Рішення № 82040527, 03.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 160/166/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Юнікон» (далі – ПрАТ «Юнікон», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0008745406.

Ухвалою від 14.01.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ПрАТ «Юнікон» було сплачено податок на нерухоме майно в м. Тернопіль 30.07.2018 року в перший робочий день, який настав одразу за належним днем сплати, що був неробочим вихідним днем (неділя). Позивач зазначає, що п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день. Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, та статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року.

09.04.2019 року представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що ПрАТ «Юнікон» порушено термін сплати узгодженого зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного в податковій декларації на 2018 рік №9024393456 від 19.02.2018 року. Згідно з вимогами п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України позивач був зобов`язаний сплатити податок до 29 числа місяця, натомість податок було сплачено 30.07.2018 року.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області, на підставі п. 75.1 ст. 75, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 29.07.2018 року по 30.07.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2018 року №4494/19-00-12-08/23647276.

Висновком акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме за декларацією №9024393456 від 19.02.2018 року з граничним терміном сплати 29.07.2018 року та фактичною датою сплати 30.07.2018 року.

На підставі акту перевірки від 15.08.2018 року №4494/19-00-12-08/23647276 Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області м. Тернопіль сформовано та напарвлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 року №0061051208, яким ПрАТ «Юнікон» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми у розмірі 1713,95 грн.

Непогоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Оскільки у податковому повідомленні-рішенні від 15.08.2018 року №4494/19-00-12-08/23647276 було не вірно зазначено найменування контролюючого органу та його місцезнаходження, відповідачем надіслано позивачу виправлене податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0008745406, яким ПрАТ «Юнікон» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми у розмірі 1713,95 грн., яке є предметом розгляду у цій справі.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2018 року №0008745406, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Судом встановлено, що ПрАТ «Юнікон» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9024393456 від 19.02.2018 року з самостійно визначеною сумою до сплати у розмірі 17139,50 грн. Граничний термін сплати грошового зобов`язання – 29.07.2018 року.

Оскільки граничний термін сплати - 29.07.2018 року було вихідним днем, а саме неділя, позивачем здійснено оплату задекларованої суми 30.07.2018 року – перший робочий день після спливу граничного строку сплати, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, за встановлених обставин здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного, суд приходить до висновку про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.03.2018 року у справі №820/1867/17 (К/9901/2067/17).

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій позивачу, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0008745406 є таким, що прийнято неправомірно, без урахування всіх належних обставин для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон» (49005, м. Дніпро, вул. О.Гончара, 28-А, код ЄДРПОУ 23647276) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (46021, м. Тернопіль, вул. Білецька,1, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.11.2018 року №0008745406 про зобов`язання сплатити штрафні санкції у розмірі 1713,95 гривень.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» (49005, м. Дніпро, вул. О.Гончара, 28-А, код ЄДРПОУ 23647276) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (46021, м. Тернопіль, вул. Білецька,1, код ЄДРПОУ 39403535) суму судових витрат в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона