Рішення № 82053054, 17.05.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5632/17

Провадження № 2/487/93/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каламурза О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 .,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Пінюгіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської районної ради у м. Миколаєві, про скасування усиновлення,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської районної ради у м. Миколаєві, в якій просив скасувати усиновлення ним дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2010 року ним усиновлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено прізвище усиновленої дитини на " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", по-батькові на " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2017 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу стосунки між ним та усиновленим ОСОБА_5 не склалися. Вважає, що усиновлення ним дитини ОСОБА_2 від першого шлюбу фактично втратило ті завдання, які ставив законодавець, створюючи інститут сімейних правовідносин, а саме, щодо забезпечення виховання сімейних цінностей, а тому суперечить, в першу чергу, інтересам самої дитини.

Ухвалою судді від 27.10.2017 року відкрито провадження у справі.

17.01.2018 року ухвалою судді призначено підготовче судове засідання.

31.05.2018 року призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі до проведення даної експертизи.

09.11.2018 року поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.12.2018 року повторно призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі до проведення даної експертизи.

12.04.2019 року поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідачка та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти скасування усиновлення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2010 року ОСОБА_4 усиновлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено прізвище усиновленої дитини на " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", по-батькові на " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №28 від 01.02.2019 року за даними амбулаторної картки обстежуваному ( ОСОБА_5 ) в 2009 році педіатром встановлювався діагноз ЗПР. 17.06.2016 року він проходив психологічне обстеження в МОПЛ. Згідно довідки № 1660 від 12.04.2018 року з МОПЛ №1 - за даними архіву і реєстратури на обліку не знаходиться, на обстеженні не перебуває. ОСОБА_5 (попереднє прізвище ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає/зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , страждає на психічний розлад - гіперкінетичний розлад поведінки. З боку батьків послаблене розуміння дитини. ОСОБА_5 не включає в свої уявлення про сім`ю обох батьків, зокрема батька. З психологічної точки зору це може означати або наявність несвідомих негативних почуттів до цієї людини, зокрема батька, що сприймаються дитиною як заборонені, або повна відсутність емоційного контакту з ним. ОСОБА_5 відчуває себе дискомфортно у своїй родині, а поведінка дорослих по відношенню до нього не дозволяє йому відчувати себе важливим і повноправним членом сім`ї, чиї інтереси задовольняються в достатній мірі. Крім того, результати проведеного дослідження свідчать про відчуття дитиною нестачі близьких емоційних зв`язків у родині, відсутність емоційної прив`язаності, відсутні ознаки благополуччя, згуртованості сім`ї, включеності дити в сімейні стосунки. Ним суб`єктивно визначено своє ставлення до батька, обрана лінія поведінки з агресивними проявами до нього, з демонстрацією втрати власних почуттів до нього.

Відповідно до ч.1 ст.238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду у разі, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, що набрала чинності для України з 01.09.2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право на сім`ю, спілкування з обома батьками та на піклування як з боку матері, так і з боку батька. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести - відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

В силу особистих якостей усиновлювача і усиновленого та обставин, що не залежали від позивача, між ним та усиновленим відсутня взаємна злагода, не сталося формування стабільних, гармонійних, незмінних відносин, що необхідні для нормального спілкування батька і сина, в результаті чого вони не відчувають себе членами сім`ї, не користуються авторитетом один в одного, не спілкуються.

Такі стосунки між сторонами роблять неможливим виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків та використання ним батьківських прав щодо усиновленого.

Проводячи оцінку поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, надаючи їм оцінку в цілому, так і кожному доказу окремо, суд вважає, що між дитиною та усиновлювачем дитини був втрачений позитивний психоемоційний зв`язок, без якого неможливий нормальний та гармонійний розвиток дитини та створення люблячого сімейного оточення для дитини, а тому суд дійшов висновку про скасування усиновлення.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду, як зазначено в ч.4 ст.238 СК України.

Статтею 241 СК України передбачено, що після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської районної ради у м. Миколаєві, про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженцем смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке відбулось на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2019 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко