Рішення № 82031840, 27.05.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"27" травня 2019 р.

Справа № 642/7028/18

н/п 2/642/436/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г. за участю секретаря Конєвої А.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації прав власності,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачів адвокат Янковський В.В. звернувся до суду з позовною заявою в якій посилається, що у 1999 році сім`я позивачів, яка складалася на той час з чотирьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , використовувала на умовах найму квартиру АДРЕСА_1 та вони усі виявили бажання приватизувати займане ними житло, в зв`язку із чим звернулися до відділу приватизації державного житлового фонду Управління приватизації комунального майна та приватизації Харківської міської ради та їм були видані приватизаційні платіжні доручення: №26766/1 (Чернишову В.М.), №26766/2 (Чернишовій О.В.), №26766/3 (Чернишовій Т.П.), №26766/ НОМЕР_1 ( ОСОБА_3 ). Однак, після отримання зазначених приватизаційних платіжних доручень, усіма ними було прийнято рішення не одержувати та не використовувати, належні їм, відповідні житлові чеки – як приватизаційні папери для приватизації квартири АДРЕСА_1 , так як вони мали бажання використати ці приватизаційні папери для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. В зв`язку із вищезазначеним, вони не пішли до вказаного у приватизаційних платіжних дорученнях відділення ощадбанку (філії ХОУ ощадбанку №326 м. Харків вул. Слов`янська, 4), а відповідно вважали, що таким чином не здійснили приватизацію найманої ними квартири, згідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Отже, проведення процедури по списанню житлових чеків для отримання ними у власність зазначеної квартири, а саме використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за приватизаційними платіжними дорученнями щодо переказу належних сум з депозитних рахунків на позабалансові рахунки відповідного позабюджетного фонду приватизації, згідно до вимог Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179 – не відбулося. Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , позивачами не отримувалося, а відповідно ні яких дій щодо реєстрації права власності на це нерухоме майно, нами не приймалося. ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_4 , в зв`язку із чим їм стало відомо, що на підставі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний номер № НОМЕР_2 від 14 квітня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстровано у міському бюро технічної інвентаризації на праві спільної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999, що також пізніше було підтверджено і листом Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 28.11.2018 № 13619 у відповідь за запит від 23.11.2018 р. адвоката Янковського В.В., який надає правову допомогу. Таким чином позивачі вважають, що приватизація квартири АДРЕСА_1 , а саме передача у власність даного житлового приміщення відбулась із порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в супереч їх волі щодо використання житлових чеків, чим порушено їх право.

В позові представник позивачів адвокат Янковський В.В. (із врахуванням уточнень, що були подані після відкриття провадження у справі 06.03.2019 року) ставить наступні вимоги: Скасувати розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації від 14 квітня 1999 року №26766 про передачу у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 – квартири АДРЕСА_1 , визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, на підставі якого, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999 та скасувати реєстрацію права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , записану у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999 на підставі Свідоцтва про право власності на житло реєстраційний номер № НОМЕР_2 від 14 квітня 1999 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 14.12.2018р. було відкрито провадження у справі та позов призначено до розгляду.

Представником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Скидан М.А. до суду подано відзив №1082/9-19 від 14.02.20019,де останній заперечував проти позову та заяву про застосування строку позовної даності №1083/9-19 від 14.02.20019.

Представником позивачів адвокатом Янковським В.В. до суду подано відповідь на відзив та заперечення на заяву про застосування строків позовної даності.

У судове засідання представник позивачів адвокат Янковський В.В не з`явився, надавши клопотання про підтримання позовних вимог та розгляду позову без його участі. Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

22 січня 1999 року, ОСОБА_4 звернувся з заявою (реєстраційний номер НОМЕР_3 від 09.03.1999 року) на ім`я директора Харківського міського центру приватизації держаного житлового фонду про оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , що займає разом з членами сім`ї на умовах найму, дана заява підписана останнім та позивачем ОСОБА_2 . Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_4 До заяви додано довідку про склад сім`ї та займані приміщення від 08.02.1999р., оформлену ЖЕД №49.

Згідно довідки про склад сім`ї та займані приміщення від 08.02.1999р. у квартирі АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло на момент введення і дія Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .

Розпорядженням Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації від 14 квітня 1999 року №26766 - квартира АДРЕСА_1 , передана у спільну сумісну власність наймачу ОСОБА_4 та членам його сім`ї. Також, у даному розпорядженні встановлена сума житлових чеків у розмірі – 8,13 грн. На підставі вказаного розпорядження видане свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, за яким квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56 (що діяло станом на 1999 рік) п.п.:

п.23.Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з

доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

п.24. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8). При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження) АДРЕСА_2

п АДРЕСА_3 . При видачі власнику квартири (будинку) свідоцтва про право власності на житло у паспортах усіх повнолітніх членів сім`ї власника і у свідоцтві про народження неповнолітніх осіб робиться така помітка: "Право на безоплатну приватизацію житла використано в обсязі _ кв. м при нормі _ кв. м загальної площі".

п.31. Строк оформлення документів від дати реєстрації заяви громадянина до видачі йому зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) не повинен перевищувати одного місяця.

п.37. Вартість приватизованого житла, яка підлягає списанню, визначається балансовою вартістю одного квадратного метра загальної площі житлового будинку на момент списання і загальної площі приватизованого житла.

п.39. Кожний громадянин, який приватизував займане ним житло безоплатно, з компенсацією чи з доплатою, вважається таким, що використав право на безоплатне одержання житла від держави. Одержання нового житла у держави може здійснюватися на платній основі з використанням одержаних при приватизації житлових чеків…». Згідно Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179 (що діяло станом на 1999 рік) п.п.:

«1.1. Житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду.

Платежі за придбані об`єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян, які мають право на приватизацію належного їм державного житлового фонду відповідно до чинного законодавства.

1.2. Інтереси недієздатних та обмежено дієздатних громадян щодо відкривання депозитних рахунків представляють відповідно до чинного законодавства України їх законні представники, опікуни та піклувальники.

Інтереси неповнолітніх при здійсненні операцій за депозитним рахунком представляють їх батьки або законні представники згідно з чинним законодавством.

2.1. Для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків громадянин України звертається до установи Ощадного банку України (далі - установа банку) за місцем проживання, де знаходяться списки громадян, які складаються місцевими радами.

2.2. Установи банку відкривають депозитний рахунок за номінальною вартістю житлового чека за наявності приватизаційного платіжного доручення, яке виписується органом приватизації (додаток 1).

Приватизаційне платіжне доручення - це документ, який підтверджує, що громадянин України або особа, яка має на це повноваження (далі - клієнт), доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.

Дивіденди або відсотки за житловими чеками не нараховуються.

2.3. Приватизаційне платіжне доручення в трьох примірниках виписується органом приватизації в разі розрахунків у межах одного населеного пункту, а якщо банк платника і банк одержувача розташовані в різних населених пунктах, - у чотирьох. Перший і другий примірники засвідчуються підписами відповідальних осіб та печаткою органу приватизації. Приватизаційне платіжне доручення дійсне протягом одного

місяця з дня його виписування (день виписування не враховується).

2.5. Установи банку приймають до виконання приватизаційні

платіжні доручення від клієнтів тільки в межах наявних коштів.

2.6. Відкриття депозитного рахунку здійснюється установами банку в присутності клієнта. Для відкриття цього рахунку клієнт пред`являє паспорт або документ, що його замінює (далі - паспорт), та приватизаційне платіжне доручення.

2.7. Відповідальний працівник установи банку перевіряє наявність у приватизаційному платіжному дорученні відповідних реквізитів, а також підписів та печатки органу приватизації або уповноваженого ним органу, який видав цей документ. За змістом приватизаційного платіжного доручення перевіряються дані, що посвідчують особу клієнта (за паспортом або іншим документом). Особистий підпис клієнта в дорученні проставляється в присутності відповідального працівника установи банку.

3.1. Якщо приватизаційне платіжне доручення оформлене правильно, то працівник установи банку відкриває клієнту депозитний рахунок. При цьому заповнюється журнал відкриття приватизаційних депозитних рахунків (додаток 2).

Сторінки журналу мають бути пронумеровані і прошнуровані, остання сторінка засвідчується підписом керівника, головного бухгалтера та печаткою установи банку.

3.2. Одночасно при відкритті приватизаційного депозитного рахунку клієнт повинен сплатити державне мито (готівкою).

3.3. Відповідальний працівник установи банку в платіжному дорученні проставляє дату здійснення операції, ставить печатку та підпис про здійснення операції.

3.4. Дані про здійснену операцію записуються у відповідний

операційний щоденник, який ведеться у двох примірниках.

В операційному щоденнику зазначаються:

номер депозитного рахунку;

прізвище та ініціали клієнта;

номер приватизаційного платіжного доручення;

назва одержувача коштів;

запис "мито стягнуто".

3.5. Після проведення першої операції відповідальний працівник установи банку робить у паспорті або документі, який його замінює, відмітку про те, що депозитний рахунок на суму житлового чека відкритий.

3.6. На першому примірнику приватизаційного платіжного доручення проставляються номер рахунку та сума залишку на ньому після проведеної операції.

Перший і другий примірники платіжного доручення залишаються в установі банку, а третій - з відміткою і печаткою банку повертається платнику.».

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожен громадянин України має право приватизувати займане

ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Офіційне тлумачення положення пункту 5 статті 5, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» викладено в Рішенні Конституційного Суду N 15-рп/2010 від 10.06.2010, а саме:

3.3. Приватизація державного житлового фонду згідно з Законом ( 2482-12 )

відбувається шляхом використання всіма громадянами України приватизаційних житлових чеків. Громадянам надано право змінити цільове використання цих чеків, тому вони можуть бути використані також для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду (частина перша пункту 1 статті 4 Закону) ( 2482-12 ).

Зазначене положення Закону ( 2482-12 ) дає підстави для висновку, що приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом.».

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму листі від 12.01.2017 № 9-48/0/4-17, здійснено узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків, де у п. 4 зазначено: «…Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні визначено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Цей закон закріплює поняття приватизації, об`єкти та способи приватизації, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло. Законом також врегульовані права і обов`язки наймачів і власників, проведення приватизації і оформлення права власності, використання одержаних коштів, утримання приватизованих квартир, сплати податку на житло та соціальний захист населення при приватизації…

При здійсненні приватизації квартири (будинку) розрахунки проводяться залежно від її загальної площі. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз (п. 5 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду")…

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року N 305 "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків" останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулюються Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179…

Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення, викладене в Рішенні від 10 червня 2010 року N 15-рп/2010, згідно з яким положення п. 5 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII, у відповідності до якого кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз…

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" терміну дії житлових чеків не визначає, тобто скористатись ними можливо у будь-який час…

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року N 5 "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків" останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулюються Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179. Згідно із цим Положенням житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду, тобто житлові чеки можуть використовуватися для приватизації квартир (будинків) державною житлового фонду. Платежі за придбані з використанням житлових чеків об`єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які нараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Використання коштів приватизаційних депозитних рахунків здійснюється за приватизаційним платіжним дорученням щодо переказу належної суми з депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації…

Слід зазначити, що наслідком порушення вимог ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" може бути визнання приватизації недійсною. При цьому законодавством не передбачено визнання приватизації частково недійсною, а разом із цим свідоцтва про право власності частково недійсним…

Слід також враховувати, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житлове приміщення без вимоги скасування розпорядження органу приватизації про передачу житла у приватну власність не вирішує спір по суті...».

В абз. 4, 5 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №1-/2009 від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) викладена наступна правова позиція, згідно якої «…Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).».

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_4 від 22.01.1999 року - зареєстрована 09.03.1999 р. (реєстраційний №4-808 від 09.03.1999 р.), розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації №26766 – видано 14.04.1999 р.. Свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер № НОМЕР_2 від 14 квітня 1999 року – зареєстровано КП «ХМБТІ» 12.05.1999 р. (№ П4-9868), а приватизаційні платіжні доручення (у трьох примірниках): №26766/1 (Чернишову В.М.), №26766/2 (Чернишовій О.В.), №26766/3 (Чернишовій Т.П.), №26766/ НОМЕР_1 ( ОСОБА_3 ) - видані 15 липня 2002 року, більше ніж через три роки, після реєстрації заяви ОСОБА_8 ., винесення розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації та видачі Свідоцтва про право власності на житло. Зазначені вище обставини, дають підстави зробити висновок, що при передачі у спільні сумісну власність - квартири АДРЕСА_1 , були допущенні порушення вимог п. 31 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56 (яке діяло станом на 1999 рік), яким встановлено, що строк оформлення документів від дати реєстрації заяви громадянина до видачі йому зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) не повинен перевищувати одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, у свідоцтві про народження позивачів - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не робилася помітка: "Право на безоплатну приватизацію житла використано в обсязі _ кв. м при нормі _ кв. м загальної площі", за вимогами п. 30 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56 (яке діяло станом на 1999 рік), що дає підстави зробити висновок про не видачу цим особам свідоцтва про право власності на зазначену квартиру.

Разом з тим, наявність у позивачів приватизаційних платіжних доручень (у трьох примірниках): №26766/1 (Чернишову В.М.), №26766/2 (Чернишовій ОСОБА_9 .), №26766/ НОМЕР_4 (Чернишовій Т. ОСОБА_10 .), №26766/1 (Чернишову ОСОБА_11 .), свідчить, що ці платіжні доручення не приймалися від позивачів. в межах наявних коштів, до виконання установою банку, протягом одного місяця з дня їх виписування, за вимогами Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179 (що діяло станом на 1999 рік), а відповідно зазначені обставини дають підстави зробити висновок, що проведення процедури по списанню житлових чеків для отримання позивачами у власність зазначеної квартири, а саме використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за приватизаційними платіжними дорученням щодо переказу належних сум з депозитних рахунків на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації, згідно до вимог законодавства – не відбулося. За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Викладені вище обставини та правове обґрунтування свідчить про наявність підстав для задоволення позивних вимог.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної даності, з огляду на те що представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - ОСОБА_12 М ОСОБА_13 А. у своїй заяві робить лише припущення, що позивачі повинні бути обізнані про наявність розпорядження і не наводить жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, який може довести такі обставини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України передбачає обов`язок доказування і подання доказів, де за приписами частини першої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, до суду в якості підтвердження своїх повноважень, представником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - ОСОБА_14 подано копію Довіреності від 02.01.19 № 29, видану Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в особі заступника директора Департаменту начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ОСОБА_15 , де останній уповноважує головного спеціаліста-юрисконсульта сектору судової роботи відділу з економічних, бюджетних та майнових питань Юридичного департаменту Харківської міської ради Скидана Максима Анатолійовича представляти інтереси Управляння, в тому числі у місцевих судах.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1401-VIII. Зокрема Конституцію було доповнено ст. 131-2, за частинами першої, третьої та четвертої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. У «Перехідних положеннях» Конституції передбачено, що представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України, Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ЦПК України не містить визначення поняття «малозначні справи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Частина 1 ст. 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: 1) малозначні справи; і 2) справи, що виникають з трудових відносин, а згідно ч. 2 цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо приватизації державного житлового фонду.

Отже, враховуючи що дана справа не може бути віднесена до такої правової категорії як малозначні справи та розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно представництво інтересів Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не може здійснювати особа, що не має статусу адвоката.

Таким чином, відзив №1082/9-19 від 14.02.2019 та заява про застосування строку позовної давності по справі №640/14276/18 (в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК, ст. 43 ЦПК України), подані до суду представником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Скидан М.А., не можуть вважатися заявами по суті справи, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України, так як зазначені процесуальні документи подані особою без відповідних повноважень щодо здійснення представництва у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 43, 58, 60, 77-81, 178, 179, 182, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації прав власності- задовольнити.

Скасувати розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації від 14 квітня 1999 року №26766 про передачу у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 – квартири АДРЕСА_1 . Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, на підставі якого, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999.

Скасувати реєстрацію права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , записану у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12.05.1999 на підставі Свідоцтва про право власності на житло реєстраційний номер № НОМЕР_2 від 14 квітня 1999 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Г.Пашнєв