Рішення № 82052851, 24.05.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2052/18

2/579/140/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Печенової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до кредитного договору від 20 квітня 2004 року, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За умовами договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; у разі невиконання зобов`язань по договору, на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів - сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 в порушення умов вказаного кредитного договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України належним чином не виконав зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 31 серпня 2018 року становить 3860 доларів США, з яких 669,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 2530,31 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 доларів США – штраф (фіксована частина), 160 доларів США – штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2004 року в розмірі 3860 доларів США та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк до суду не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в письмовому клопотанні, яке міститься в матеріалах справи, просить справу розглядати у відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.30).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання представника позивача, суд вирішив можливим розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.46), до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ КБ “ПриватБанк”згідно статуту (а.с.25-26) та ОСОБА_1 було укладено договір від 20 квітня 2004 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який складається з заяви, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів, що становлять кредитний договір (а.с.9, 10-11, 12-17). Відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, своїм підписом він підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).

Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2000 доларів США на кредитну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік (а.с.9).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, підписавши вищевказану заяву, прийняв пропозицію позивача та приєднався до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою на умовах, викладених у заяві, отже, факт наявності кредитних правовідносин між сторонами у справі доведений належним чином.

Згідно п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12-17) договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, а якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку відповідно до п.4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від позичальника про незгоду зі змінами, то вважається, що позичальник приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення позичальника.

Згідно п.п.3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг позичальник дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і дав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.п. 6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; у випадку невиконання зобов`язань по договору, на вимогу банка виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.6.4 Умов та правил надання банківських послуг у разі незгоди зі зміною правил та/або тарифів банку, які викладені на банківському сайті, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Судом встановлено, що сторони не ставили питання про розірвання договору від 20 квітня 2004 року, таким чином між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки, які вони врегулювали вказаним договором, який є дійсним.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Пунктом 5.7 Умов та правил надання банківських послуг (ІІ. Правила користування платіжною картою) передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20.04.2004 року, укладеного між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (АТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_1 , заборгованість відповідача станом на 31 серпня 2018 року становить 3860 доларів США, з яких 669,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 2530,31 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 доларів США – штраф (фіксована частина), 160 доларів США – штраф (процентна складова) (а.с.5-8). Таким чином, факт порушення відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, знайшов своє підтвердження у суді. З даного розрахунку, щодо якого не надійшло заперечень та спростувань ОСОБА_1 , вбачається, що останній не погасив взятий ним кредит, не сплатив відсотків за користування кредитом, окрім того, йому нараховані штрафи за порушення строків платежів.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорював договір позики, укладений між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ “ПриватБанк”), не надав суду доказів, що кредитний договір укладений проти його справжньої волі, договір недійсним судом не визнавався.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач взагалі не надав відзиву на позов та доказів того, що він договір не укладав, не отримував кредитний ліміт на платіжну картку, не отримував грошові кошти, своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору та не надав доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Статтею 549 ЦК України встановлена відповідальність боржника у виді неустойки у разі порушення ним зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Аналогічна інформація міститься в довідці про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна 55 днів пільговорго періоду” (а.с.10-11). Тобто, за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань позивач, зокрема, повинен був нарахувати відповідачу штраф у розмірі 500 грн. (фіксована частина).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачу, всупереч умов кредитного договору від 20.04.2004 року, нарахований штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) в розмірі 500 доларів США.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) в розмірі 500 грн., як передбачено умовами кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи викладене, наявність простроченої заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ “ПриватБанк” за кредитним договором від 20 квітня 2004 року, беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 3360 доларів США, з яких 669,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 2530,31 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 160 доларів США – штраф (процентна складова), а також стягнення штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 грн., що виникла станом на 31 серпня 2018 року та заявлена позивачем в позовній заяві.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп. (а.с.27), понесені позивачем на сплату судового збору.

Відповідно до ст. ст. 6, 526, 530, 533, 549, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 0-13, 19, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» місцезнаходження: поштовий індекс 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2004 року у розмірі 3360 (три тисячі триста шістдесят) доларів США, з яких 669 доларів США 69 центів – заборгованість за кредитом; 2530 доларів США 31 цент – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 160 доларів США – штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2004 року - штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун