Ухвала суду № 82051679, 28.05.2019, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 470/44/18 Провадження № 1-кп/478/14/2019

У Х В А Л А

28 травня 2019 року. Казанківський районний суд Миколаївської області,

у складі колегії суддів: Томашевського О.О., Сябренко І.П., Іщенко Х.В.,

за участю: секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

прокурора Пироженка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Марченка В.І., Обуховського О.В., Гафтуняка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка, кримінальне провадження №1-кп/478/14/2019 зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018150160000036 від 23 січня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Під час судового розгляду в ході дослідження доказів, що надаються стороною обвинувачення, а саме: дослідження протоколу обшуку від 25.01.2018 року проведеного на території домоволодіння громадянина ОСОБА_2 захисником ОСОБА_3 було заявлено клопотання про очевидну недопустимість доказу в порядку ст. 89 КПК України.

Так, стороною захисту зазначено, що обшук на території домоволодіння громадянина ОСОБА_2 було проведено за відсутністю жодної з підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України.

За таких обставин захисники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд визнати протокол обшуку від 25.01.2018 року, складений старшим слідчим СВ Березнегуватського відділення Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Білогривцевим ОСОБА_6 С. за місцем мешкання ОСОБА_2 очевидно не допустимим доказом.

Обвинувачений підтримав позицію захисників та подане клопотання.

Прокурор проти задоволення клопотання захисників заперечував, посилаючись на правомірність проведення обшуку, що в подальшому було підтверджено ухвалою слідчого судді.

Розглянувши клопотання захисників, вислухавши думку учасників кримінального провадження з приводу заявленого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Згідно з вимогами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).

З огляду на положення ст.ст. 86, 87 КПК України щодо допустимості та недопустимості доказів, підставою для визнання доказу недопустимим, за умови його очевидної недопустимості, яка виключає його використання при прийнятті процесуальних рішень, може бути виключно порушення встановленого законом процесуального порядку його отримання.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості заявленого захисниками доказу на цій стадії судового провадження, без дослідження його у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема щодо наявності ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку або добровільної згоди власника території домоволодіння на його проведення тощо колегія суддів не вбачає та вважає вирішення питання про його недопустимість передчасним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що питання допустимості протоколу обшуку від 25.01.2018 року, складеного старшим слідчим СВ Березнегуватського відділення Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Білогривцевим Д.С. за місцем мешкання ОСОБА_2 доцільно з`ясовувати у загальному порядку під час прийняття остаточного рішення у справі шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

За таких обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 85-89, 94, 371-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Гафтуняка Р.І. про визнання протоколу обшуку від 25.01.2018 року, складеного старшим слідчим СВ Березнегуватського відділення Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Білогривцевим Д.С. за місцем мешкання ОСОБА_2 недопустимим - відмовити.

Головуючий

Судді: