Постанова № 8203349, 01.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48024/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

прокурор - Савченко В.А.,

представника позивача - Крутько Н.А.,

представника відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспортідо суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5100,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2009 року Полтавський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспортізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що за порушення законодавства в галузі автомобільних перевезень до відповідача постановами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області від 26.11.2008 № 016876, від 16.03.2009 № 066058 та від 16.03.2009 № 066057 застосовано фінансові санкції в загальному розмірі 5 100,00 грн. Станом на дату звернення до суду з позовом зазначена сума штрафу відповідачем до Державного бюджету України не перерахована.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі статтею 2 названого Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України /пункт 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.12.2005 № 888 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853/.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок; рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал.

Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, а пунктом 15 - що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, в тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут.

Судовим розглядом на підставі пояснень представників позивача та відповідача, наданих в судовому засіданні, встановлено, що Грек Ігор Віталійович зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа та здійснює надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

13.11.2008 о 07 год. 05 хв. у м. Полтаві на Київському залізничному вокзалі на підставі завдання на перевірку від 10.11.2008 № 014798 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz 308 срі - ПЕ, номерний знак НОМЕР_1, належного суб'єкту господарювання ОСОБА_2., про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 057780. Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від підписання вказаного акту відмовився.

Статтями 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що автомобільний перевізник зобовязаний забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи, проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів та водіїв необхідною відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Наведені норми Закону кореспондуються з нормою статті 39 цього Закону, згідно з якою водії автобуса здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення на підставі наступних документів: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, ліцензійної картки, дорожнього листа, схеми маршруту, розкладу руху, інших документів, передбачених законодавством України.

За визначенням статті 1 зазначеного Закону дорожній лист - це документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Згідно пункту 5.3 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України, Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 № 124/345 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за № 435/4656, результат проведеного щозмінного передрейсового медичного огляду фіксується у відповідному журналі, після чого в шляховому листі ставиться штамп з висновком про придатність до керування транспортом.

Перевізник забезпечує обов'язкову перевірку технічного стану колісного транспортного засобу водієм перед виїздом його на дорогу незалежно від виконання будь-яких інших перевірок /пункт 7.10 Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого Міністерством транспорту та звязку України від 05.08.2008 № 974 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 № 794/15485/.

Згідно акту перевірки у дорожньому листі відповідача, який був оглянутий під час перевірки, відсутні відмітки про проходження водієм передрейсового медичного огляду та про проходження передрейсового технічного огляду транспортного засобу.

Це означає, що в цілях забезпечення безпеки автомобільних перевезень згідно Закону України «Про автомобільний транспорт»відсутність у дорожньому листі необхідних відміток нівелює оформлення дорожнього листа.

Відповідальність за вказане порушення встановлена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" і полягає у накладенні на автомобільного перевізника штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказаною статтею також встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

26.11.2008 начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. прийнята постанова про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, зазначену постанову відповідач отримав та штраф не оплатив.

16.02.2009 о 10 год. 05 хв. на ділянці дороги м. Бориспіль - с. Іванків на підставі завдання на перевірку від 13.02.2009 № 098000 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz 308, номерний знак НОМЕР_1, належного суб'єкту господарювання ОСОБА_2., про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 001776. Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від підписання вказаного акту відмовився.

16.02.2009 о 11 год. 25 хв. у м. Полтаві на підставі завдання на перевірку від 16.02.2009 № 014843 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1, належного суб'єкту господарювання ОСОБА_2., про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 058047. Із зазначеним актом ознайомлено водія транспортного засобу ОСОБА_4, про що свідчить його особистий підпис в акті перевірки.

Перевірками встановлено, що надання послуг з перевезення пасажирів в регулярному спеціальному сполученні з м. Київ до м. Полтава здійснювалось без оформлення ліцензійної картки, а надання послуг з перевезення пасажирів в регулярному спеціальному сполученні з м. Полтави до м. Києва - без оформлення ліцензійної картки та ліцензії.

В той же час згідно з вимогою статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" надання послуг з перевезення пасажирів підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

За визначенням статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов, а за визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Зі змісту статей 30 та 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" вбачається, що саме автомобільний перевізник зобовязаний забезпечити водія необхідною документацією.

Відповідно відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 зазначеного Закону, покладено статтею 60 цього Закону на автомобільного перевізника.

Судовим розглядом зясовано, що відповідач є автомобільним перевізником, а тому є всі законні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу на підставі вказаної норми.

Так, 16.03.2009 начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. прийняті постанови про застосування до відповідача фінансових санкцій на загальну суму 3 400,00 грн.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, зазначені постанови відповідач отримав та штрафи не оплатив через незгоду з їх накладенням.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на наявність у відповідача ліцензії серії АВ № 355552 терміном дії з 01.08.2007 по 31.07.2012 та наявність у дорожньому листі від 13.11.2008 відміток про проходження водієм медичного огляду та про технічний огляд автобуса .

Оглянувши оригінал ліцензії серії АВ № 355552, наданий представником відповідача, та витяг з наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 20.05.2008 № 113, копія якого залучена до матеріалів справи представником позивача, судом встановлено, що вказана ліцензія анульована зазначеним наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, про що відповідача було повідомлено листом від 21.05.2008 № 17-03-02/1570. Як пояснив представник відповідача іншої ліцензії у його довірителя не має.

Оглядом наданого представником відповідача дорожнього листа судом встановлено, що датою заповнення цього листа є 03.11.2008, а не 13.11.2008 (дата проведення перевірки), як зазначалось представником відповідача.

За таких обставин суд вважає, що представником відповідача не спростовані зафіксовані в актах перевірки порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт.

Стосовно доводу представника відповідача про проведення рейдових перевірок 16.02.2009 з порушенням вимог статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо періодичності проведення таких перевірок, а саме: частіше одного разу на квартал, то суд його відхиляє з наступних причин.

Рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюється не частіше одного разу на квартал /стаття 6 Закону України "Про автомобільний транспорт"/.

Відповідно до пункту 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Проаналізувавши вказані норми, суд відзначає, що органи державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті мають право здійснювати рейдові перевірки транспортних засобів не частіше одного разу на квартал на однакових окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, місцях посадки та висадки пасажирів.

Таким чином, позивач при проведенні 16.02.2009 рейдових перевірок на ділянках дороги м. Бориспіль - с. Іванків та в м. Полтаві діяв у межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Оскільки положеннями статті 41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд приходить до висновку, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів, що охоплюється вимогою про стягнення, згідно зі статтею 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Суд погоджується з тим, що наведені прокурором у позовній заяві мотиви представництва інтересів держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті узгоджуються зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5100,00 грн задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) до Державного бюджету України (р/р 31115106700002 в УДК у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106) фінансові санкції в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк