Ухвала суду № 82050052, 21.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10214/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ясюкевича Олексія Валерійовича,

установив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ясюкевича О.В., в якій скаржник просить визнати неправомірними дії виконавця щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 03.11.2014 року, зобов`язати відділ скасувати постанову, обтяження нерухомого майна та скасувати запис про арешт рухомого майна у межах виконавчого провадження № 45264600.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ясюкевича О.В. знаходиться виконавче провадження № 45264600 з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/10294/14 про стягнення з нього заборгованості в розмірі 1 592 100,69 грн. 03.11.2014 року виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. З даною постановою не згоден, оскільки виконавець мав пересвідчитись чи отримав він постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі неодержання копії постанови, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. Вважає, що прийняті рішення виконавця є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки жодних документів виконавчого провадження не отримував. З матеріалами виконавчого провадження ознайомився його представник 26.06.2018 року, до цього часу про існування відкритого виконавчого провадження йому нічого відомо не було.

В судове засідання скаржник не з`явився, його представник надіслав заяву про розгляд справи без його участі, скаргу підтримав в повному обсязі.

В судове засідання представник стягувача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

В судове засідання виконавець не з`явився, надіслав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дана скарга надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва 09.07.2018 року.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2018 року по даній справі відкрито провадження, витребувано матеріали виконавчого провадження.

08.11.2018 року надійшла копія виконавчого провадження № 45264600.

Ухвалою від 05.03.2019 року відмовлено у зупиненні провадження.

В суді встановлено, що 09.07.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/10294/14-ц на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 1 592 100,69 грн.

29.10.2014 року виконавчий лист разом із заявою про відкриття виконавчого провадження та накладенням арешту подано до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

03.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45264600.

03.11.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 .

З даною постановою скаржник не згоден, оскільки він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом, серед іншого, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Аналізуючи норми діючого законодавства та обґрунтування скаржника, суд дійшов висновку, що скарга є безпідставною. Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, про його існування скаржнику було відомо у наприкінці 2014 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в Акт опису й арешту майна (автомобіля) від 24.12.2014 року. Це свідчить про те, що скаржник у своїй скарзі навів недостовірні дані.

З огляду на викладене, суд, враховуючи матеріали справи (докази надані скаржником та суб`єктом оскарження), вимоги законодавства, дійшов висновку, що державний виконавець діяв в рамках закону, і підстав для задоволення скарги немає. Викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453 ЦПК України,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ясюкевича Олексія Валерійовича - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: