Рішення № 82040534, 19.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Справа № 160/1184/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2018 року №UA110150/2018/200021/1, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС №UA110150/2018/200021/1 від 04.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ЕМД №UA110150/20018/223274 від 03.09.2018 року, подану ним до Дніпропетровської митниці ДФС для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість. Документи не містили в собі розбіжностей, та не мали наявних ознак підробки, навпаки містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2018 року №UА110150/2018/200021/1, прийняте відповідачем суперечить вимогам Митного кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

До суду 19.04.2019 року від представника позивача надійшло клопотання, про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача також не заперечувала проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

В поданому раніше відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що визначена позивачем митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом доходів і зборів вартості за попередніми оформленнями подібних товарів. Митну вартість ввезених позивачем товарів скориговано до рівня ціни товару за ЕМД від 24.07.2018 №UА500060/2018/ 022719 на рівні 1,25 дол. США/кг. Товар інформація щодо якого використана при коригуванні митної вартості за описом відповідає оцінюваному за основними характеристиками, виробником та країною виробництва. Однак, при здійсненні митного оформлення декларантом самостійно заявлено митну вартість товарів за другорядним - резервним методом її визначення, що і стало підставою для застосування митницею до оцінюваного товару саме цього методу. Митницею оформлено рішення про коригування митної вартості товару від 04.09.2018 р. №UA 110150/2018/200021/1. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно із ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 194, 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Омега» (код ЄДРПОУ 30982361) з метою митного оформлення товарів «Риба свіжоморожена, Сіра кефаль без спецій, без домішок, кулінарна теплова обробка не застосовувалась, непатрана, з хвостом, з головою, без ікри, 800-1200 г/шт, 4% глазурі, коробки по 10кг - 24000кг» подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митну декларацію: №UА110150/2018/223274 від 03.09.2018 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, зокрема: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи, коносаменти, акти фізичного огляду товарів, та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування №UA11А 110150/2018/200021/1 від 04.09.2018 р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З урахуванням положень ч.7 ст.55 Митного кодексу України (далі - МКУ) товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA110150/2018/223459 від 04.09.2018 р. зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 30 512,35 грн в тому числі ПДВ 27 788,03 грн., в тому числі МИТО 2% - 2 724,32 грн. Таким чином, фінансові гарантії з ПДВ та МИТА разом склали 30512, 35 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2018 року №UА110150/2018/200021/1 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.6 ст.53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем обставин, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, не містять розбіжності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, а саме за митною декларацією №UA110150/2018/00145 від 04.09.2018 р. зазначено, що: сканована копія контракту та ветеринарного сертифікату надано у незадовільній формі; у основних документах доданих до митного оформлення: контракті, специфікації №5 від 18.07.2018 року, інвойсі НО 1802074 від 26.07.2018 року відсутні відомості щодо виробника товару; авансовий платіж повинен бути здійснений до 01.08.2018 року, а свіфт датований 17.08.2018 року; декларація виробника містить відомості про умови зовнішньоекономічної поставки, що є порушенням умов договору щодо конфіденційності; митна декларація відправника оформлена не у відповідності до маніфесту/положення №52 КНР від 2008 року.

Так, ТОВ «Омега» було надано Дніпропетровській митниці ДФС додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: копію контракту №ІМР/047/17 від 22.11.2017 року та специфікація №5 у задовільній якості; копія ветеринарного сертифікату та копія його перекладу у задовільній якості; копію свіфта від 20.08.2018 р.; оригінал виписки з бухгалтерської документації по формуванню собівартості товару №275 від 06.09.2018 р.

Дніпропетровська митниця ДФС своїм листом №2448/10/04-50-19-01 від 16.11.2018 року відповіла, що рішення про коригування митної вартості від 04.09.2018 року №UA110150/2018/200021/1 залишається чинним.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів, з огляду на наступне.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що у основних документах наданих до митного оформлення: контракті, специфікації від 18.07.2018 року та інвойсі НО1802074 від 26.07.2018 року відсутні відомості щодо виробника товару, що не відповідає дійсності.

У інвойсі НО 1802074 від 26.07.2018 року зазначено вантажовідправником виробника товару, крім того до інвойсу додавалася декларація виробника НО 1802074 DD від 26.07.2018 р. з посиланням на цей інвойс, які були надані до митної декларації. У п.4.10 контракту № ІМР/047/17 від 22.11.2017 року містяться посилання у тому числі на сертифікат походження, декларацію виробника де містяться дані про виробника товару, вказані документи були додані до митної декларації. Такі обставини свідчить про те, що ТОВ «Омега» надало всі необхідні документи з яких чітко вбачається хто саме є виробником товару і крім того, жодним чином не впливає на визначення числового значення митної вартості товару.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що згідно умов контракту №ІМР/047/17 від 22.11.2017 року передбачена оплата 20% предоплата протягом 5 робочих днів з моменту отримання від продавці підтвердження про готовність товару; 80% протягом 40 днів від дати виписки коносаменту. ТОВ «Омега» сплатила: згідно свіфта від 17.08.2018 року 5040 дол.США, згідно свіфта від 20.08.2018 року 20 160 дол.США, чим порушила умови контракту.

Відповідно до ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертає увагу, що ТОВ «Омега» сплатила за контрактом № ІМР/047/17 від 22.11.2017 року у повному обсязі і вищезазначені свіфти були надані Дніпропетровській митниці ДФС. Разом із цим, сплата за товар не у строки передбачені за контрактом не впливає на визначення числового значення митної вартості.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що декларація виробника НО 1802074 DD від 26.07.2018 р. містить умови зовнішньоекономічної поставки: сторони контракту, вантажовідправника, номер та дату інвойсу, що є порушення умов щодо конфіденційності. Контракт № ІМР/047/17 від 22.11.2017 року не містить умов щодо конфіденційності, отже вони не можуть бути порушені. Оскільки чинне законодавство, не передбачає зв`язку вказаних фактів із визначенням числового значення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що митна декларація відправника оформлена не у відповідності до маніфесту/положення №52 КНР від 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття мийної декларації органів доходів і зборів.

Так, маніфестом головного митного управління КНР №52 від 2008 року визначено порядок заповнення китайської митної декларації, але він не є частиною національного законодавства України з питань митної справи. Отже, вищезазначена обставина не впливає на визначення числового значення митної вартості.

Дніпропетровська митниця ДФС своїм листом №2448/10/04-50-19-01 від 16.11.2018 року зазначила, що з виписки бухгалтерської документації по формуванню собівартості товару №275 від 06.09.2018 року виявлено, що зазначений курс НБУ на дату сплати 26,866717 за яким обчислено вартість партії товару не відповідає курсу валюті оплати встановленому НБУ на дати здійснення фактичної оплати.

Відповідно до вимог МСФО (ias) 2 запаси собівартість визначається за методом «фіфо» тобто, коли здійснився перехід права власності. Отже відповідно до контракту право власності на товар перейшло 01.08.2018 року (відповідно до умов договору та коносаменту які додані були до декларації) тому собівартість у бухгалтерському обліку формувалася за курсом НБУ на 01.08.2018 р. Відповідно до вимог Митного кодексу України митна вартість товару визначається виходячи з курсу валюти на момент подачі митної декларації що і було зроблено, отже вищезазначена обставина жодним чином не вплинула на визначення числового значення митної вартості.

Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, не міститься посилання на номер та дату митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МКУ.

Згідно з ч.3 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно із статтями 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Окрім цього, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із спірних рішень видно, що відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.

Згідно з положеннями статті 318 МКУ митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Таким чином, відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до ч.7 ст.54 МКУ у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2018/200021/1 від 04.09.2018 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1 921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2019 року.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 921 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС №UA110150/2018/200021/1 від 04.09.2018 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» судові витрати у розмірі 1 921 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма