Рішення № 82039869, 15.05.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/408/19

Провадження № 2/161/1062/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Шумиводі О.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2 С ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 .

представника відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» - Хобти Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до державного реєстратора Волинської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро Державної реєстрації» Назарчука ОСОБА_7 Юрійовича, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом до державного реєстратора Волинської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро Державної реєстрації» ОСОБА_8 Ю ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: АТ «Перший український міжнародний банк», про визнання протиправним та скасування рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.11.2018 року державним реєстратором Волинської філії Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Назарчуком С.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44370349 від 03.12.2018 року за наслідками якого АТ «Перший український міжнародний банк» набув у власність житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 . Про дане рішення їй стало відомо з довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 04.01.2018 року.

Підставою для прийняття відповідачем вищевказаного рішення та внесення до реєстру відповідних реєстрів слугувало повідомлення про вручення від 07.06.2012 року, вимога-повідомлення від 06.06.2012 року та іпотечний договір від 11.01.2007 року, укладений між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_10 .

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір ОСОБА_10 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно: житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Вказує, що вона прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В. заяви про прийняття спадщини. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_10 від прийняття спадщини відмовились, подавши відповідні заяви.

Отже, вона є правонаступником прав та обов`язків померлої ОСОБА_10 , в тому числі й тих, що виникли на підставі договору іпотеки від 11.01.2017 року.

Після спадкування та зміни сторони договору іпотеки правонаступником, зміни власника нерухомого майна спадкоємцем жодних повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки вона не отримувала.

Зазначає, що оскільки АТ «Перший український міжнародний банк» за правилами ч. 4 ст. 1281 ЦК України не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки встановлені ч. 2 і ч. 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Вважає, що рішення державного реєстратора є протиправним, винесеним з грубим порушенням норм матеріального права, законних прав та інтересів власника майна.

На підставі наведеного, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Волинської філії Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Назарчука С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44370349 від 03.12.2018 року про державну реєстрацію за ПАТ «Перший український міжнародний банк» права власності на житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду справи, представник позивача подав заяву про доповнення підстав позову, окрім первинно заявлених підстав позовних вимог доповнила їх, вказуючи, що оскаржуване рішення державного реєстратора вважає протиправним з огляду на наявність не знятих обтяжень нерухомого майна на момент винесення оскаржуваних рішень державного реєстратора, що слугувало самостійною беззаперечною підставою для реєстрації за ОСОБА_11 » права власності на земельну ділянку та житловий будинок. Враховуючи, що за наслідками прийняття оскаржуваних рішень відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, що використовується як місце постійного проживання позичальника, членів його сімї, майнового поручителя (до моменту смерті), таким предметом іпотеки забезпечено зобов`язання за кредитом в іноземній валюті діяв мораторій на звернення стягнення на такий об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку під ним, вважає дану обставину які інші наведені безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2019 року залучено до участі в даній цивільній справі в якості співвідповідача - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_12 . ОСОБА_13 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, та заяві про доповнення підстав позову. Просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну зяаву.

Представник відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» Хобта Д.О.

позовні вимоги не визнала у повному обсязі, про що надала письмові заперечення.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11.01.2007 року між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_14 був укладений кредитний договір № 5185286, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в розмірі 170000,00 доларів США, цільове призначення рефінансування заборгованості позичальника за кредитом. В свою чергу ОСОБА_14 зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строк визначені кредитним договором, але не пізніше 11.01.2017 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки № 5185542, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 465,2 кв.м., житловою площею 152,6 кв.м. та земельну ділянку, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. ).

06.06.2012 року АТ «Перший український міжнародний банк» надіслав ОСОБА_10 вимогу-повідомлення № 2247 усунення порушень кредитного договору та повернення усієї суми кредиту та процентів (а.с. ). Дану вимогу-повідомлення отримано ОСОБА_10 07.06.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.02.2015 року (а.с. 11). Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно: житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с. 21-25).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ч. 1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач відповідно до ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті матері, шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами витребуваної судом спадкової справи.

Інші спадкоємці не претендують на спадкове майно, що підтверджується повідомленнями державних нотаріальних контор (а.с. ).

28.11.2018 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до державного реєстратора Волинської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро Державної реєстрації» Назарчука С.Ю. з заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором Волинської філії Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Назарчуком С.Ю. на підставі повідомлення про вручення від 07.06.2012 року, вимоги-повідомлення від 06.06.2012 року та іпотечного договору від 11.01.2007 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44370349 від 03.12.2018 року за наслідками якого АТ «Перший український міжнародний банк» набув у власність житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. ).

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р. (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV установлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 названої статті Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно п. 4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотеко держателя.

П. 4.4 даного договору передбачено, що у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов`язки, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не більш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до п. 4.7. (4.7.1-4.7.3) договору іпотеки у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Як пояснив в судовому засіданні представник АТ «Перший український міжнародний банк» про смерть боржника ОСОБА_10 відповідачу АТ «Перший український міжнародний банк» стало відомо з моменту отримання позовної заяви ОСОБА_6 , тому заяву про задоволення вимог кредитора, відповідачем не було надіслано до нотаріальної контори в межах 6-ти місячного строку, встановленим ст. 1281 ЦК України.

Стягнення на майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , яка належала їй на праві власності, повинно відбуватися за правилами п. 2 ч. 2 ст.1282 ЦК України, а саме за позовом кредитора до суду.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції викладеній Верховним Судом України у цивільній справі №6-2962цс16.

Не зважаючи на положення п. 2 ч. 2 ст.1282 ЦК України, відповідач АТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до державного реєстратора і як зазначалося вище, останній здійснив реєстрацію права власності за банком.

Також матеріали справи не містять доказів того, що АТ «Перший український міжнародний банк» пред`являв вимоги до спадкоємців померлої ОСОБА_10

Разом з тим, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

З огляду на ті обставини, що за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на вищевказане майно за АТ Перший український міжнародний банк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому суд вважає, що дана обставина також є підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 (надалі за текстом - «Порядок розгляду заяв»).

Згідно пункту 2.1 Порядку розгляду заяв для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку розгляду заяв для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Із наведеного випливає, що державна реєстрація права власності на вищевказане нерухоме майно за відповідачем з відкриттям розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна нового реєстраційного номеру НОМЕР_3 від 03.12.2018 року державним реєстратором, є незаконною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України з КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро Державної реєстрації», АТ «Перший український міжнародний банк» в користь ОСОБА_6 підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., по 384 грн. 20 коп. з кожного.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Волинської філії Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Назарчука С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44370349 від 03.12.2018 року про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» права власності на житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро Державної реєстрації», Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» в користь ОСОБА_6 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.05.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк