Рішення № 82043024, 20.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5779/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого cудді – Сакалоша В.М.,

судді Гавдика З.В.,

судді Карп`як О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Гулкевича В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Піддубної Х.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Золочівської міської ради Львівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася до суду з позовом до Золочівської міської ради Львівської області (далі – Золочівська міська рада, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської міської ради №1520 від 23.10.2018 “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою” щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Золочівську міську раду надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_2 . Електричній в м. Золочів (напроти будинку №13).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 04.01.2019 суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у порядку спрощеного позовного провадження.

25.01.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, призначено справу до колегіального розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.01.2019, визначено для колегіального розгляду справи №1340/5779/18 суддю Гавдика З.В. та суддю Карп`як О.О.

У судовому засіданні від 07.03.2019 головуюча суддя Гулкевич І.З. заявила самовідвід з метою уникнення сумнівів та припущень представника позивача та представника відповідача щодо правильності вирішення спору.

Ухвалою суду від 07.03.2019 заяву судді Гулкевич І.З. про самовідвід – задоволено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019, визначено склад колегії: головуючий суддя – Сакалош В.М., суддя Гавдик З.В., суддя Карп`як О.О.

Ухвалою судді від 18.03.2018 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням сесії Золочівської міської ради № 1243 від 19.04.2018 позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі № 813/2466/18 вищевказане рішення Золочівської міської ради скасовано. Вказаним рішенням суду зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул. Електричній в м. Золочів (навпроти будинку №13). Позивач зазначив, що рішенням Золочівської міської ради № 1520 від 23.10.2018 повторно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає, що відмова відповідача не узгоджується з нормами законодавства, адже відповідно до статті 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, які безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу ділянки у власність. Відповідач відмовляючи на наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки зазначив, що в місці бажаного розташування земельної ділянки передбачено санітарно – захисну зону довкола об`єктів промисловості IV – V класів шкідливості (зелені насадження спеціального призначення), враховуючи протокол депутатської комісії з земельних питань, екології, містобудування, архітектури та охорони історичного середовища міста від 15.10.2018. Позивач зазначає, що за правовим статусом земельна ділянка по вул. Електричній (навпроти будинку № 13) орієнтовною площею 0,20 га належить до земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності. Відповідно до викопіювання з кадастрової карти, виданого відділом у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.02.2018 в державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо перебування ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 в межах санітарно – захисних зон. Таким чином, позивач вважає повторну відмову відповідача безпідставною та вказує на зловживання відповідачем своїми повноваженнями. Враховуючи наведене, просить суд визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати його.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач при обґрунтуванні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування, якою вони користуються понад 15 років покликалася на статтю 119 ЗК України. Водночас, вказана стаття не містить вказівки на обов`язок органів місцевого самоврядування щодо відведення таких ділянок у користування чи власність. Наголошує, що рішення сесії Золочівської міської ради Львівської області № 1520 від 23.10.2018 є законним, прийнятим у відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України. Крім того, наголосив, що відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” планування територій місцевого рівня здійснюється відповідною місцевою радою. Діяльність міської ради по плануванні територій міста полягає у розробленні та затвердженні генерального плану та детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них, шляхом прийняття відповідних рішень. Згідно статті 1 цього Закону, генеральним планом населеного пункту є містобудівна документація, що визначає принципи розвитку, планування, забудови та іншого використання його території. Відповідно до положень генерального плану міста Золочева земельна ділянка, надання дозволу на розроблення проекту якої є предметом позовних вимог, визначена як територія зелених насаджень спецпризначення проектованої санітарно – захисної зони. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що згідно плану існуючого використання території (опорний план генплану) та даних Державного земельного кадастру земельна ділянка позивача та заплановані генпланом території є землями запасу сільськогосподарського призначення (землі колишнього колгоспу). Позивач наголосив, що ЗК України не виключає землі в межах сільськогосподарських земель із земель незалежно від форми власності громадян України у порядку безоплатної приватизації. Зазначила, що відповідачем не доведено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки генплану м.Золочева та обставини, що унеможливлюють приватизацію ділянки для садівництва.

Відповідач надав заперечення, в яких вказав, що відповідно до статті 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Рішенням, що визначає цільове призначення спірної земельної ділянки є рішення Золочівської міської ради Львівської області № 1923 від 29.09.2015 “Про затвердження Генерального плану міста Золочева”. Як вбачається з генерального плану міста Золочева, на земельній ділянці, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої є предметом позовних вимог запроектовані та розміщені об`єкти: паркінги, гаражі, об`єкти промисловості V класу шкідливості та об`єкти комунально – складського господарства, об`єкти промисловості V – ІV класів шкідливості, об`єкти комунально – складського господарства та СТО. Також генеральним планом запроектована санітарно – захисна зона навколо проектованих промислових об`єктів V – ІV класів шкідливості із зеленими насадженнями спецпризначення.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2018 ОСОБА_2 зверталася до Золочівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 .

19.04.2018 рішенням № 24 сесії 7 демократичного скликання Золочівської міської ради “Про відмову у відведенні земельної ділянки” позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва з посилання на ст. 12 ЗК України.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, звернулася з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2019 у справі №813/2466/18 позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Золочівської міської ради Львівської області № 1243 від 19.04.2018 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва. Зобов`язав Золочівську міську раду Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул. Електричній в м. Золочів (навпроти будинку №13).

Вказане рішення набрало законної сили 21.08.2018.

Рішенням XXIX сесії VII демократичного скликання Золочівської міської ради Львівської області від 23.10.2018 № 1520 “Про відмову у наданні дозволу на розробкуу проекту землеустрою” позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва з посилання на статті 12, 114, частину 7 статті 118 ЗК України.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно частин другої та третьої статті 33 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 35 ЗК України земельні ділянки, громадяни України мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом “в” частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України відповідач повинен був надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або вмотивовану відмову у його наданні.

Також, суд враховує, що законодавцем, зокрема у частині 7 статті 118 ЗК України, передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, відповідач обґрунтовує відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою тим, що згідно генерального плану міста Золочева, затвердженого сесією міської ради від 29.09.2015, на території м.Золочева відсутні вільні земельні ділянки для індивідуального садівництва, а в місці бажаного розташування земельної ділянки передбачено санітарно – захисну зону довкола об`єктів промисловості IV – V класів шкідливості.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 114 ЗК України санітарно – захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Як вбачається з матеріалів справи, місце розташування земельної ділянки позивача в генплані міста Золочева (основне креслення) позначене як територія зелених насаджень спецпризначення.

Згідно плану існуючого використання території (опорний план генплану) та даних Державного земельного кадастру земельна ділянка позивача та заплановані генпланом території є землями запасу сільськогосподарського призначення (землі колишнього колгоспу).

Використання та забудова території для складський та комунальних об`єктів IV – V класів шкідливості можливе лише з дотриманням Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та пов`язано зі зміною існуючої категорії земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до статті 24 вказаного Закону передача земельних ділянок для містобудівних потреб дозволяється лише за наявності плану зонування або детального плану території, забудова земельної ділянки може здійснюватися в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до Закону. Відповідно до статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

З матеріалів справи вбачається, що проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі під будівництво в частині запланованої території складських та комунальних об`єктів не розроблялося.

Представник позивача зазначив, що перебування земельної ділянки позивача у складі земель сільськогосподарського призначення виключає зведення на ній житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Водночас, закладка багаторічних насаджень та кущів цілком узгоджується з закладкою зелених насаджень, які за твердженням відповідача плануються у вказаній ділянці.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що оскаржуване рішення Золочівської міської ради №1520 від 23.10.2018 не містить належного обґрунтування відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул АДРЕСА_3 Електричній в м. Золочів (напроти будинку №13). В оскаржуваній відповіді відповідач послався на генеральний план міста Золочева та зазначив, що в місці бажаного розташування земельної ділянки передбачено санітарно – захисну зону довкола об`єктів промисловості IV – V класів шкідливості. Однак, жодних відомостей про наявність таких об`єктів та зміну цільового призначення земельної ділянки для подальшого планування на її території розміщення вказаних об`єктів відповідач у відповіді не зазначив.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про неповноту та необґрунтованість оскаржуваного рішення Золочівської міської ради №1520 від 23.10.2018, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушуються права позивача.

На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідач не навів, натомість таке прийнято лише з формальних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання про правомірність рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Золочівська міська рада при винесенні оскаржуваного рішення порушила вимоги статей 118, 122 та 123 ЗК України, тобто вийшла за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від ЗК України та інших правових норм органам місцевого самоврядування не надано.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Позивачем у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на безоплатне отримання земельної ділянки. До заяви додано усі необхідні документи, у тому числі й графічні матеріали, на яких визначено територію в межах населеного пункту, де позивач бажав отримати земельну ділянку для реалізації своїх конституційних прав.

Суд наголошує, що позивач вдруге оскаржує відмову у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 в м. Золочів (напроти будинку №13).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2019 у справі №813/2466/18 за позовом ОСОБА_2 до Золочівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Золочівської міської ради Львівської області № 1243 від 19.04.2018 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва. Зобов`язано Золочівську міську раду Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул. Електричній в м. Золочів (навпроти будинку №13).

Суд наголошує, що відповідач вказане рішення суду не оскаржував, відтак, 21.08.2018 рішення набрало законної сили.

Однак, при повторному розгляді клопотання позивача відповідач належно не обґрунтував відмови, що свідчить про неврахування ним висновків суду у справі №813/2466/18.

Таким чином, орган місцевого самоврядування діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням принципу рівності громадян перед законом.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Золочівської міської ради №1520 від 23.10.2018 “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою” щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 напроти будинку №13) не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, які визначені частині 3 статті 2 КАС України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним такого рішення.

Водночас, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул. АДРЕСА_1 . Золочів (напроти будинку №13).

Суд наголошує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Суд може (з урахуванням вимог статті 19 Конституції) лише зобов`язати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування вирішити питання, яке віднесено до компетенції цього органу, якщо рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу порушено чи порушуються суб`єктивні права і їх поновлення можливе у такий спосіб.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до повноважень, зокрема, органів місцевого самоврядування.

Згідно частин 3 та 4 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 (напроти будинку №13).

При цьому, при повторному розгляді клопотання відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав визнання протиправним рішення відповідача, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно частини 1 статті 90 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської міської ради (80700, Львівська область, м.Золочів, вул. Шашкевича, 22, код ЄДРПОУ 04055908) № НОМЕР_1 від 23.10.2018 “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою”, яким відмовлено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва на вул АДРЕСА_1 напроти будинку №13).

Зобов`язати Золочівську міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (напроти будинку АДРЕСА_5 13).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 травня 2019 року.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Карп`як О.О.