Рішення № 82037100, 27.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/660/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 56198,62 грн. за участю представників сторін:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ", м. Одеса, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016", м. Харків, про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки №М-044/18 від 21.06.2018 р. в розмірі 41237,35 грн. та неустойку за непоставлений товар в розмірі 14961,27 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на 18.04.2019 об 11:40 год. (суддя Тацій О.В.).

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду від 28.03.2019, у зв`язку закінчення терміну відрядження судді Тацій О.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019, для розгляду справи № 922/660/19 визначено суддю Аюпову Р.М.

Протокольними ухвалами від 18.04.2019, 14.05.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2019 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №12047), у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

У судове засідання 27.05.2019 представник позивача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Надав до суду клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу (вх. № 12047).

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2019 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом Харківської області, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 007582/1 про отримання представником відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/660/19.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" (відповідач, постачальник) укладений Договір поставки № М-044/18, згідно якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а саме: плити мінераловатні теплоізоляційні, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п.5.3. Договору поставки, оплата за товар здійснюється на умовах стовідсоткової передоплати за кожну партію товару. Оплата вартості товару здійснюється відповідно до виставлених рахунків.

На підставі рахунку на оплату замовлення № 253 від 21.06.2018, TOB «Будіва ТМ» здійснила попередню оплату товару на суму 141237,36 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 47822268 від 26.06.2018.

Згідно з п.4.1. Договору поставка товару здійснюється з місця його зберігання за умови самостійного вивозу товару за власний рахунок. Зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця (п.4.3. Договору).

Як вказує позивач, у зв`язку з відсутністю у постачальника відповідного товару, товар позивачем отримано не було, у зв`язку з чим, 27.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 0718/24 від 27.07.2018, з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 141237,36 грн., сплачені за будівельні матеріали, згідно рахунку № 253 від 21.06.2018, в якості передоплати, у зв`язку з відсутністю товару у постачальника.

Відповідач здійснив часткове повернення грошових коштів в загальній сумі 100000,00 грн. за платіжними дорученнями № 485 від 14.08.2019 (70000,00 грн.) та № 512 від 27.08.2018 (30000,00 грн.).

Натомість, як зазначає позивач, залишок коштів в сумі 41237,36 грн. відповідачем позивачу повернуто не було, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на підставі рахунку на оплату замовлення № 253 від 21.06.2018, TOB «Будіва ТМ» здійснило попередню оплату товару (плити мінераловатні теплоізоляційні) на суму 141237,36 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 47822268 від 26.06.2018.

Як вказує позивач, у зв`язку з відсутністю у постачальника відповідного товару, товар позивачем отримано не було, у зв`язку з чим, 27.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 0718/24 від 27.07.2018 з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 141237,36 грн., сплачені за будівельні матеріали згідно рахунку № 253 від 21.06.18, в якості передоплати, у зв`язку з відсутністю товару у постачальника.

Як встановлено судом, відповідач здійснив часткове повернення грошових коштів позивачу на підставі листа від 27.07.2018, в загальній сумі 100000,00 грн. за платіжними дорученнями № 485 від 14.08.2019 (70000,00 грн.) та № 512 від 27.08.2018 (30000,00 грн.).

Натомість, всупереч умовам Договору поставки від 21.06.2018, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не передав позивачу у власність будівельні матеріали згідно рахунку № 253 від 21.06.2018 та не повернув частину суми сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 41237,35 грн.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, станом на час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем у власність позивачу товару за Договором поставки від 21.06.2018.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором від 21.06.2018 щодо поставки позивачу товару. Таким чином, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару за договором від 21.06.2018, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу частини суми, сплаченої позивачем в якості передоплати за поставлений товар в розмірі 41237,36 грн., заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості в розмірі 41237,36 грн., є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а, отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Укладеним між позивачем та відповідачем Договором поставки передбачена відповідальність постачальника у вигляді неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (п.6.2. Договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 21.06.2018, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, за розрахунком позивача, складає 14961,27 грн.

Зроблений позивачем розрахунок пені перевірено господарським судом, за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу “Ліга-Закон”.

Так, позивач, при розрахунку пені за період 27.06.2018 - 14.08.2018 припустився арифметичної помилки, та вірним є сума пені за зазначений період в розмірі 6574,31 грн.

Окрім цього, позивач, в порушення норм ст. 232 ГК України, розрахував пеню за більший період, ніж встановлено відповідною нормою права.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума пені в загальному розмірі 12413,08 грн. А у стягненні з відповідача суми пені в розмірі 2548,19 грн., суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Будіва ТМ" є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються понесені позивачем судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання представника позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3396,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як свідчать матеріали справи, представництво інтересів позивача у справі - ТОВ "Будіва ТМ", відповідно до укладеного договору на правничу допомогу від 17.04.2019, покладено на адвоката Стороженко Ольгу Петрівну, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2293 від 10.08.2010.

Натомість, в обгрунтування заяви про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3396,00 грн., представником позивача надано до суду платіжні доручення від 13.05.2019 про оплату витрат адвоката Стороженко О.П. в розмірі 3396,00 грн. та, в порушення норм ст. 126 ГПК України, не надано суду розрахунку понесених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу та акту приймання-передачі виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, суду не надано належних доказів надання адвокатом Стороженко О.П. позивачу правової допомоги, а отже клопотання позивача про відшкодування за рахунок відповідача 3396,00 грн. витрат на правову допомогу є таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, на відповідача покладаються понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1833,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55-Е, код ЄДРПОУ 40625110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ" (65091, м. Одеса, вул. Степова, 18/20, код ЄДРПОУ 41795348) суму попередньої оплати за Договором поставки від 21.06.2018 в розмірі 41237,35 грн., суму неустойки за непоставлений товар в розмірі 12413,08 грн., судовий збір в розмірі 1833,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ" (65091, м. Одеса, вул. Степова, 18/20, код ЄДРПОУ 41795348);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55-Е, код ЄДРПОУ 40625110).

Повне рішення складено 27.05.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/660/19