Постанова № 8203922, 11.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-136/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Білан В.В.,

за участю:

представника позивача - Осадчего А.В.

представника відповідача - Плескун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2010 року ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцька ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142302/0/31 від 09 червня 2009 року, № 0000142302/1/43 від 25 серпня 2009 року, № 0000142302/2/3473 від 10 жовтня 2009 року, № 0000142302/3/2 від 18 січня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за січень 2009 року, віднісши до нього понесені витрати зі сплати залізничного тарифу в сумі 354984,00,00 грн., а рішення податкового органу вважає протиправним та таким, що прийняте без урахування фактичних обставин.

ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до вищих контролюючих органів, проте, за результатами процедури апеляційного узгодження, скарги позивача залишенні без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені без урахування фактичних обставин, які не були враховані під час прийняття спірних рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставним заниженням позивачем податкових зобов'язань.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

25 травня 2009 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами якої складено акт № 2103/23-309/05763814 від 25 травня 2009 року.

В ході проведення перевірки, встановлено порушення підпункту 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення за січень 2009 року у сумі 15944,00 грн.; підпункту 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення за лютий 2009 року у сумі 22542,00 грн.; підпункту 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року у сумі 15944,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено спірне податкове повідомлення-рішення, якими донараховано зобов'язання з ПДВ на суму 15944,00 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0/31 від 09 червня 2009 року було оскаржене в адміністративному порядку до вищих контролюючих органів, проте, за результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень вищі податкові органи залишили скарги позивача без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення - без змін та винесли податкові повідомлення-рішення № 0000142302/1/43 від 25 серпня 2009 року, № 0000142302/2/3473 від 10 жовтня 2009 року, № 0000142302/3/2 від 18 січня 2010 року.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з проханням їх скасувати.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0000142302/0/31 від 09 червня 2009 року, № 0000142302/1/43 від 25 серпня 2009 року, № 0000142302/2/3473 від 10 жовтня 2009 року, № 0000142302/3/2 від 18 січня 2010 року, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцька ОДПІ вважає неправомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з отриманих транспортних послуг - залізничного тарифу від Статутного територіально-галузевого об'єднання Південної залізниці за січень 2009 року - 15944,00 грн., лютий 2009 року - 22542,00 грн.

Судом встановлено, що позивач є виробником товару, який поставляється контрагентам України та за кордон. Серед таких споживачів є нерезиденти з країн СНД та Балтії. Копії договорів купівлі-продажу продукції, укладені за цей період з нерезидентами, надавалися відповідачу в ході проведення перевірки та наявні в матеріалах справи.

Зазначені договори укладені на підставі контракту, який є типовим для всіх споживачів. Згідно вказаного контракту, продаж вагонів здійснюється на умовах DАF (поставка до українського кордону-перетину).

Згідно до правил Інкотермс-2000, зазначені умови поставки включають в себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, а також оформлення сертифікатів та інших необхідних документів та обумовлені в статті 3.1 укладених контрактів на продаж продукції. Крім того, додатки (специфікації) до контрактів передбачають сплату залізничних тарифів територією України. Такі умови продажу в типовому контракті є наслідком імперативних норм, що діють в законодавстві України, та яких повинен дотримуватися позивач.

Згідно вимог пункту 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів (стаття 62 Статуту залізниць України), що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.

Таким чином, обов'язок сплати залізничного тарифу покладений на позивача.

Пункт 1.3 зазначених Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлює, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. Пункт 1.10 зазначених Правил уточнює, що остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться для експортних вантажів на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю.

Пунктом 1.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону).

Виходячи з зазначеного, Позивач не може укладати договори з покупцями-нерезидентами на інших умовах, ніж DAF кордон України, внаслідок чого обов'язок розрахунків з Укрзалізницею за здійснення перевезення покладений саме на ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод". За таких обставин, плата за перевезення включається до ціни товару.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір № 9-16юр04758 від 18 січня 2001 року зі Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південної залізниці (копія наявна в матеріалах справи) (надалі - Залізниця), з надання Залізницею Позивачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Відповідно, в перевіреному Кременчуцькою ОДПІ періоді Позивачем включались до складу валових витрат витрати (залізничний тариф зі станцій Крюків на Дніпрі до перетину українського кордону) пов'язані з перевезенням вантажів, які надавала Південна залізниця згідно договору № 9-16юр04758 від 18 січня 2001 року.

Суд не може погодитися з позицією Відповідача щодо порушення ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" умов укладених договорів купівлі-продажу продукції з нерезидентами щодо місця переходу права власності на відвантажену продукцію від Позивача до нерезидента, виходячи з наступного.

Як зазначено в укладених контрактах, датою та місцем переходу права власності є дата штемпеля станції прикордонного перетину кордону України з країною покупця на залізничній квитанції про перетин товаром кордону. Місце перетину товаром кордону зазначається безпосередньо в залізничній накладній. Як вбачається з договорів купівлі-продажу та Інкотермс-2000, у випадку постачання товару на умовах DAF, право власності на товар переходить у місці, спеціально обумовленому в договорі - на відповідній станції прикордонного переходу кордону України, яка зазначена в залізничній накладній.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушень умов укладених контрактів з боку позивача не було, а право власності до покупців-нерезидентів на товар перейшло в тих станціях прикордонних переходів, що зазначені в залізничних накладних та момент визначений штемпелем прикордонної служби.

Стаття 7.4.1 закону України "Про додану вартість" визначає, що податковий кредит звітного періоду платника податку визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, сплачених платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5.1 статті 7.5. закону України "Про додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: (і) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або (і) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перелік платіжних документів, що підтверджують дату списання коштів в оплату наданих Залізницею послуг та копія податкової накладної, отриманої Позивачем від Залізниці наявні в матеріалах справи.

Згідно вимог пункту 7.7.1 статті 7.7 закону України "Про додану вартість", сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.7.2 Закону України "Про додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Виходячи з наведеного та приймаючи факт отримання послуг та документів щодо їх оформлення, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за січень 2009 року та розрахував суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2009 року в сумі 15944,00.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не доведено суду належними засобами доказування факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8–14, 71, 94, 159, 160–164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції:

- № 0000142302/0/31 від 09 червня 2009 року,

- № 0000142302/1/43 від 25 серпня 2009 року,

- № 0000142302/2/3473 від 10 жовтня 2009 року,

- № 0000142302/3/2 від 18 січня 2010 року.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко