Ухвала суду № 82042250, 29.05.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1807/19

29.05.2019 Провадження №1-кп/311/198/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Ворона М.В., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Ю., Багрій А.А., Павлюк Д.С., Бордюгової І ОСОБА_8 І., Шевцова Є.О, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Поліщук В.П., представника потерпілого ОСОБА_11 .- адвоката Келембет С.В., представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 – адвоката Ляпіна В.Ю., представника потерпілого Калінкіної О.В. - адвоката Пузіна Д.М., захисника – адвоката Шклярук Д.С., обвинуваченого ОСОБА_14 , представника цивільного відповідача ТОВ «Юмджи Ресурс» - адвоката Якуб С.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Ворона М.В.заявлене клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ризики, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати. Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не є не достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження.

Захисник Шклярук Д.С. і обвинувачений ОСОБА_14 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 , посилаючись на недоведеність зазначених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , її представник – адвокат Пузін Д.М., потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_19 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечували проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_11 , її представник - адвокат Келембет С.В. просили вирішити питання про запобіжний захід на розсуд суду з урахуванням їх обґрунтованості, проте не

заперечували проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт.

Представник потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 – адвокат Ляпіна В.Ю. просив вирішити клопотання про запобіжний захід на розсуд суду з урахуванням їх обґрунтованості.

Представник цивільного відповідача – адвокат Якуб С.А. підтримала клопотання захисника і просила задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вивчивши клопотання про застосування запобіжних заходів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Судом встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді від 11.08.2018 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.10.2018 року, який продовжувався ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 року, від 28.12.2018 року, від 08.02.2019 року, від 05.04.2019 року на строк до 03.06.2019 включно. При

розгляді клопотань слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_14 запобіжного заходу слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи доводи сторони захисту про відсутність вищенаведених ризиків, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_14 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_14 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинив загибель семи осіб, проживання обвинуваченого на території Донецької області в безпосередній близькості до тимчасово окупованої території, з огляду на вірогідність перешкоджанню кримінальному провадженню, спростовує доводи захисту про відсутність ризиків та можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_14 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його можливу поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання, та незаконного впливу на потерпілих та свідків обвинувачення.

Таким чином, суд не може прийняти доводи сторони захисту щодо можливості застосовування до обвинуваченого ОСОБА_14 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики наведені прокурором і встановлені під час судового розгляду заслуговують на увагу, а стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого і його характеристика не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов`язків та запобіганню спробам переховуватись від суду з метою уникнення покарання за скоєне, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і що є особливо значимим - незаконно впливати на свідків обвинувачення, потерпілих, допит яких в судовому засіданні ще не проводився.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок знаходиться під загрозою.

Таким чином, на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів обвинуваченим ОСОБА_14 , доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України,тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 липня 2019 року включно.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель семи осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ворони М.В. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_14 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27 липня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Шклярук Д.С. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.О.Нікандрова