛДАП «Лебединський агролісгосп», позивач просить задовольнити позов в даній частині та зобов’язати відповідача прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації на додану вартість (скороченої) за березень, квітень, травень, червень 2009 року, копії яких також надано до матеріалів справи а.с.107-114).

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала свою позицію, викладену у позовній заяві та в заяві про уточнення (доповнення) до позовних вимог за виключенням позовної вимоги стосовно оскарження Акту перевірки, від якої позивач відмовляється.

Представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними. В судовому засіданні зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у письмовому запереченні (а.с.64-65) та в доповненнях до заперечення на адміністративний позов (а.с.116). Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2009р. №0001122301/0, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, оскільки дане рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Так, відповідно до пункту 8-1.7., ст..8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку – суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. Згідно з товарною номенклатурою, лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари. При цьому, окрему продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД та відносяться як до груп 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Мит ний тариф України», так і до інших груп. Так, до групи 06 під кодом 0602904100 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України» відносяться «дерева лісові» та «інші». При цьому, відповідач просить суд врахувати, що у Примітці до групи 06 визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної пропозиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей. Отже, як вважає відповідач, всі інші види діяльності та продукція, що одержується суб’єктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, повинні оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальному порядку.

Відносно зобов’язання Сумської МДПІ прийняти уточнюючі декларації, дані позовні вимоги відповідач також вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки фактично Сумська МДПІ не відмовляла в прийнятті уточнюючих декларацій. При цьому, відповідач просить врахувати, що у позивача відсутні докази подання уточнюючих розрахунків до податкового органу в електронному вигляді та надав до суду відповідний витяг з Реєстру в якому зафіксовані всі декларації, які надсилалися позивачем до податкового органу. Факт надходження, але не прийняття відповідних уточнюючих декларацій за березень, квітень, травень, червень 2009 року не підтверджується. Зазначене дає підставу відповідачу стверджувати, що відповідні уточнюючі декларації взагалі не надходили до податкового органу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп» є юридичною особою, зареєстроване Лебединською райдержадміністрацією згідно Розпорядження №239 від 26.07.2000р. (Довідка з ЄДРПОУ а.с.8).

Відповідно до пунктів 8-1.1 та 8-1.6 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування. Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Керуючись цими вимогами, 09.02.2009р. позивачем була подана до Сумської МДПІ заява про реєстрацію Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп», як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому, для отримання відповідного Свідоцтва, позивачем у заяві самостійно було визначено питому вагу вартості товарів, поставлених потягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (за період з лютого 2008 року по січень 2008 року) згідно даних первинного бухгалтерського та податкового обліку. Як зазначає відповідач, за даними звітності з податку на додану вартість, яка надавалась до податкового органу, перевірити визначення питомої ваги було неможливо.

На підставі Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, за розглядом заяви відповідачем було прийнято рішення про реєстрацію платника (позивача), як суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Позивачу було видано Свідоцтво №100195508 на бланку ф.2-РС, серія НБ № 048116 (а.с.55) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (надалі Свідоцтво), відповідно до якого позивач був зареєстрований з 01.03.2009р. суб'єктом спеціального режиму оподаткування з датою початку дії Свідоцтва з 01.03.2009р.

На підставі направлення від 29.10.2009р. №000259/01-016 Сумською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ЛАДП «Лебединський агролісгосп» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. та валютного законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №549/23/23637208 від 27.11.2009 р. (ас.9-50), з якого вбачається, що ЛДАП “Лебединський агролісгосп” починаючи з березня місяця 2009 року дійсно користується спеціальним режимом оподаткування у сфері лісового господарства.

Для користування спеціальним режимом оподаткування ДП «Лебединський агролісгосп» подавав до податкового органу Розрахунки питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) (Далі – Розрахунки питомої ваги).

Згідно поданих позивачем до податкового органу Розрахунків питомої ваги, відсоток сільськогосподарських товарів у загальних обсягах реалізації товарів (послуг) становив:

За період з березня 2008 року по березень 2009 року – 83 відсотки;

За період з квітня 2008 року по квітень 2009 року – 82 відсотки;

За період з травня 2008 року по травень 2008 року – 82 відсотки;

За період з червня 2008 року по червень 2008 року – 81 відсоток.

У відповідності до поданих позивачем Розрахунків питомої ваги, позивач - ДП «Лебединський агролісгосп» користувався спеціальним режимом оподаткування та подавав до податкового органу спеціальну декларацію по податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки з питання правомірного користування спеціальним режимом оподаткування у сфері лісового господарства, відповідачем було встановлено, що підприємство невірно визначило питому вагу вартості сільськогосподарських товарів (послуг) у поданих до податкового органу «Розрахунках питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)». В результаті цього, позивачем було неправомірно занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 216080 грн., в тому числі за березень 2009 року на суму 53798 грн., за квітень 2009 року на суму 80693 грн., за травень на суму 48036 грн. за червень 2009 року на суму 33553 грн.

Вищезазначені висновки були зроблені відповідачем з посиланням на п.8-1.7, ст..8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» яким визначено, що сільськогосподарськими товарами вважаються товари, зазначені у групах 1 – 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку – суб’єктом спеціального режиму оподаткування, а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку – їх виробником.

Підпунктом 8-1.15.7 пункту 8-1.15, ст..8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний Перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті. Даний Перелік видів діяльності, затверджений Постановою КМУ від 21.01.2009р. №23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 – ВР «Про податок на додану вартість».

Так, до групи 06 під кодом 0602904100 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові» та «інші». Поряд з цим, у Примітці до групи 06 визначено, що «…за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601». До цієї позиції належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.

З урахуванням викладеного, як зазначено відповідачем, всі інші види діяльності та продукція, яка одержується суб’єктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, повинні оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загально визначеному порядку.

Оскільки підприємство здійснює в основному продаж вирубаних дерев у вигляді: половника, рудстійки, технічної сировини, фансировини, жердин, які відносяться до інших груп УКТ ЗЕД, відповідно, питома вага вартості сільськогосподарських товарів - тобто живих дерев та рослин, грибів, ягід та інше, що належить до групи УКТ ЗЕД 1 – 24, менша ніж 75 %. Отже, відповідачем було зроблено висновок про безпідставність використання ДП «Лебединський агролісгосп», спеціального режиму оподаткування у сфері лісового господарства.

Слід зазначити, що обґрунтовуючи свою позицію по даній справі, відповідач зазначив про те, що особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері лісового господарства визначає лист ДПА України від 14.08.2009р. №17532/7/16-1517 «Щодо застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства» (а.с. 88).

За висновками відповідача, окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД та відносяться, як до груп 1 -24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України» так і до інших груп. Так, до групи 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля» відносяться деревина паливна у вигляді колод, полін, тирса, відходи та скрап деревини, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул тощо, лісоматеріали необроблені, з видаленою або не видаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані, пило продукція з деревини, плити деревостружкові та подібні, деревина пресована у вигляді блоків, плит, брусків або профільних форм.

Суд не може погодитись з висновками відповідача з наступних підстав:

Як вбачається з розділу 3 Статуту позивача (ас.79-86) предметом діяльності дочірнього підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства у районі, основними видами господарської діяльності є лісо виробнича та лісопереробна, надання послуг, пов’язаних з лісовим господарством, сільськогосподарська та переробна та інша діяльність не заборонена законом.

Довідкою №61 з ЄДРПОУ (а.с. 8) підтверджується, що види діяльності позивача за КВЕД наступні: Надання послуг у лісовому господарстві (02.02.0), Лісівництво та лісозаготівлі (20.10.1), лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини (20.10.0), мисливство (01.50.0), і т.і.

Згідно ст.8-1.1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

На підставі ст.8-1.6. ЗУ „Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до ст.8-1.7. вищевказаного закону сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УТК ЗЕД згідно із Законом України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідно до пункту 8-1.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сільськогосподарськими вважаються товари, які вирощуються (заготовляються) суб’єктом спеціального режиму, а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку та зазначені у групах 1 – 24 УКТ ЗЕД ЗУ «Про Митний тариф України».

Відповідно до вищезазначеного Закону, продукція лісогосподарських підприємств відноситься до групи 06 УКТ ЗЕД (живі дерева та інші рослини) розділу ІІ «Продукція рослинного походження».

Пунктом 8-1.15.6 зазначеного Закону визначено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку (крім придбання їх в інших осіб).

Як вже зазначалося вище, основним видом діяльності позивача за КВЕД є лісівництво та лісозаготівля (02.01.1).

Пунктом 8-1.15.7 зазначеного Закону передбачено, що виходячи з цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.09 р. № 23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» затверджено перелік відповідно до кодів видів економічної діяльності (КВЕД). Відповідно до пункту 9 (лісівництво і лісозаготівлі – КВЕД 02.01.1) та відповідно до пункту 15 (надання послуг у лісовому господарстві – КВЕД 02.02.0) затверджених Постановою №23, агролісогосподарські підприємства підпадають під дію ст..8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість» .

Продукти обробки (переробки) таких товарів (групи 1 - 24) – поставлений товар «деревина і вироби з дерева» є продуктом переробки товару групи 06 «дерева лісові».

Позивач відповідно до пунктів 8-1.1 та 8-1.6 статті 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість» провадить підприємницьку діяльність у сфері лісового господарства і його діяльність відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті тому є всі підстави для обрання Позивачем спеціального режиму оподаткування.

Невірним є твердження Відповідача, що норма пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168 поширюється виключно на сільськогосподарські товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із ЗУ «Про Митний тариф України» з таких міркувань. В пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»: "Сільськогосподарськими вважаються, також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. Перероблення - це технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції з метою отримання нової продукції (Національний класифікатор України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності", затверджений наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 р. № 375)

Аналізуючи законодавчі та підзаконні нормативні акти, суд дійшов до висновку, що товари групи 44 "деревина і вироби з дерева" є продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва "дерева лісові", а отже є сільськогосподарськими товарами відповідно до вимог пункту 8-1.7 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як це передбачено згаданою нормою, товар "дерева лісові", вирощені безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування та ним же перероблені, в результаті чого створено новий продукт групи 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева". Крім цього, продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва "дерева лісові" є товари які не можливо віднести до інших товарних груп окрім 44.

Вищезазначений Закон прямо не вказує, що сільськогосподарськими є продукти групи 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева", але називає їх, за умови поставки таких продуктів, саме виробником - лісокористувачем.

Жодною нормою ЗУ «Про податок на додану вартість» не вказано про виключення з поняття сільськогосподарських товарів групи 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева".

Крім цього, нормативне визначення "сільськогосподарських товарів" наведено в пункті 2.15 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України": "Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)" - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах)".

Тому суд вважає, що група 44 УКТ ЗЕД, в розумінні ЗУ «Про податок на додану вартість» також належить до сільськогосподарських товарів у разі поставки її саме виробником - лісокористувачем.

Крім цього, слід зазначити, що листом ДПА України від 14.08.2009р. №17532/7/16-1517 «Щодо застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства» (а.с. 88), на який посилається відповідач, чітко визначено, що відповідно до Переліку затвердженого Постановою КМУ №23 від 21.01.2009р. у сфері лісового господарства визначені види діяльності на які поширюються норми ст..8 ЗУ «Про податок на додану вартість», зокрема «лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини.

Отже, висновок Сумської МДПІ про безпідставність використання ДП «Лебединський агролісгосп» спеціального режиму оподаткування у сфері лісового господарства внаслідок невірного визначення питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) у поданих до податкового органу «Розрахунках питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)», є неправомірним та безпідставним. Крім цього, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим висновок Сумської МДПІ щодо неправомірності заниження позивачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 216080 грн. за період з березня 2009 року по червень 2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході судового розгляду відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2009р. №0001122301/0, яким було визначено суму податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Лебединського дочірнього підприємства «Лебединський агролісгосп» за платежем – податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 194716 грн. 50 коп. з яких 129811 грн. 00 коп. – за основним платежем та 64905 грн. 50 коп. – за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача прийняти Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість з зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації на додану вартість (скороченої) за березень, квітень, травень, червень 2009 року, суд вважає їх необґрунтованими з урахуванням наступного:

У відповідності до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України від 27.01.2010р. №39 «Про затвердження змін до методичних рекомендацій», платник податків за добровільним рішенням подає податкову звітність в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях. Платник податків подає електронні звіти засобами телекомунікаційного зв’язку до Центру обробки електронних звітів адресата звітності (ЦОЕЗ АЗ). АЗ або оператор, при одержанні звітності в електронній формі, від платника податків, формує та направляє йому першу квитанцію, що засвідчує факт одержання звітності. В подальшому, ЦОЕЗ АС здійснює приймання звітів від платника податків, у тому числі через оператора, після чого обробляє звіти, формує і направляє платнику податків другу квитанцію, якою засвідчує факт і час прийняття звітності. Платник податків отримує першу та другу квитанції і перевіряє достовірність електронного цифрового підпису (ЕЦП) оператора або ЦОЕЗ на першій та на другій квитанції та зберігає обидві квитанції та другий примірник електронного звіту у власному архіві. У разі ненадходження першої квитанції та/або другої квитанції, неможливості її розшифрування або перевірки ЕЦП, а також у разі виявлення помилок та/або надання уточнень, платник податків направляє електронний звіт повторно або надає звіт на паперових носіях. Якщо платник податків отримав другу квитанцію, яка містить інформацію про неприйняття електронного звіту ЦОЕЗ, він повторно направляє електронний звіт, попередньо скоригувавши його за необхідності. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий платником податків до закінчення термінів подання відповідної звітності, визначених законодавством.

Згідно наданих до суду документів, у позивача відсутні докази надання уточнюючих розрахунків до податкового органу в електронному вигляді, відсутні відмітки як про першу квитанцію так і про другу квитанцію. Крім цього, суд вважає, що позивач фактично не скористався своїм правом направити відповідні уточнюючі декларації на паперових носіях, що не заперечується і самим позивачем. Отже, факт відмови Сумської МДПІ у прийнятті уточнюючих декларацій за період з березня 2009 року по червень 2009 року не знайшов свого підтвердження. Таким чином, вимоги позивача в даній частині позову не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2009 року №0001122301/0 на суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 194716 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем –129811 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями –64905 грн. 50 коп.

В частині позовний вимог щодо зобов’язання Сумську міжрайонну державну податкову інспекцію Сумської області прийняти Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень, квітень, травень, червень 2009 року - відмовити. <Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04.03.2010 року.

Суддя                               (підпис)                               О.М. Кунець

          З оригіналом згідно

          Суддя                                                                                 О.М. Кунець