Рішення № 82044819, 28.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/994/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЧернігівської митниці Державної фіскальної службипровизнання протиправними та скасування рішення, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 09.04.2019 звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі – Чернігівська митниця), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 № UA102000/2018/000093/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2018/00182, винесені відповідачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вказує, що інспектором Чернігівської митниці не було вказано, як аргументу, про наявність недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, так і не зазначено жодного посилання на докази, що свідчили б про заниження митної вартості автомобіля. Вважає необґрунтованим використання резервного методу визначення вартості автомобіля за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, що не дає підстави для висновку щодо застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Також не погоджується з визначенням митної вартості товару за інформацією з програмного продукту SchwackeNet.

Чернігівська митниця, в межах встановленого судом строку, подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності щодо вартості автомобіля, у зв`язку з чим відповідач визначив митну вартість самостійно за допомогою спеціалізованого видання – електронного інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet.

Позивач надіслав відповідь на відзив, в якій зазначив, що будь-яких доказів недостовірності заявленої фактурної вартості спірного автомобіля відповідач не надав та у своєму відзиві на позовну заяву жодних обґрунтувань окрім того, що документи подані позивачем до митного оформлення містили розбіжності щодо вартості автомобіля, не навів. Наголошує на наявності висновку експертного автотоварознавчого дослідження спірного автомобіля, який не був врахований митним органом, та просить критично поставитись до інформації програмного продукту SchwackeNet.

Відповідач, у свою чергу, надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких надано додаткові пояснення та, зокрема, зазначено, що позивач помилково посилається на ст. 53 Митного кодексу України, оскільки вказана норма стосується лише суб`єктів господарювання, в той час як митне оформлення проводилось громадянином, а не суб`єктом підприємницької діяльності. В даному випадку слід застосовувати ст. 368 Митного кодексу України. Крім того, представник відповідача наполягає на тому, що Чернігівська митниця не вказує про заниження позивачем митної вартості, а визначає митну вартість спірного автомобіля самостійно, відповідно до ст. 368 МК України.

Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.05.2019 задоволено клопотання представника відповідача та продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

29.11.2018 ОСОБА_1 у ОСОБА_2 ОСОБА_3 ), на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 05/291118, було придбано автомобіль марки – SKODA, тип – OCTAVIA, номер шасі – НОМЕР_1 , перша постановка на облік – 22.03.2016, з пробігом – 108000 км., загальною вартістю 5300,00 EUR (а.с. 27).

Згідно офіційного перекладу рахунку-фактури (інвойсу) від 29.11.2018 № 05/291118 з німецької на українську мову, в документі зазначено, що легковий автомобіль уживаний після ДТП, гарантії немає, сума отримана готівкою (переклад виконаний ФОП ОСОБА_4 , ід.н. НОМЕР_2 (а.с. 28-29).

10.12.2018 ОСОБА_1 уклав із ФОП ОСОБА_5 договір № 10/12/10/2018 з метою отримання від вказаного суб`єкта господарювання комплексу робіт з митного оформлення автотранспортного засобу позивача (а.с. 34).

З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою позивачем особою до Чернігівської митниці було подано: митну декларацію від 18.12.2018 № UA102230/2018/632178; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 29.11.2018 № 05/291118; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.12.2018 № UA205010/2018/218032; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2018 № UA102230/2018/632178; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2016 № ЕР953151; договір про надання послуг митного брокера від 10.12.2018 № 10/12/10/2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 08.04.2015 № ОСОБА_6 ; копію митної декларації країни відправлення від 04.12.2018 № 18DE335296223893E3;

митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 18.12.2018 № UA102230.2018.632178; квитанції від 13.03.2019 TS208641 про сплату передоплати за митне оформлення у сумі 76271,00 грн. та 61000,00 грн.

Відповідно до митної декларації, митну вартість придбаного автомобіля визначено за ціною договору, а саме: 5300,00 EUR (а.с. 39).

Чернігівською митницею в порядку контролю правильності визначення митної вартості було здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, а саме: проаналізовані джерела зовнішньої цінової інформації, з урахуванням наявних пропозицій на ринку ЄС (mobile.de, autoscout.24) щодо транспортного засобу «Легковий автомобіль марка – SKODA; модель – OCTAVIA; 2016 року реєстрації».

Позивач звернувся до експерта-автотоварознавця, яким було досліджено таке питання: «Яка вартість легкового автомобіля «Skoda – Octavia», номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, який ввозиться на митну територію України?».

Висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 464 складений 21.12.2018 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 , який здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва Міністерства юстиції України № 1456 про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 (визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу) та є сертифікованим експертом згідно Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України від 07.12.2018 № 949/18 (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 12.09.2006 № 4862).

В порядку п. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, листом від 18.12.2018 № б/н позивач самостійно надав до Чернігівської митниці додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості транспортного засобу, а саме: висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 21.12.2018 № 464, згідно якого вартість легкового автомобіля «Skoda – Octavia», номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, станом на 12.12.2018 (на день митного огляду) складає 176848,37 грн. (за курсом НБУ на 12.12.2018: 5608,04 EUR).

Дані, наведені у експертному висновку, відповідачем прийняті до уваги не були, зазначаючи, що висновок є джерелом довідкової інформації, а дані наведені в ньому носять консультаційний характер (вказана позиція митного органу також відображена в листі від 09.01.2019 № 310/7/25-70-19-01/17).

22.12.2018 відповідачем прийнято рішення UA102000/2018/000093/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 13250,00 EUR (а.с. 52).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що Чернігівською митницею здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах та скориговано митну вартість відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet за ідентифікаційним кодом транспортного засобу НОМЕР_1 , з урахуванням показника одометру автомобіля 109579 км (відповідно до акту митного огляду від 12.12.2018 № UA205010/2018/218032).

Митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet – 13250,00 EUR/шт.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2018/00182 (а.с. 54-56).

Не погоджуючись із проведеними Чернігівською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано (з урахуванням додатково наданого експертного висновку): митну декларацію від 18.12.2018 № UA102230/2018/632178; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 29.11.2018 № 05/291118; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.12.2018 № UA205010/2018/218032; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2018 № UA102230/2018/632178; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2016 № ЕР953151; договір про надання послуг митного брокера від 10.12.2018 № 10/12/10/2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 08.04.2015 № ОСОБА_6 ; копію митної декларації країни відправлення від 04.12.2018 № 18DE335296223893E3;

митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 18.12.2018 № UA102230.2018.632178; квитанції від 13.03.2019 TS208641 про сплату передоплати за митне оформлення у сумі 76271,00 грн. та 61000,00 грн., висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу експерта-автотоварознавця ОСОБА_7 від 21.12.2018 № 464.

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_1 транспортного засобу – «Легковий автомобіль марка – SKODA; модель – OCTAVIA; номер шасі – немає даних; номер кузова – НОМЕР_1 ; тип кузова – універсал; тип двигуна – дизельний; номер двигуна – немає даних; робочий об`єм циліндрів – 1598 см3; потужність – 81 kw; загальна кількість місць – 5; колісна формула – 4х2; колір – сірий; календарний рік виготовлення – 2015; модельний рік виготовлення – 2016; призначений для перевезення пасажирів; бувший у використанні; екологічний стандарт двигуна – ЄВРО-6; торговельна марка Skoda; виробник Skoda Auto a.s.; країна виробника – CZ».

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

У оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet – 13250,00 EUR/шт.

Разом з тим, доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім іншого, відповідачем у спірних рішеннях не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки сумнівних відомостей та не зазначено документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Попри це, в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2018/00182 відповідачем зазначено, що в порушення вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України заявлені неповні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що у позивача не витребовувались в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України жодні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Будь-яку письмову вимогу Чернігівська митниця позивачу не направляла, всупереч тому, що вимоги вищевказаної статті прямо передбачають необхідні дії органу доходів і зборів для об`єктивного коригування митної вартості, при наявності відповідних сумнівів у достовірності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів.

Так, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду – постанова від 25.01.2019 у справі № 815/5398/17, постанова від 06.03.2019 у справі № 809/278/17).

Також, суд зауважує на тому, що в порядку п. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, якими визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти, позивачем самостійно були надані до Чернігівської митниці додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості транспортного засобу, а саме: - висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу експерта-автотоварознавця ОСОБА_7 від 21.12.2018 № 464, який відповідачем врахований не був.

В даному випадку, дії позивача щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження з метою визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу вказують на відсутність волі позивача щодо подачі митному органу недостовірних даних стосовно ціни митної вартості товару (правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду 2018-2019 років).

До матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої фактурної вартості спірного автомобіля, а у своєму відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодного обґрунтування, окрім того, що документи подані позивачем до митного оформлення містили розбіжності щодо вартості автомобіля.

Досліджуючи наведену відповідачем обставину суд зазначає, що документи, які були подані позивачем до митного оформлення містили єдину вартість спірного автомобіля, згідно рахунку-фактури від 29.11.2018 № 05/291118, а саме – 5300,00 EUR. Даним документом підтверджуються заявлені відомості про митну вартість товар за ціною договору.

При цьому, позивачем разом з рахунком-фактурою (інвойс) (Commercial invoice) від 29.11.2018 № 05/291118 було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2016 № ЕР953151. Факт наявності у позивача автомобіля та техпаспорту, а також рахунку-фактури, в якому вказано, що сума отримана готівкою, свідчить про повну сплату покупної ціни автомобіля.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не пояснив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо було встановити дані складові та які саме документи позивач повинен був надати для встановлення відповідного показника.

Крім іншого, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ст. 368 Митного кодексу України суд вважає неспроможними, оскільки приписи даної статті передбачають, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються; громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Частиною 4 ст. 368 Кодексу встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Тобто, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість, мають якійсь неточності, підроблення тощо.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що митну вартість скориговано відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet за ідентифікаційним кодом транспортного засобу, відповідно до дати першої реєстрації транспортного засобу з урахуванням показника одометру автомобіля, та встановлено те, що вартість транспортного засобу становить 13250,00 EUR.

Однак, суд критично ставиться до такої інформації SchwackeNet, яка, як свідчать матеріали справи, по суті й визначила митну вартість, враховуючи таке.

По-перше, відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet.

Зокрема, за змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із програмного продукту SchwackeNet є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11 2003 за № 1074/8395, оскільки в додатку 8 до зазначеної Методики наведено перелік рекомендованих до використання нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, серед яких є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія.

Однак суду не було доведено, що система оцінки транспортних засобів SchwackeNet є періодичним довідником «SuperSCHWACKE».

Як встановлено судом, оцінка SchwackeNet була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, який, як свідчить акт митного огляду від 12.12.2018 № UA205010/2018/218032, містить наявні пошкодження внаслідок експлуатації.

Однак, жодних відомостей про врахування вищевказаних пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля суду надано не було.

Висновок про відсутність у документах, приєднаних до митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує виключно з посиланням на джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а не з фактичною ціною договору чи розбіжностями у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів (дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду – постанова від 24.01.2019 у справі № 810/1954/18).

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 № UA102000/2018/000093/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2018/00182 є протиправними, а тому мають бути скасованими.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо питання про стягнення понесених витрат в розмірі 7036,80 грн. (судовий збір в розмірі 1536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.), суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано ордер на надання правової допомоги від 09.02.2019, договір про надання правової допомоги від 09.02.2019, додаткову угоду № 1 до договору від 09.02.2019, акт наданих послуг від 05.04.2019, банківську виписка з поточного рахунку Адвокатського бюро «Миланич та Партнери» з відбитком штампу та відміткою банку про оплату ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 09.02.2019 суми 5500,00 грн.

Окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 29.03.2019 позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного позову в сумі 1536,80 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 7036,80 грн. (1536,80 грн. судового збору та 5500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 № UA102000/2018/000093/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернігівської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2018/00182.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7036,80 грн. (сім тисяч тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Чернігівська митниця Державної фіскальної служби, пр-т Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39482156.

Дата складення повного рішення суду - 28.05.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб