Рішення № 82042157, 27.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2019 року Справа № 280/1832/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959)

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі – відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя), в якій просить суд зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 з урахуванням стажу для розрахунку: додаткові роки за списком № 1 – 5 років, 3 місяці, 12 днів з дня призначення пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 20 квітня 2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі їй призначена пенсія за віком. У зв`язку зі зміною місця реєстрації її з 01 лютого 2019 року взято на облік Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_2 . Так, у березні 2019 року вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, а з 01 квітня 2019 року їй призначено такий вид пенсії. Вказує, що відповідачем був застосований стаж для розрахунку ОСОБА_2 . – 37 років, 5 місяців, 5 днів страхового стажу та 4 роки стажу за списком № 1; всього – 41 рік, 5 місяців, 5 днів. Із таким розрахунком вона не згодна, оскільки відповідно до розпорядження № 145434 від 25 березня 2008 року при перерахунку ОСОБА_2 пенсії за віком застрахований стаж роботи за списком № 1 складав 5 років, 3 місяці, 12 днів. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити заявлену позовну вимогу.

Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено розгляд справи на 24 травня 2019 року о 09 годині 20 хвилин без повідомлення (виклику) сторін.

21 травня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20646), в якому зазначено, що до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 можливо зарахувати лише 4 роки, оскільки період з 05 липня 2000 року по 14 грудня 2000 року не містить вичерпної інформації про характер виконуваної роботи, відсутні первинні документи за час виконання роботи та не підтверджується зайнятість на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні заявленої позовної вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 20 квітня 2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя, правонаступником якого наразі є Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, призначено ОСОБА_1 пенсію за віком. У зв`язку зі зміною адреси реєстрації та відповідно до заяви ОСОБА_1 20 грудня 2018 року її пенсійну справу було надіслано до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та взято на обліку з 01 лютого 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складено актовий запис № 468, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

01 квітня 2019 року їй призначено пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до розрахунку стажу, наявного в матеріалах справи, при розрахунку розміру пенсії відповідачем зараховано пільговий стаж за списком № 1 ОСОБА_2 за періоди з 17 вересня 1997 року по 04 липня 2000 року та з 15 грудня 2000 року по 20 лютого 2003 року.

Позивач зазначає, що не згодна з таким розрахунком стажу, оскільки відповідно до розпорядження № 145434 від 25 березня 2008 року при перерахунку ОСОБА_2 пенсії за віком застрахований стаж роботи за списком № 1 складав 5 років, 3 місяці, 12 днів.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ст. 10 Закону № 1058-IV).

Як встановлено ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV).

Зі змісту ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV слідує, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За вказаними наведеними законодавчими нормами, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Шевченківським ОУПФУ м.Запоріжжя 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника в сумі 2322,47 грн.

Щодо врахування пільгового стажу ОСОБА_2 за списком № 1 для обчислення розміру пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При розрахунку пенсії позивача по втраті годувальника відповідачем враховано пільговий стажу ОСОБА_2 лише за періоди з 17 вересня 1997 року по 04 липня 2000 року та з 15 грудня 2000 року по 20 лютого 2003 року.

Обґрунтовуючи у своєму відзиві відмову в зарахуванні до стажу періоду роботи ОСОБА_2 з 04 липня 2000 року по 14 грудня 2000 року, відповідач послався на необхідність подання додаткових документів, що підтверджують пільговий стаж.

Суд звертає увагу, що згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Зазначеній нормі відповідає і п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок № 637).

Крім того, Вищий адміністративний суд України в своєму Оглядовому листі від 14 серпня 2008 року № 1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення» зазначив, що ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, із огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок № 637, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію.

Крім того Порядком № 637 передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов`язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні пенсії.

Отже, довідка підприємства про стаж пенсіонера, який дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, може бути лише одним з джерел інформації про наявність такого стажу та основним джерелом лише за відсутності інших джерел інформації.

Відтак, відомості про наявність у ОСОБА_2 стажу роботи за списком № 1 в першу чергу підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_2 , наявною в матеріалах справи, з 17 вересня 1997 року по 07 травня 2003 року за професією слюсаря-ремонтника 5 розряду по ремонту енергоустаткування в сталеплавильних та прокатних цехах підприємств металургії (записи №№ 28, 29).

Дана професія передбачена списком № 1, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пп. 4 п 2.4. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб відповідні документи, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, проводити перевірки інших документів, пов`язаних із призначенням пенсії отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок.

Суд зазначає, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у ОСОБА_2 пільгового стажу, відповідач, для виконання покладеного на нього державою обов`язку по призначенню та виплаті пенсії, мав право здійснити перевірку первинних документів або з виїздом на підприємство, або шляхом запиту додаткових відомостей та копій документів.

Із змісту відзиву відповідача вбачається, що спірний період ним не зарахований до пільгового стажу, оскільки він не покривається п`ятирічною дією наказів про атестацію робочих місць.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вказана позиція відповідача суперечить висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 16 вересня 2014 року № 21-307а14.

Так у вищевказаній постанові Верховний Суд України зазначив, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відтак, відповідачем безпідставно було не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_2 період роботи з 05 липня 2000 року та з 14 грудня 2000 року.

Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у бланку управління Пенсійного фонду України в Хартицькому районі м.Запоріжжя «розрахунок стажу» було враховано період роботи ОСОБА_2 за період з 17 вересня 1997 року по 28 грудня 2002 року за списком № 1.

Пенсія являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Неврахування відповідачем пільгового стажу годувальника на час настання смерті призвело до порушення права позивача на отримання належного розміру пенсії по втраті годувальника, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв`язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання належного розміру матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України, суд констатує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вчинені дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності.

Так як позивачу було призначено пенсію з 01 квітня 2019 року по втраті годувальника, і це рішення є чинним, суд приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень в даному випадку буде зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 з урахуванням стажу для розрахунку: додаткові роки за списком № 1 – 5 років 3 місяці 12 днів з дня призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено факт сплати судового збору в розмірі 768,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 22 квітня 2019 року № 3.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Зобов`язати Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 з урахуванням стажу для розрахунку: додаткові роки за списком № 1 – 5 років 3 місяці 12 днів з дня призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 травня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко