Рішення № 82040457, 24.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 804/1702/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про:

- визнання протиправним рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №69 від 22.11.2017 року про відмову у поновленні пенсії за віком;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона отримувала пенсію за віком. Виплату пенсії припинено у зв`язку з її виїздом за кордон. Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) визнано неконституційними положення Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, представник позивача звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , на що отримав відмову. Крім того представником зазначено, що відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 має право на надбавку до пенсії, як дитина війни, оскільки станом на 2 вересня 1945 року її вік складав 8 років.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. позивачу поновлено строк на подання позовної заяви та прийнято її до розгляду, відповідно приписів ст.12 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

15.05.2018р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що що постійне місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Посилаючись на п.1.5 Порядку №22-1, відповідач зазначає, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Документи щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м.Кам`янське позивачем до управління не надавались, а отже не підтверджено перебування на обліку м.Кам`янське.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що 05.07.2016 року представник позивача звернувся до Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зі заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Листом №5654/05/40 від 13.07.2016 року пенсійний орган повідомив представника - ОСОБА_2 , що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено питання пенсійного забезпечення громадян України, які виїхали на постійне проживання до Ізраїлю.

Ухвалами Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.12.2016 року по справі №208/7541/16-а відкрито провадження та визнано строк звернення до адміністративного суду таким, що пропущений з поважних причин.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16.03.2017 року позов задоволено. Зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року апеляційну скаргу Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №208/7541/16-а задоволено частково. Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №208/7541/16-а скасовано. Зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2016 року з прийняттям відповідного рішення.

Рішенням Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №69 від 22.11.2017 року в поновленні виплати пенсії за віком відмовлено.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями пенсійного органу, позивач 03.03.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-ІVвиплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням №25-рп/2009 п.2 ч.1 ст.49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у неї виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №69 від 22.11.2017 року про відмову у поновленні пенсії за віком підлягає скасуванню.

Щодо питання з якого часу право позивача на поновлення виплати пенсії підлягає захисту, суд зазначає наступне.

З дня прийняття Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п.4.1, п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії передбачено подання відповідною особою заяви за встановленою формою, за результатами розгляду якої орган Пенсійного фонду приймає рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновлення її виплати.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 05.07.2016 року.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії з врахуванням компенсації втрати частини доходів із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, суд зазначає наступне.

Призначення, виплати чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №1058-IV встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Індексація пенсій передбачена ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII.

Отже, зазначені норми стосуються складових, які на думку позивача, мають бути враховані при розрахунку йому пенсії після її поновлення, а тому звернення до суду з вимогами щодо врахування цих складових можливе лише у разі такого неврахування органом ПФУ, яке на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом не мало місця.

Суд допускає наявність у позивача права на перерахунок пенсії, проте втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень можливо виключно для відновлення порушеного права особи і тільки після встановлення факту порушення такого права та законних інтересів особи протиправними діями або рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Суд не наділений правом встановлювати будь-які обставини наперед чи вчиняти дії направлені на захист ще не порушених прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії, з проведенням індексації, надбавок та доплат.

Щодо заявленої вимоги зобов`язати провести поновлення та виплату пенсії з проведенням компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Проте, як вже зазначалось, виплата пенсії позивачу була припинена у зв`язку з його виїздом за кордон, а тому не здійснювалось нарахування пенсії і, в свою чергу, не було і не могло бути жодних затримок на один і більше календарних місяців виплати доходів. Тобто, суд не вбачає підстав для проведення компенсації втрати частини доходів за даних обставин.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Вимога позивача про визнання протиправним рішення щодо відмови у поновленні пенсії за віком є самостійною, а вимога про зобов`язання відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії позивачу є похідною, тобто вона не потребує окремої сплати судового збору.

Тому, згідно ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що самостійну вимогу позивача задоволено, сплачена позивачем квитанцією №0.0.1003585379.1 від 04.03.2018р. сума судового збору у розмірі 704грн.80коп., підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №69 від 22.11.2017 року про відмову у поновленні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.07.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова