Постанова № 8204263, 24.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2-а-14464/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

прокурора Савченка В.А.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Прокурора Чутівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області,Чутівської селищної радидо ОСОБА_1про стягнення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2009 року Прокурор Чутівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області,Чутівської селищної ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1про стягнення до бюджету податку з доходу фізичних осіб в сумі 9550,00 грн на розрахунковий рахунок Чутівської селищної ради № 33212800700500, код 34698406, МФО 831019, банк ГУДКУ в Полтавській області, посилаючись на те, що ,09 жовтня 2007 року ТБ “Центральна товарна біржа”за реєстраційним номером ТЗ/44/620 зареєстровано біржовий договір купівлі-продажу автомобіля LEXUS GS300 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого вартість автомобіля склала 10 грн, а при реєстрації автомобіля LEXUS GS300 в Чутівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС в Полтавській області проведено незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу, ринкова вартість якого становить 191010 грн., отже відповідач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі знижки від звичайної ціни (ринкової вартості) в розмірі 191000 грн згідно договору купівлі-продажу автомобіля LEXUS GS300, однак декларацію громадянин ОСОБА_3 до податкового органу не подано та не включено до складу загально річного оподатковуваного доходу суму у вигляді додаткового блага в розмірі 191000 грн та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в сумі 9550,0 грн ( 191000 грн х 5%, де 5% ставка податку згідно п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб”), чим порушено п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8, пп. “в”п. 17.2 ст.17, пп. “а”п.18.1 ст. 18 Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб”.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представники позивачів в судове засідання не зявилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.10.2007 між ПП ОСОБА_5 в особі ОСОБА_5, який діє на підставі договору - доручення № ТЗ/44/620 від 09.10.2007 від імені ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області) - ПОКУПЕЦЬ з однієї сторони та Член Біржі № 3 надалі “Брокер Покупця”в особі ОСОБА_6, яка діє на підставі договору - доручення № ТЗ/44/620 від 09.10.2007 від імені ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 28.01.2002)- ПОКУПЕЦЬ в результаті біржових торгів на Центральній товарній біржі укладено БІРЖОВИЙ КОНТРАКТ № ТЗ/44/620. Відповідно до вказаного контракту Продавець продав, а Покупець купив автомобіль ”, 2006 року випуску, модель EXUS GS300”синього кольору, двигун V -2995 (пункт 2.1 Контракту), а відповідно до пункту 2.2. Контракту вартість товару (сума біржової угоди) 10 (десять) грн.

Біржовий контракт № ТЗ/44/620 від 09.10.2007 підписано Продавцем та Покупцем та скріплено печаткою “Для біржових угод №44”Центральної товарної біржі, а також Контракт зареєстровано на Центральній товарній біржі.

Також, судом встановлено, що 09.10.2007 ОСОБА_1 подано заяву 171716135(1555222) до Чутівського МРЕВ про реєстрацію транспортного засобу придбаного на аукціоні, товарній біржі марки GS300”, легкового типу, кузов типу “СЄДАН”, двигун НОМЕР_3, синього кольору, 2006 року виготовлення, який , відповідно до службових відміток ДАІ, був зареєстрований на ОСОБА_1

Також, до матеріалів справи приєднано, звіт “Про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу”від 09.10.2007, що здійснено експертом оцінювачем Холодченком Андрієм Костянтиновичем, який зареєстрований в реєстрі оцінювачів (свідоцтво № 1761 від 08.11.2004), свідоцтво про кваліфікацію експерта № 2122 від 02.10.2004. Відповідно до висновку експерта ринкова вартість автотранспортного засобу марки GS300”,2006 року випуску з урахуванням технічного стану, комплектації, маркетингу ринку становила 191010 грн не враховуючи ПДВ.

Прокурор в інтересах Карлівської міжрайонної податкової інспекції та Чутівської селищної ради, прийшов до висновку, що оскільки відповідно до висновку експерта ринкова вартість придбаного ОСОБА_1 автомобіля за 10 грн становить 191010 грн, то відповідач отримав додаткове благо в сумі знижки від звичайної ціни ( ринкової вартості) в розмірі 191000 грн,при цьому вказує на порушення відповідачем п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8, пп. “в”п. 17.2 ст.17, пп. “а”п.18.1 ст. 18 Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб”, однак суд вважає такі твердження необґрунтованими з врахуванням наступного.

По-перше, пунктом 1.18 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV визначено, що рухоме майно - це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, автотранспортний засіб GS300”є рухомим майном.

У відповідності до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" термін "дохід" фізичної особи включає в себе суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991, № 1956-XII угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі

Положенням статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Із аналізу вказаних норм можливо дійти висновку, що при здійсненні біржової операції по купівлі - продажу рухомого майна одна із сторін угоди (покупець) отримує право власності на придбане рухоме майно, інша сторона угоди (продавець) отримує дохід від такого продажу лише з моменту реєстрації угоди на біржі, таким чином платником податку з доходів фізичних осіб є саме продавці товару.

У спірних правовідносинах за контрактом № ТЗ/44/620 від 09.10.2007 гр. ОСОБА_1 - як покупець отримав право власності на автомобіль GS300”, а гр. ОСОБА_2- як продавець отримав від продажу зазначеного майна дохід, який зазначений у договорі, у розмірі 10 грн, а отже продавець і повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

При цьому суд зауважує, що біржовий контракт № ТЗ/44/620 від 09.10.2007 не визнаний в судовому порядку нечинним або нікчемним.

По друге, у відповідності до положень пункту "е" підпункту 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки). Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до пункту 8.1.1. статті 8 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку. (пункт 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Прокурор посилається на те, що у відповідності до вищенаведеного експертного висновку звичайною ціною транспортного засобу являється сума 190010 грн, а отже відповідач отримав додаткове благо у вигляді знижки від цієї звичайної ціни в сумі 191000 грн (190010 грн (сума визначено відповідно до висновку) 10 грн (сума відповідно до договору купівлі - продажу)), а отже повинен сплатити податок з доходів фізичних собі в сумі 9550 грн, за ставкою 5 % відповідно до пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Поняття „звичайної ціни” визначене в пункті 1.20.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР, де зазначено якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

При цьому, підпунктом 1.20.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” визначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами визначені в пункті 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III.

Так, відповідно до положень цього пункту, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. ( підпункті 4.3.1)

А, згідно із підпунктом 4.3.5. пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Однак, суду в ході судового розгляду справи Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією обґрунтований розрахунок податкового зобовязання визначеного відповідачу не надано, так само як і рішення суду прийнятого за поданням керівника податкового органу про сплату податкового зобовязання, даний позов подано прокурором в інтересах податкового органу та органу місцевого самоврядування про стягнення податкового зобовязання, що суперечить вказаним вище вимогам податкового законодавства України.

По - третє, що стосується не подання відповідачем річної декларації та не включення до складу загально річного оподатковуваного доходу суми доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 191000 грн та донарахування у звязку із цим податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9550 грн суд вказує наступне.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації визначено статтею 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Так, відповідно до положень статі 18 вказаного Закону річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку (пункти 18.1,18.2 статті 18 Закону).

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, передбачено статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак ані прокурором, ані податковим органом доказів притягнення відповідача за не подання річної декларації за 2007 рік суду не надано.

Крім того, до висновку про отримання відповідачем додаткового блага в розмірі знижки від звичайної ціни (ринкової вартості) згідно договору купівлі-продажу прокурор дійшов в обґрунтуванні позовної заяви поданої до суду 28.01.2009, жодних інших дій щодо визначення та стягнення вказаної суми податковим органом та селищною радою не здійснювалося, а отже відповідач при укладені біржового контракту не міг дійти такого висновку та подати в установлені законодавством строки податкову декларацію.

В свою чергу відповідно, до положень частини 20.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення являється Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III.

У відповідності до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Прокурор звернувся до суду в інтересах Карлівської міжрайонної податкової інспекції та Чутівської селищної ради про стягнення з відповідача податкового зобовязання визначеного самостійно лише у позовній заяві в розмірі 9550,00грн.

У відповідності до пункту 5.2.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

А пунктом 5.2.2 цієї ж статті передбачено право платника податків вразі незгоди зі визначеною контролюючим органом суми податкового зобов'язання звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення або до суду.

Згідно з пунктом 5.2.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В судовому засіданні встановлено, що будь-яких рішень щодо визначеного податкового зобовязання в сумі 9550,00 грн Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією не приймалося та відповідачу не надсилалося, тим паче ОСОБА_1 дізнався про визначене йому податкове зобовязання лише в ході розгляду справи про його стягнення до бюджету, таким чином відповідач був позбавлений права на захист своїх прав та законних інтересів, визначених Конституцією України та чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Прокурора Чутівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області, Чутівської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 01 березня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко