Ухвала суду № 82039723, 28.05.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17605/18

Провадження № 2/161/2460/19

У Х В А Л А

28 травня 2019 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про іпотечний кредит,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсним договору про іпотечний кредит.

Ухвалою суду від 28.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Водночас, разом з позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у т.ч. суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви вказує, що існує реальна ймовірність того, що відповідачем може бути відчужене вказане нерухоме майно.

Згідно ч. 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши матеріали справив їх сукупності, встановив таке:

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Позивач не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В заяві відсутнє обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущені позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, указаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149, 153, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Присяжнюк Л.М.